22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
Суддів Підлісної І.А.,
Белинчук Т.Г.
При секретарі Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Куйбишевська дільнича лікарня Бахчисарайського району, Афанасьєв Павло Геннадійович, про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АР Крим, третя особа - Куйбишевська дільнича лікарня Бахчисарайського району, про визнання права на проживання, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 17 серпня 2010 року,
22.09.2009 року Куйбишевська селищна Рада Бахчисарайського району, уточнивши свої вимоги під час розгляду справи, звернулась до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи- Куйбишевська дільнична лікарня, Афанасьєв П.Г., з позовом про виселення відповідачів, як таких, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1, знаходиться в комунальній власності Ради. Квартирі № 55 цього будинку привласнено статус відомчої та вона закріплена за Куйбишевською дільничою лікарнею. Відповідачка ОСОБА_5 (дошлюбне призвіще ОСОБА_5), проживала в зазначеній квартирі разом з батьками з 15.02.1992 року по 4.08.2001 року, після чого сім'я вибула на постійне місце проживання в м. Севастополь. З цього часу договір найму квартири припинив свою дію. Разом з тим, в квартирі залишилися речі відповідачки, які вона на письмову вимогу відмовилася забрати. Спірна квартири надана терапевту лікарні Афанасьєву П.Г., який є молодим спеціалістом та не має житла. Посилаючись на положення ст. ст. 71, 72, 116 ЖК України, Куйбишевська селищна рада просила позов задовольнити (а.с. 3,44,96,129).
В січні 2010 року ОСОБА_5, неодноразово уточнюючи свої вимоги, подала зустрічний позов до Куйбишевської селищної ради, Відділу громадянства, імміграційної реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського РВ УМВС України в м. Бахчисараї, третя особа Куйбишевська дільнича лікарня, про визнання права на користування квартирою АДРЕСА_1 та спонукання до реєстрації її місця проживання за зазначеною адресою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в серпні 2001 році при виселенні батьків з квартири, вона була неповнолітньою, потребувала батьківської опіки і тому разом з ними переїхала до м. Севастополь, де закінчила середню школу, а потім вищий учбовий заклад. Визнаючи за нею право на користування жилим приміщенням, 1.06.2002 року Управління комунального господарства с.м.т. Куйбишево уклало договір про надання комунальних послуг строком на 1 рік з пролонгацією договору, що є підтвердженням фактичного укладення договору найму житла. Вона оплачувала комунальні послуги, матеріально приймала участь у ремонті будинку. Під час учбових канікул вона проживала в квартирі № 55. Окрім цього, ОСОБА_5 вважає, що її навчання в школі та в інституті є поважної причиною відсутності на спірній житловій площі і тому право на користування нею повинно зберігатися (а.с. 36-39,81-82).
Ухвалою Бахчисарайського районного суду від 21 червня 2010 року залишені без розгляду зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до Відділу громадянства, імміграційної реєстрації фізичних осіб Бахчисарайського РО ГУ МВС України в АРК про зобов'язання провести реєстрацію (а.с. 124).
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 17 серпня 2010 року позовні вимоги Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району задоволені. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та сумісно проживаючих з ними осіб з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АРК про визнання права на проживання в АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнено з ОСОБА_5 на користь Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району АРК 45 грн. 50 коп. сплачених судових витрат. Стягнено з ОСОБА_6 в бюджет 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позов про визнання права користування житловим приміщенням, вказує що з2001 року вона була тимчасово відсутня в спірній квартирі з поважних причин, оскільки обучалася в учбових закладах м. Севастополя, в 2009 році вийшла заміж і разом з сім'єю постійно проживає в АДРЕСА_1. Куйбишевська селищна рада є неналежним позивачем, оскільки квартира є відомчою, передана у ведення Куйбишевської дільничої лікарні.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 являється комунальною власністю Куйбишевської селищної Ради та знаходиться на її балансі з 1.07.2002 року ( а.с. 6,7,8).
Рішенням Куйбишевської селищної ради від 9.09.2008 року квартирі АДРЕСА_1 привласнено статус відомчої та вона закріплена за Куйбишевською дільничою лікарнею ( а.с 11). При цьому, дані щодо зміни власника будинку відсутні.
Таким чином, у відповідності до ст. 5 ЖК України спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, який знаходиться в веденні органів місцевого самоврядування.
Оскільки власником будинку залишилася Куйбишевська селищна рада, вона як і установа, за якою закріплено житло в якості відомчого - Куйбишевська дільнича лікарня, має певні права та обов'язки в сфері житлових правовідносин, передбачені статтями 52, 55 ЖК України, зокрема по розпорядженню житлом, заселення цього житлового приміщення особами, які потребують поліпшення житлових умов, видача ордеру на це приміщення тощо, то в такому випадку Рада може бути позивачем по заявленим вимогам, результат вирішення яких безпосередньо впливає на реалізацію прав власника житлового фонду.
Судом також встановлено, що сім'я ОСОБА_10 в складі ОСОБА_10, ОСОБА_11, їх дочки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, поселилася в квартиру в 1992 році та були зареєстровані: ОСОБА_10 до 10.10.2000року, ОСОБА_11 до 4.08.2001 році, зняті з реєстрації у зв'язку з вибуттям до м. Севастополя (а.с. 15).
ОСОБА_10 в 2001 році отримав двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 90).
Неповнолітня на той час ОСОБА_5 вибула з квартири разом з батьками, та 25.06.2002 року прописана АДРЕСА_2 ( а.с. 31).
18.07.2009 року зареєстровано шлюб ОСОБА_12 та ОСОБА_6(а.с.31, 32)
25.09.2007 року ОСОБА_5 звернулась до Куйбишевської селищної ради з заявою про приватизацію квартири. Рішенням Ради від 27.09.2002 року в задоволені заяви відмовлено у зв'язку з тим, що з 4.08.2001 року в квартирі ніхто не зареєстрований, наймач разом з членами сім'ї вибув до м. Севастополя ( а.с. 52, 53).
2.06.2009 року комісією Куйбишевської селищної ради складено акт дослідження квартири АДРЕСА_1. В акті зазначено, що на час огляду ознаки проживання будь - кого в квартирі відсутні. Полотно вхідної двері затягнено павутиною. Водосточна ливнева труба поржавіла та під час дощу вода протікає прямо на стіну, від чого штукатурка розруйнована, покрита грибком. На площадці перед входом до квартири зберігаються овочі сусідів по площадці (а.с. 9).
Висновок суду про те, що ОСОБА_5 разом з батьками вибула із спірної квартири на постійне місце проживання в м. Севастополь в 2001 році, зареєструвала своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2, що співпадало з її фактичним місцем проживання, з цих неповажних причин була відсутня у спірному житлі більше 6 місяців, а тому втратила право користування квартирою в м. Бахчисараї, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наданими сторонами доказам.
Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, перелічених в цій статті.
Відповідачка не довела, що вона була відсутня в спірній квартирі тимчасово, з поважних причин.
Та обставина, що ОСОБА_5 обучалася в школі та в ВУЗі за місцем свого проживання в м. Севастополі, не вказує на наявність підстав для збереження житла з підстав ст. 71 ЖК України.
1.06.2002 року між Управлінням комунального господарства с.м.т. Куйбишево та ОСОБА_12 було укладено договір про надання комунальних послуг( а.с. 48). Від ОСОБА_12 надходила оплата комунальних послуг ( а.с. 49-50).
Рішенням виконавчого комітету Куйбишевської селищної Ради від 27.09.2007 року Управління комунального господарства зобов'язано повернути помилково прийняту оплату комунальних послуг ОСОБА_12
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт оплати комунальних послуг та знаходження речей в квартирі мають враховуватися лише при підтвердженні самого проживання в квартирі і тимчасової відсутності з поважних причин.
Доводи позивача зводяться до того, що відповідачка вибула разом з батьками в м. Севастополь, де зареєструвала своє місце проживання; в спірній квартирі не проживала з 2001 року, лише зберігаючи в квартирі непотрібні речі; договір про надання комунальних послуг було укладено помилково та прийняті платежі повернуті ОСОБА_12; а оскільки незважаючи на наведені обставини відповідачка не звільняє приміщення і стверджує про збереження свого права на користування житлом у зв'язку з тимчасовою відсутністю, то відповідно до ст. 72 ЖК України необхідно визнати її втратившою таке право в судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що укладення договору про надання комунальних послуг не виключає можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням при наявності підстав, встановлених ст. 71 ЖК України, оскільки визначальним є факт не укладення договору найму, договору про споживання та оплату комунальних послуг, а фактична реалізація наймачем ( членом його сім'ї) житлових прав відносно наданої квартири.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною 3 статті 10, частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають право на користування житловим приміщенням, оскільки з дня припинення договору найму в 2001 року у зв'язку з вибуттям сім'ї ОСОБА_10 на інше постійне місце проживання, ОСОБА_13 більше шісти місяців, а саме з серпня 2001 року до серпня 2009 року не проживала в спірному приміщенні, без поважних причин. Ії чоловік ОСОБА_6 поселився в квартирі без дотримання встановленого порядку лише після виникнення спору в суді.
Таким чином, встановивши факт та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 17 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді