2010 року вересня місяця „27” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Летягіної О.В.
При секретарі:
З участю прокурора: Галіч Ю.Є.
Туробової Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурного контролю в АР Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3 особи - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_11, про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у справі прокуратури м. Ялта - Новожилової Т.М. на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року, ОСОБА_11 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року та ОСОБА_11 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року,
18 грудня 2009 року заступник прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Ялтинської міської ради АР Крим, Інспекції державного архітектурного контролю в АР Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особи - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_11, про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Вимоги мотивовані тим, що рішенням виконкому Ялтинської міської ради від 26.11.1993 року № 772 ОСОБА_7 на склад сім'ї з трьох осіб була надана квартира АДРЕСА_1. Квартира складалася з приміщень 9-1, 9-2, 9-9-4 жилою площею 12,2 кв.м., загальною площею 23,7 кв.м. Рішенням виконкому Ялтинської міської ради АР Крим від 14.01.1994 року було дозволено сім'ї ОСОБА_7 використовувати непридатну для проживання кімнату квартири АДРЕСА_1 площею 11,5 кв.м літ. «Б» 9-1 під кухню. 05.09.2003 року майстром РЕО № 2 було складено акт фактичного користування надвірними будівлями квартири АДРЕСА_1, згідно з яким у фактичному користуванні квартири № 9 знаходяться приміщення 9-1 площею 11,5 кв.м, житлова кімната 9-2 площею 12,2 кв.м, засклена веранда 9-3 площею 7,2 кв.м, засклена веранда 9-4 площею 4,0 кв.м та приміщення, які ніколи не надавались ОСОБА_7 та членам її сім'ї - кухня літ. «І», що розташована в літ. «А» площею 10,2 кв.м, приміщення в літ. «Б» 15-1 площею 13,4 кв.м і 15-4 площею 4,4 кв.м, а також на ділянці туалет літ. «Т», сарай загального користування літ. «П». ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 приватизували квартиру та 25.11.2003 року отримали свідоцтво про право власності, в якому вже значилася загальна площа квартири 62,9 кв.м, жила - 12,2 кв.м. Крім того, рішенням виконкому Ялтинської міської ради АР Крим № 929 від 25.04.2008 року затверджено рішення міжвідомчої комісії при виконкомі Ялтинської міської ради АР Крим щодо реєстрації споруд та внутрішніх перепланувань приміщень, а саме дозволена реєстрація приміщень: прихожої 3-5 площею 12,7 кв.м, санвузла 3-6 площею 5,1 кв.м в літ. «Б», коридору 15-3 площею 8,9 кв.м, санвузла 15-4 площею 2,6 кв.м в літ. «В». Зобов'язано КР БТІ м. Ялта внести відповідні зміни до інвентарних справ і технічних паспортів та оформити свідоцтво про право власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Вважає зазначене рішення незаконним з тих підстав, що вищезазначені
Справа № 22-ц-17901/2010 р Головуючий в 1 інстанції Савранська Т.І.
Доповідач Горбань В.В.
приміщення були збудовані самочинно, на час будівництва у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, проект будівництва в Інспекції ДАБК не реєструвався, відповідного дозволу на проведення будівельних робіт вони не отримували. Виконком Ялтинської міської ради при прийнятті рішення № 929 від 25.04.2008 року фактично прийняв в експлуатацію закінчені будівництвом приміщення. На підставі зазначеного рішення виконкому ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 07.05.2008 року отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому вже було зазначено загальну площу квартири АДРЕСА_1 92,2 кв.м, житлову 37,1 кв.м. Посилається на рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 18.08.2009 року, що набрало законної сили, яким визнано недійсними: акт фактичного користування надвірними будівлями квартири АДРЕСА_1, складений 05.09.2003 року майстром КП РЕО № 2; технічний паспорт на вищезазначену квартиру в частині включення до загальної площі квартири приміщень кухні літ. «І» площею 10,2 кв.м, яка розташована в літ. «А»; свідоцтва про право власності на квартиру, яке було видане 25.11.2003 року в частині включення до загальної площі квартири приміщень кухні літ. «І» площею 10,2 кв.м, яка розташована в літ. «А»; свідоцтва про право власності на квартиру, яке було видано 07.05.2008 року в частині включення до загальної площі квартири в частині включення до загальної площі квартири приміщень кухні літ. «І» площею 10,2 кв.м, яка розташована в літ. «А», зазначене приміщення визнано об'єктом спільної сумісної власності співвласників будинку; зобов'язано КП БТІ м. Ялта внести відповідні зміни до інвентарної справи. Просив визнати недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради АР Крим № 929 від 25.04.2008 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, заступник прокурора м. Ялта зазначив у якості відповідача ОСОБА_13 та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 11.12.2009 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року позовну заяву заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Ялтинської міської ради до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3 особи - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_11, про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без розгляду.
На зазначену ухвалу суду ОСОБА_14 принесено апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року у задоволенні позову заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 3 особи - комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_11, про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
В апеляційних скаргах прокурор, який брав участь у справі - Новожилова Т.М. та ОСОБА_11 просять рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять рішення суду залишити без змін, вважають його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення прокурора, представника Ялтинської міської ради, представника виконкому Ялтинської міської ради, представника відповідачів, 3 особи - ОСОБА_11 та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на рішення суду підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_11 на ухвалу суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заступником прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим не наведено доказів на підтвердження того, що відповідачами у справі були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крім - в інтересах якої й звернувся до суду заступник прокурора м. Ялти АР Крим.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Такі випадки передбачені, зокрема ст.ст. 20, 33, 36 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 45 ЦПК України, відповідно до якої прокурор може звертатися до суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина або держави і може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп 99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Звертаючись з позовною заявою до суду, заступник прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим зазначав, що згідно зі ст.ст. 11, 31 Закону України «Про планування та забудову територій» спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури на території Автономної республіки Крим є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
З наведеного вбачається, що прокурор звернувся до суду в межах наданих йому діючим законодавством повноважень і належним чином мотивував підстави представництва.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим є неналежним позивачем у даній справі.
Разом з тим, розглядаючи даний позов заступника прокурора м. Ялти АР Крим, суд першої інстанції також висловив судження щодо незаконності рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 929 від 28 квітня 2008 року, але при цьому зазначив, що не убачає підстав для його скасування і визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки не встановлено порушення цивільних прав або інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції тільки в частині визнання незаконності оспорюваного рішення виконавчого комітету Ялтинського міської ради.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 згідно зі свідоцтвом про право власності від 25 листопада 2003 року на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 62,9 кв.м, у том числі житловою 12,2 кв. м (а.с. 9 т. 1), які у 2007 року самочинно здійснили добудову до зазначеної квартири, а саме: прихожої 3-5 площею 12,7 кв.м, санвузлу 3-6 площею 5,1 кв.м у літері «Б»; коридору 15-3 площею 8,9 кв.м і санвузлу 15-4 площею 2,6 кв.м у літері «В».
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 929 від 25.04.2008 року «Про затвердження рішень міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань» затверджено рішення міжвідомчої комісії про реєстрацію права власності на приміщення - прихожої 3-5 площею 12,7 кв.м, санвузлу 3-6 площею 5,1 кв.м у літері «Б»; коридору № 15-3 площею 8,9 кв.м і санвузлу № 15-4 площею 2,6 кв.м у літері «В».
На підставі зазначеного рішення 07.05.2005 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 отримали нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92,2 кв.м, у тому числі житловою площею 37,1 кв.м.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було здійснено самочинне будівництво будівель до належної їм квартири АДРЕСА_1 на прибудинковій території за відсутності комплексного висновку, дозволу на будівництво та дозволу органів архітектурно-будівельного контролю на початок будівельних робіт.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 5 цієї статті передбачено право власника чи користувача земельної ділянки на самовільно збудоване нерухоме майно, якщо воно не порушує права інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації, то право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У ч. 2 п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 зазначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з п. 29 Порядку датою введення в експлуатацію такого об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісії.
Відповідно до 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради в порушення вищезазначених норм ЦК України, Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про планування і забудову територій», постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 вирішено питання щодо державної реєстрації будівлі, а саме: прихожої 3-5 площею 12,7 кв.м, санвузлу 3-6 площею 5,1 кв.м у літері «Б»; коридору 15-3 площею 8,9 кв.м і санвузлу 15-4 площею 2,6 кв.м у літері «В», на підставі якого у ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виникло право власності на зазначену будівлю, яка є самочинним будівництвом.
Таким чином, встановивши, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради прийнято з порушення закону, колегія суддів вважає, що воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Оскільки відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.05.2008 року видано на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської ради № 929 від 25 квітня 2008 року, яке прийняте з порушенням закону, тому колегія суддів вважає, що підлягає визнанню недійсним дане свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив із того, що скільки прокурору відмовлено у позові про визнання незаконним та скасування правового акту, на підставі якого було первинно зареєстровано право власності на частину приміщень спірної квартири за відповідачами ОСОБА_15, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, тому діє презумпція правомірності набуття права власності покупцем ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11 грудня 2009 року сторони у справі уклали договір купівлі-продажу, за яким продавці ОСОБА_15, ОСОБА_8, і ОСОБА_9 у рівних частках, по 1/10 частці квартири кожен продали, а покупець ОСОБА_13 купила 3/10 частки квартири АДРЕСА_1.
Зі змісту вищезазначеного договору купівлі-продажу вбачається, що на момент купівлі-продажу квартира належала продавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.05.2008 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради відповідно до рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 929 від 25.04.2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Апеляційним судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 25 листопада 2003 року спірна квартира в порядку приватизації була передана відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у власність у рівних частках кожному. Загальна площа квартири складає 62,9 кв.м, у тому числі житловою 12,2 кв.м. Характеристика квартири і її обладнання приведена в технічному паспорті, який є складовою частиною даного свідоцтва ( а.с. 9 т. 1).
Зі змісту технічного паспорту на квартиру квартири АДРЕСА_1 слідує, що до складу квартири входили: в літері «Б» - приміщення 9-1 площею 11,5 кв.м, житлова кімната 9-2 площею 12,2 кв.м, засклена веранда 9-3 площею 7,2 кв.м, засклена веранда 9-4 площею 4,0 кв.м; в літері «А» - кухня І площею 10,2 кв.м.; в літері «В» приміщення 15-1 площею 13,4 кв.м, веранда 15-2 площею 4,4 кв.м. Підставою передачі у власність відповідачів нежитлових приміщень у літері «А» - кухні І площею 10,2 кв.м.; в літері «В» приміщення 15-1 площею 13,4 кв.м, веранда 15-2 площею 4,4 кв.м. був акт фактичного користування надвірними будівлями квартири АДРЕСА_1, складений 05 вересня 2003 року комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація № 2».
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 18 серпня 2009 року визнано недійсним акт фактичного користування надвірними будівлями квартири АДРЕСА_1, складений 05 вересня 2003 року комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація № 2». Визнано недійсним технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, виданий комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ялта» в частині включення до загальної площі квартири кухні І площею 10,2 кв.м у літері «А». Визнано недійсними і скасовані свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видані 25 листопада 2003 року і 07 травня 2008 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині включення до загальної площі квартири кухні І площею 10,2 кв.м у літері «А» (а.с. 84-86 т. 1).
За договором купівлі-продажу, укладеним 11 грудня 2009 року у користування покупця ОСОБА_13 перейшло 3/10 частки квартири № 9 у літ В загальною площею 29,3 кв.м, житловою площею 13,4 кв.м, що складаються з приміщень: 15-1 - житлова площа -13,4 кв.м, 15-2 - веранда площею 4,4 кв.м, 15-3 - коридор площею 8,9 кв.м, 15-4 - санвузол площею 2,6 кв.м (а.с. 161-163 т. 1).
Із матеріалів справи не вбачається, що на час укладення зазначеного оспорюваного договору приміщення 15-1 площею 13,4 кв.м у встановленому законом порядку було визнано придатним для проживання та таким, що є житловим.
Що стосується приміщень 15-3 - коридор площею 8,9 кв.м і 15-4 - санвузол площею 2,6 кв. м, то дані приміщення є самочинним будівництвом, які на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 929 від 25 квітня 2008 року незаконно передані у власність відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що предметом оспорюваного договору купівлі-продажу фактично є нежитлові /допоміжні/ приміщення, частина з яких є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки відповідачі, які вчинили самочинне будівництво приміщень: прихожої 3-5 площею 12,7 кв.м, санвузлу 3-6 площею 5,1 кв.м у літері «Б»; коридору № 15-3 площею 8,9 кв.м і санвузлу № 15-4 площею 2,6 кв.м у літері «В», відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не набувають право власності на них, тому частина з них не може бути предметом договору купівлі-продажу, не можуть бути предметом договору купівлі продажу і нежитлові (допоміжні) приміщення, які призначені служити головній речі і зв'язані з нею спільним господарським призначенням.
За таких обставин колегія суддів вважає, що спорюваний договір купівлі-продажу слід визнати недійсним з підстав ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України із застосуванням правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.
Оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та вирішив спір з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.
Постановляючи ухвалу про залишення позову заступником прокурора м. Ялти Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Ялтинської міської ради без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки від Ялтинської міської ради в інтересах якої заступником прокурора м. Ялта надійшла заява про те, що вона не підтримує заявлених вимог, тому є правові підстави для залишення позову без розгляду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам процесуального законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦПК України якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд залишає заяву без розгляду.
Відповідно до вимог п. 7 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо особа, в інтересах якої в установленому законом порядку відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України та виходячи з принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК) та положення, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спора на власний розсуд, таким правом наділена особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана прокурором в порядку ст. 45 ЦПК України, якщо вона не підтримує заявлених вимог.
Як убачається з матеріалів справи, від представника позивача Ялтинської міської ради, який діяв на підставі довіреності, Яворського А.Л. надійшла заява про те, що позивач не підтримує позов заступника прокурора м. Ялта у даній справі (а.с. 134, 138).
Зі змісту довіреності вбачається, що Яворському А.Л., як представнику Ялтинської міської ради, надані повноваження як до підтримання позову, так і відмови від позовних вимог.
Таким чином, виходячи з правил ч. 3 ст. 46 та п. 7 ст. 207 ЦПК України та встановивши, що від позивача, інтереси якого на підставі довіреності представляв Яворський А.Л. надійшла заява про не підтримання заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того, в засіданні суду апеляційної інстанції представник Ялтинської міської ради підтвердив, що Ялтинська міська рада як позивач у даній справі, підтримує письмову заяву їх представника Яворського А.Л. подану до суду першої інстанції про те, що вони не підтримують заявлених вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову заступника прокурора в інтересах Ялтинської міської ради без розгляду, оскільки представник позивача - Яворський А.Л. не приймав участі у даній справі і не мав повноважень на подання відповідної заяви про не підтримання заявлених прокурором позовних вимог, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи та змістом довіреності.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у справі, Новожилової Т.М. та ОСОБА_11 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове.
Визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 929 від 25 квітня 2008 року «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії по реєстрації будівлі і внутрішніх перепланувань ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, літ. - Б, літ. - В».
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 322047, видане 07.05.2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу 3/10 часток квартири АДРЕСА_1, укладений 11 грудня 2009 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я., за реєстровим номером 2369.
Сторони повернути у первісний стан.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_13 з кожного по 11 000 грн.
Зобов'язати ОСОБА_13 повернути ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - 3/10 частки квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на користь держави судовий збір у сумі 330 грн. в рівних частках з кожного, саме по 82 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. № 31215263700002, одержувач - держбюджет м. Сімферополя, код бюджетної класифікації доходів: 22050002, код ЄДРПОУ - 34740405, банк - ГУ Держказначейства України в АРК, МФО - 824026 в рівних частках з кожного, а саме по 30 грн.
Стягнути з виконавчого комітету Ялтинської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп.
Апеляційну скаргу ОСОБА_11 на ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року відхилити.
Ухвалу Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Летягіна О.В.