Справа: № 2-а-6923/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"11" листопада 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2009 року ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 0010391701/1 від 16 жовтня 2009 року, та № 0010391701/2 від 26 листопада 2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем порушено правила формування податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь позивача в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року -без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит за червень 2009 року позивачем було сформовано з дотриманням вимог закону.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ПП ОСОБА_2 по податку на додану вартість, про що складено акт № 48751/17-2 від 10 серпня 2009 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010391701/0 від 10 серпня 2009 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 793 грн. 80 коп., з яких 756 грн. 00 коп. -за основним платежем та 37 грн. 80 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення були також винесені податкові повідомлення-рішення № 0010391701/1 від 16 жовтня 2009 року та № 0010391701/2 від26 листопада 2009 року, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 724 грн. 00 коп., з яких 690 грн. 00 коп. -за основним платежем та 34 грн. 00 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно акту перевірки № 48751/17-2 від 10 серпня 2009 року позивачем було порушено пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Вказане порушення полягало в тому, що ПП ОСОБА_2 було до складу податкового кредиту за червень 2009 року включено податкову накладну, отриману у зв'язку зі здійсненням господарської операції у жовтні 2008 року.
Податковий орган вважає, що позивач, не включивши у жовтні 2008 року до складу податкового кредиту вказану податкову накладну порушив вимоги закону.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 перебував у договірних відносинах з ТОВ «Автоленд Днепр». У зв'язку з оплатою позивачем цивільно-правового договору ТОВ «Автоленд Днепр»було виписано податкову накладну № 11116044 від 30 жовтня 2008 року на загальну суму 4536 грн. 00 коп., в тому числі 756 грн. 00 коп. податку на додану вартість.
У зв'язку із затримкою у видачі податкової накладної № 11116044 від 30 жовтня 2008 року з боку ТОВ «Автоленд Днепр»позивач не включав до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року суми ПДВ в розмірі 756 грн. 00 коп.
Податковий кредит на підставі податкової накладної № 11116044 від 30 жовтня 2008 року позивачем було сформовано у тому податковому періоді, в якому він отримав таку податкову накладну, тобто у червні 2009 року.
На підтвердження того, що податкову накладну № 11116044 від 30 жовтня 2008 року позивачем було отримано лише у червні 2009 року ПП ОСОБА_2 надав суду реєстр отриманих податкових накладних.
Колегія суддів не вбачає у таких діях позивача порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Позивачем доведено, що податкову накладну № 11116044 від 30 жовтня 2008 року ним було отримано в червні 2009 року.
Докази того, що списання коштів з банківського рахунку позивача в оплату товарів (робіт, послуг) ТОВ «Автоленд Днепр»було здійснено в жовтні 2008 року -відсутні.
Крім того, представник відповідача в апеляційній скарзі не заперечував проти того, що першою з подій, наведених у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було отримання позивачем податкової накладної № 11116044 від 30 жовтня 2008 року, а також проти того, що ПП ОСОБА_2 отримав спірну податкову накладну саме в червні 2009 року .
Разом з тим, відповідач заперечував проти задоволення позову та як на підставу своїх вимог про скасування постанови суду від 12 січня 2010 року посилається на те, що позивач зобов'язаний був включити 756 грн. 00 коп. до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року та звернутися до податкового органу зі скаргою на ТОВ «Автоленд Днепр»як постачальника, що відмовляється видати податкову накладну, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Наведені доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для звернення до податкового органу на постачальника є відмова останнього надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення.
В даному випадку мала місце затримка у видачі податкової накладної, у зв'язку з чим колегія суддів вважає правомірними дії позивача щодо включення сум ПДВ, зазначених у податковій накладній № 11116044 від 30 жовтня 2008 року, до складу податкового кредиту за податковий період, у якому така податкова накладна ним була отримана (червень 2009 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Житомирі не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 12 січня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Н.В. Безименна
Я.С. Мамчур
Ухвала складена в повному обсязі 16 листопада 2010 року.