Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
24 листопада 2010 року справа №2а-23612/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Нікуліна О.А., Жаботинської С.В.
розглянувши у письмовому
провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду
від 15 жовтня 2010 року
по адміністративній справі № 2а-23612/10/0570
за позовом ОСОБА_1
до Жданівського міського суду Донецької області
про визначення підсудності, стягнення матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій судді Жданівського міського суду Донецької області у розмірі 500 000 грн.,-
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Жданівського міського суду Донецької області про визначення підсудності, стягнення матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій судді Жданівського міського суду Донецької області у розмірі 500 000 грн. (арк. спр. 3).
Листом від 23 вересня 2010 року №1340/13/13-10 Вищий адміністративний суд України направив вказаний позов до Донецького окружного адміністративного суду за належністю (арк. спр.5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року відмовлено у відкритті провадження (арк. спр. 1-2).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки даний спір випливає з цивільно-правових відносин, Донецький окружний адміністративний суд не наділений повноваженнями визнавати дії інших судів при розгляді ними справ в цивільному провадженні не законними, розгляд таких позовних вимог не віднесений до компетенції адміністративних судів.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року, розглянути позов по суті заявлених позовних вимог, визначити правильно підсудність та направити позов до суду для вирішення питання про відкриття провадження. (арк. спр. 6).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що неодноразово подавав позови до судів цивільної та адміністративної юрисдикцій, але позови не розглядалися з причин непідсудності даному суду.
Позивач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання не з»явився, звернувся до суду з листом від 16.11.2010р. № 6514, в якому просив розглянути справу без участі його представника.
Керуючись п. 2 частини 1 ст. 197 КАС України судова колегія ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жданівського міського суду Донецької області про визначення підсудності, стягнення матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій судді Жданівського міського суду Донецької області у розмірі 500 000 грн.
Судом першої інстанції встановлено та не оскаржується апелянтом, що позивач оскаржує дії судді Жданівського міського суду Донецької області при розгляді даним судом позовів позивача в порядку цивільного провадження.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції -це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративною юрисдикції може бути спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень -це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами, викладеними у апеляційній скарзі, що у даному випадку Жданівський міський суд Донецької області не здійснює владні управлінські функції відносно позивача.
Приписами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Статтею 104 цього Кодексу передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи (арк. спр.3), що предметом даного спору є визначення підсудності щодо стягнення на користь позивача матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій судді Жаданівського міського суду Донецької області у сумі 500 000 грн.
Колегія суддів вважає, що визначення підсудності як предмет спору не є способом захисту порушеного права. Що стосується вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то відповідно до частини 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб»єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року №6 у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 статті 3, статті 17 , частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Таким чином, якщо надійшла позовна заява із вимогами, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, це є підставою для відмови у відкритті провадження у такій адміністративній справі.
Отже, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року по справі № 2а-23612/10/0570 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2010 року по справі № 2а-23612/10/0570 за позовом ОСОБА_1 до Жданівського міського суду Донецької області про визначення підсудності, стягнення матеріальної та моральної шкоди від протиправних дій судді Жданівського міського суду Донецької області у розмірі 500 000 грн. -залишити без змін.
Ухвала cкладена та підписана колегією суддів 24 листопада 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді О.А. Нікулін
С.В. Жаботинська