"08" квітня 2010 р. справа № 2а-8/07
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Суховарова А.В.
суддів: Стежко В.А. Нагорної Л.М.
при секретарі судового засідання: Мациборко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області на постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.12.2007 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області про стягнення компенсації за роботу понад встановлений законодавством робочий час та моральної шкоди
ОСОБА_1 06.04.2007 звернувся до Чернігівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області, в якому зазначав що при звільнені йому не оплачена робота понад нормований час та не виплачена грошова компенсація за неотримане речове забезпечення. Так, в період служби на посаді дільничного інспектора Чернігівського РВ з грудня 2003 року по березень 2006 року кожна субота була робочою. В подальшому з березня по грудень 2006 року він перебував на посаді оперативного чергового за графіком одна доба в наряді і дві доби вихідні, тоді як вихідні мали складати три доби. Один раз на місяць він виходив на службу в якості патрульного мобільної групи. Кожного місяця він працював понад норму 60 і більше годин. Крім того за час служби він не отримував речове забезпечення. ОСОБА_1 просив стягнути компенсацію за роботу понад встановлений законодавством робочий час, неотримане речове забезпечення та моральну шкоду в сумі 3000гр (ас2).
Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог про компенсацію за неотримане речове забезпечення (ас89).
Відповідачі проти позову заперечували, вказуючи, що ОСОБА_1 при поступленні до органів внутрішніх справ особисто написав заяву про ненормований робочий час, несення служби де цього вимагають інтереси служби. За роботу у вихідні та святкові дні йому надавались додаткові дні відпочинку. Понад встановлений законодавством робочий час він працював в 2003 році 22 години, в 2004 році 120 годин, в 2005 році 120 годин, в 2006 році 120 годин, за що мав отримати 526гр86коп. Натомість позивачу виплачувалась щомісячна надбавка за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик, виконання особливо важливих завдань (ас84-86,100).
Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.12.2007 позов задоволений частково. З Чернігівського РВ УМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову компенсацію за роботу понад встановлений законодавством робочий час в сумі 12'045гр90коп та моральну шкоду в сумі 1500гр. В решті позову відмовлено. Суд послався на розрахунок заборгованості, проведений позивачем і бухгалтером райвідділу. З Чернігівського РВ також стягнуто державне мито в розмірі 135гр46коп (ас104).
В апеляційних скаргах відповідачі просять постанову суду скасувати. Посилаються на пропущення строку звернення з адміністративним позовом та відсутність документів, за якими можливо розрахувати компенсацію за роботу понад встановлений законодавством час. Бухгалтер Чернігівського РВ спільного розрахунку з позивачем не проводив. Ним наданий лише розрахунок неотриманої суми 526гр86коп за відпрацьовані наднормові години в 2003-2006 роках (ас108,120).
В судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник відповідачів просив розглядати справу без нього (ас141,144-147).
Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Суд першої інстанції допустив помилки при застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Згідно наданих сторонами доказів, старший лейтенант міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 19.10.1988 по 12.12.2006. Звільнений з посади помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Чернігівського РВ за власним бажанням (ас6,90).
Відповідно до частини 4 статті 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до Наказу МВС України №530 від 17.12.1991 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад встановлений законодавством робочий час, а також в дні щотижневого відпочинку і святкові дні», оплата надурочної роботи не повинна перевищувати 120 годин на рік. Підставою для виплати компенсації є спеціальний табель, складений уповноваженим працівником за письмовим наказом (вказівкою) керівника.
Таким чином, суд першої інстанції помилково стягнув компенсацію за розрахунком, підписаним лише позивачем (ас87). Висновок суду про участь в розрахунку бухгалтера райвідділу нічим не підтверджений.
Відносно належних доказів, якими можуть бути тільки табелі обліку робочого часу, то за повідомленням Чернігівського РВ вони не збереглися в зв'язку із закінченням строку зберігання (ас142).
Водночас, відповідачі не оспорюють, що за спірний період ОСОБА_1 мав отримати компенсацію за роботу понад встановлений законодавством робочий час в сумі 526гр86коп. Саме ця сума підлягає стягненню з Чернігівського РВ УМВС України в Запорізькій, де безпосередньо проходив службу позивач. Районний суд правильно відмовив в позові до УМВС України в Запорізькій області.
Стосовно строків звернення до адміністративного суду, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2007 встановлено, що позивач цей строк не пропустив (ас39).
Колегія суддів не вбачає в діях Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області завдання позивачу моральної шкоди. Будь-яких доказів втрати нормальних життєвих зв'язків, душевного спокою, режиму життя, стану здоров'я, необхідності прикладати додаткові зусилля для організації життя ОСОБА_1 не представлено.
Районний суд необгрунтовано стягнув з Чернігівського РВ державне мито. Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, судові витрати можуть покладатись не на суб'єкта владних повноважень, а на державний чи місцевий бюджет.
Керуючись статтями 198, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області та УМВС України в Запорізькій області задовольнити частково.
Змінити постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.12.2007.
Зменшити суму стягнення та стягнути з Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області на користь ОСОБА_1 компенсацію за роботу понад встановлений законодавством робочий час за 2003-2006 роки в сумі 526 (п'ятсот двадцять шість) гривень 86 коп.
В частині стягнення моральної шкоди постанову Чернігівського районного суду Запорізької області 28.12.2007 скасувати та в позові відмовити.
В частині стягнення з Чернігівського РВ УМВС України в Запорізької області державного мита постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.12.2007 скасувати.
В частині відмови в позові до УМВС України в Запорізькій області постанову Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.12.2007 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 08.04.2010.
В повному обсязі постанова складена 09.04.2010.
Головуючий А.В.Суховаров
Судді В.А.Стежко
Л.М.Нагорна