"26" травня 2010 р. справа № 2а-276/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Божко Л.А. Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення -задоволено частково, визнано дії Управління щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи»в 2004, 2005,2007р.р. неправомірними, та зобов'язано Управління донарахувати ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за2004, 2005,2007 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області просить скасувати постанову суду першої інстанції та в позові відмовити. Посилається на пропущений позивачем строк звернення з адміністративним позовом. Крім того, вважає, що одноразова допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу згідно чинного законодавства .
Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався.
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням.
З 2005 року по 2007 рік позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення відповідно до Постанови КМУ №562 від 12 липня 2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Місцевий суд правильно зазначив, що виходячи із змісту законів України про державний бюджет України на 2004,2005 роки, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Що стосується 2007 р., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким в 2007 році зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року вказані обмеження визнані неконституційними.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що одноразова допомога ОСОБА_1 за 2007 рік виплачена у листопаді 2007року, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007року, тому висновки суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог за 2007рік є правильними .
Посилання відповідача на пропущення позивачем строку передбаченого ст. 99 КАС України, є безпідставними, оскільки позивач дізнався про свої порушені права за 2004, 2005, 2007р.р. з відповіді відповідача, яку отримав 19.11.2008 року, а з позовом позивач звернувся в березні 2009року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Я.В. Семененко
Повний текст виготовлено та підписано 10 червня 2010 року
Головуючий Ю.М. Дадим