"14" червня 2010 р. справа № 2а-105/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Божко Л.А. Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Гусєві А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скаргу ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії, стягнення недоплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії у відповідності з вимогами п.4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 1 ст. 28 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно з 01.01.2006р. по 2008 рік ; стягнути з відповідача на користь позивача недонараховану суму пенсійного забезпечення. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він має статус постраждалого внаслідок чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи, а тому має право на зазначені вище виплати.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2009 року позов було задоволено частково: визнано дії УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо своєчасного перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії неправомірними, зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити відповідний перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 з урахуванням ч.1ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 01.01.2008 року по день розгляду справи.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нову постанову по справі, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в своїй апеляційні скарзі просив скасувати постанову в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивач задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ.
Позивач просить при розрахунку пенсії застосовувати розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів,встановлених законами України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постановою Кабінет Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Правильним і таким ,що відповідає закону,є висновок суду,що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком,на щомісячну додаткову пенсію за шкоду,заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не згадані вище постановив Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на те,що порядок обчислення пенсії по інвалідності,що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України,оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає , що останній ,встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача,встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії зі віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта,який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону № 1058-ІV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору слід виходити із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тобто при розрахунку пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання УПФУ Ленінського району м. Запоріжжя здійснити порахунок та виплату основної та додаткової пенсії з 01 січня 2008 року, оскільки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам ,віднесеним до категорії 1 і які визнані інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи,призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоров'ю у розмір 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, згідно зі змінами ,внесеними, до ст. 54 цього ж Закону України було визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. по 2 групі інвалідності,щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено , що розмір прожиткового мінімуму для осіб ,які втратили працездатність,визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватись іншим нормативно-правовим актом.
Про рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони,інші правові акти або їх окремі положення,що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, щодо зобов'язання перерахування та виплати відповідачем позивачу пенсії з 01 січня 2008року.
Отже, в період з 01.01.2008року по 22.05.2008року позивач не мав права на перерахунок пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому висновок судів щодо зобов'язання відповідача провести такий перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2008року -є невірним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої ,інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2006, 2007рік, оскільки частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод, та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод, інтересів.
Виходячи з наведених вимог законодавства суд першої інстанції правильно захистив порушені пенсійні права за період, який складає рік до дня звернення в суд з позовом.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст. 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог за даний період. В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Я.В. Семененко
Повний текст виготовлено та підписано 02 липня 2010 року
Головуючий Ю.М. Дадим