«08» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєв Г.А.
Суддів: Підлісна І.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи - Служба у справах дітей Роздольненської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування в особі Роздольненської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про передання дитини на виховання,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 19 серпня 2010 року, -
17 липня 2009 року прокурор Роздольненського району АР Крим звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6, треті особи - Служба у справах дітей Роздольненської райдержадміністрації, орган опіки та піклування в особі Роздольненської райдержадміністрації, про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про закріплення за ОСОБА_5 житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Свої вимоги мотивує тим, що мати про дитину не піклується, участі в її матеріальному і побутовому забезпеченні не приймає, не виявляє цікавості до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Рішенням виконавчого комітету Кукушкінської сільської ради № 41 від 27 липня 2006 року ОСОБА_7 призначено опікуном неповнолітньої ОСОБА_5 Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібрано у матері ОСОБА_6 без позбавлення останньої батьківських прав, стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 30% всіх видів заробітку починаючи з 09 серпня 2006 року до її повноліття. Відомості про батька дитини, ОСОБА_8, внесені в актовий запис про народження дитини згідно ч. 1 ст. 135 СК України (із слів матері). Згідно характеристики Руч'ївської сільської ради ОСОБА_6 ігнорує виховання своєї доньки з дня її передачі до бабусі, не відвідує і не цікавиться її навчанням.
25 вересня 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про передання дитини на виховання.
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення суду у неї відібрано дитину та передано на виховання відповідачці. Відповідач перешкоджає у спілкуванні з дитиною та її вихованні. У школі також перешкоджають у здійснені нею своїх батьківських обов'язків, оскільки дитина знаходиться під опікою відповідачки. Збоку ОСОБА_6 неправомірних дій не має і не було, у дитини був конфлікт з вітчимом, який застосував до неї фізичне насильство. Вона має бажання виховувати дитину, утримувати її, у зв'язку з чим просить передати дитину у сім'ю.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 19 серпня 2010 року позовні вимоги прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_5 задоволенні. ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, закріплено житло розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та заборонено його відчуження. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. Відмовляючи у зустрічному позові про передачу дитину на виховання, суд першої інстанції послався на те, що не тільки не відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, а навпаки встановлено неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Відповідно пункту 2 частини 1 статті 164СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка є матір'ю неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За рішенням Роздольненського райсуду АР Крим від 18 жовтня 2006 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відібрано у матері ОСОБА_6 без позбавлення останньої батьківських прав. Неповнолітня ОСОБА_5 була передана ОСОБА_7 і визначено місце проживання неповнолітньої дитини з ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 З ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 стягнути аліменти у розмірі 30% всіх видів заробітку починаючи з 09 серпня 2006 року до її повноліття.
Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_6 вихованням своєї неповнолітньої дитині не займається, присутній факт фізичного і психічного насильства. При розгляді справи представник ОСОБА_6- ОСОБА_9 зазначав , що ОСОБА_6 вважає за доцільне передати дитину в інтернат, де їй буде надано гідний підхід та увага.
Підставою відібрання дитини від матері був той факт, що вітчим ОСОБА_9 застосував до неповнолітньої ОСОБА_5 фізичне насильство, побив її шлангом, від чого у дитини залишилися синяки на руках та ногах. Крім того, маючі велике підсобне господарство мати та вітчим не пускали дитину до школи для допомоги по домашньому господарству.
Колегія суддів заслухала пояснення неповнолітнього ОСОБА_5, якой на даний час виповнилося 16 років, яка пояснила, що вона мешкає зі своєю бабусею ОСОБА_7, яка про неї піклується. Мати вона з 2006 року бачила декілька раз.
ОСОБА_6 крім ОСОБА_5, має ще двох неповнолітніх дітей, 2002 та 2005 року народження , яки проживають разом з нею.
Відповідачкою ОСОБА_6 не доведено, що їй чиняться перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_5, з приводу цього питання вона до органів опіки та піклування у встановленому законом порядку не зверталася, у зв'язку з чим доповоди її апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими.
ОСОБА_6 та її донька ОСОБА_5 проживають у різних селах, відлеглість між якими складає 2 км.
По справі встановлено, що мати не приїжджала навістити дитину з 2006 року ні разу, не піклується про неї, не проявляла ніякої турботи про неї, взагалі коли бачила дитину не бажала з нею спілкуватися, що спричиняла дитині душевні страждання. Вищенаведене свідчить, що ОСОБА_6 свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками, у чому колегія суддів вбачає винну поведінку останньої.
Про своє право на виховання дитини відповідачка ОСОБА_6 зазначила тільки після пред'явлення до неї позову про позбавлення батьківських прав, пред'явивши позов про передачу дитини на виховання. Справа з липня 2009 року перебувала у провадженні суду, про це і за цей час відповідачка ОСОБА_6 не здійснила ніяких дій , які б свідчили про те, о мати дійсно турбується про свою дитину.
Рішенням Ручьївської сільської рада № 59 від 28 липня 2009 року ОСОБА_7 призначена піклувальником відносно своєї онуки ОСОБА_5.
Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Роздольненської РДА від 11 червня 2009 року встановлена доцільність позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно ОСОБА_5, 1994 р.н. ( а.с. 1280.
Розпорядженням Роздольненської РДА № 387 від 13 травня 2010року на підставі висновку комісії з питань захисту прав дитини Роздольненської РДА від 11 червня 2009 року та виходячи з інтересів дитини, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав відносно ОСОБА_5. (а.с. 127).
З висновку Роздольненської РДА № 01-19\694 від 29 червня 2010 року вбачається, що з часу перебування ОСОБА_5 під опікою, ОСОБА_6 участі у вихованні доньки не приймає, матеріально не забезпечує, відношення з дитиною не підтримує. У службу по справах дітей Роздольненської РДА з клопотанням про повернення дитини у родину не зверталася ( а.с. 146)
Заборгованість по аліментах на 20.10.2009 року складає 6237 грн. 34 коп.
Стаття 150 СК України встановлює обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини , її фізичний, духовних та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язків батьківського піклування щодо неї.
Факт відібрання дитини без позбавлення батьківських прав був одною з мір впливу на ОСОБА_6 як на матір, проте після відібрання дитини у 2006 році відповідачка взагалі самоусунулася від своїх батьківських обов'язків щодо дитини.
Заслухавши особисті пояснення відповідачки ОСОБА_6, її представника ОСОБА_9, пояснення опікуна ОСОБА_7, яка є матір'ю ОСОБА_6, неповнолітньої ОСОБА_5, висновок представника Роздольненської РДА, пояснення прокурора, колегія суддів Апеляційного суду АР Крим переконалася, що відповідачка ОСОБА_6 не піклується про свою дитину, не надає їй своєї любові та захисту, свідомо нехтує обов'язками батьківського піклування щодо дитини, у зв'язку з чим в інтересах дитини, є доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав.
У зв'язку з наведеним колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, у зв'язку з чим підлягає задоволенню позов прокурора про позбавлення батьківських прав.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 19 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Підлісна І.А. Белинчук Т.Г.