«15» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Підлісної І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримського регіонального управління «ПриватБанк» та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зміну формулювання причини звільнення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 серпня 2010 року, -
08 лютого 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до КРУ «ПриватБанк» та ПАТ КБ «ПриватБанк», в судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги і остаточно просив визнати формулювання причини звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України невірним, вказавши причиною звільнення пункт 1 статті 38 КЗпП України «за власним бажанням», про що зробити відповідний запис в трудовій книжці.
Свої вимоги мотивує тим, що він працював в КРУ «ПриватБанк» ПАТ КБ «ПриватБанк» водієм інкасатором. 15 грудня 2009 року співробітники внутрішньої безпеки банку обшукали автомобіль, а 17 грудня 2009 року йому була дана вказівка передати автомобіль іншій особі. 29 грудня 2009 року стало відомо, що його буде звільнено, та тільки після письмового звернення, яке він зробив 13 січня 2010 року, йому було вислано трудову книжку та виписку з наказу про звільнення.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача на підставі п .2 ч. 1 статті 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри до нього з боку власника є правомірним.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у трудових відносинах. Позивач працював на посаді водія-інкасатора. Між банком та позивачем 24 березня 2004 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Наказом від 29.12.2009 року позивача було звільнено у зв'язку із втратою довіри з боку банку з формулюванням «за винні дії, що виразилися в фальсифікації показань пробігу автотранспорту з ціллю привласнення паливно-мастильних матеріалів, які дають підстави для втрати довіри з боку банку».
Матеріалами службового розслідування встановлено, що після встановлення на автомобілі банку пристрою контролю переміщення транспортних засобів типу «Глобус» було виявлено розходження в показниках спідометра автомобіля, закріпленого за позивачем та даних пристрою. В маршрутні листи вносилися неправдиві дані, завищувався пробіг автомобілю. Наказ про затвердження матеріалів службового розслідування за актом крадіжки паливно-мастильних матеріалів водіямии-інкасаторами Сімферопольської філії банку позивач не оскаржував.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовій договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій, працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Звертаючись до суду з позовом позивач просив визнати наказ невірним, змінити причини формулювання звільнення на ст. 38 КЗпП України - звільнення за власним бажання. Проте позивач заяву про звільнення за власним бажанням не писав, не попереджав банк про намір розірвати трудовій договір, тобто не виконав вимоги, які є підставою для звільнення за ч.1 статті 38 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.