16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Сінані О.М.
Суддів Даніла Н.М.
М'ясоєдової Т.М.
При секретарі Комаренко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну формулювання причини звільнення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року,
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про зміну формулювання причини звільнення, мотивуючи тим, що він працював водієм-інкасатором Кримського РУ ПАТ КБ «Приватбанк», наказом № 2009/1 - 8701 від 29 грудня 2009 року він був звільнений з роботи у зв'язку з втратою довір'я за пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України. Просив визнати формулювання причини звільнення за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України невірним та таким, що не відповідає дійсності, вказавши причиною звільнення пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України за скороченням численності, про що зробити відповідний запис в трудовій книжці.
У квітні 2010 року ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги в частині зміни формулювання причини звільнення, просив вказати причину звільнення: за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача не порушено і захисту, на підставі норм КЗпП України, не підлягає.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і вимогам закону - статтям 21, 36, 38, п.2 ч.1 ст.41, ч.3 ст.235 КЗпП України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 2005 року працював на посаді водія - інкасатора Сімферопольської філії ЗАТ КБ «Приватбанк». 17 грудня 2009 року його було відсторонено від роботи, а наказом № 2009/1 - 8701 від 29 грудня 2009 року - звільнено у зв'язку зі втратою довіри за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України з формулюванням: за винні дії, що виразилися в фальсифікації показань пробігу автотранспорту з метою привласнення паливно-мастильних матеріалів, які дають підстави для втрати довіри з боку Банку.
Відповідно до договору від 1 липня 2005 року між ОСОБА_5 та Банком укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Факт учинення ОСОБА_5 винних дій підтверджується висновком службового розслідування Департаменту внутрішньої безпеки ГО від 29 грудня 2009 року, у ході якого було встановлено факти приписки пробігу автомобіля та втручання в роботу спідометру з метою привласнення паливно - мастильних матеріалів.
Суд першої інстанції перевіряв, чи мали місце здійснення позивачем винних дій та чи додержано відповідачем під час розірвання трудового договору з ОСОБА_5 порядок звільнення, і встановив, що будь-яких порушень законодавства про працю ним не допущено.
Частиною 3 статті 235 КЗпП України обумовлена можливість зміни судом формулювання причини звільнення лише неправильною юридичною кваліфікацією звільнення.
Судом безперечно встановлено, що наказ про звільнення ОСОБА_5 у зв'язку з втратою довір'я за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України повністю відповідає фактичним обставинам, викладеним у наказі.
Згідно з частиною 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Будь - яких доказів щодо вираження волевиявлення позивача про звільнення за власним бажанням у встановленому законом порядку, у порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України, ним не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Колегія суддів дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: