ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
03 червня 2010 року 11:44 № 2а-16325/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Кочегури Олега Петровича, Нечепи Ольги Васілівни
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
провизнання дій протиправними
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду з позовом про визнання наказу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про проведення позапланової виїзної перевірки від 07.12.2009 №1203 таким, що не відповідає вимогам закону та визнання дій державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва щодо фактичного проведення позапланової перевірки протиправними.
Під час судового розгляду справи ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги і просила суд також скасувати наказ державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про продовження терміну проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 11.12.2009 №1248.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2010 провадження у справі №2а-16325/09/2670 закрито в частині позовних вимог про скасування наказу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про проведення позапланової виїзної перевірки від 07.12.2009 №1203 та наказу державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про продовження терміну проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 11.12.2009 №1248.
Позовні вимоги в частині оскарження дії державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва щодо проведення позапланової перевірки мотивовано неправомірними діями співробітниками відповідача, безпідставністю проведення позапланової перевірки.
Відповідач проти позову заперечив з посиланням на те, що перевірка здійснювалась на підставі пункту 2 частини шостої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією у місті Києві 13.08.2002. Взята на податковий облік в державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва з 15.08.2002.
За результатами доперевірочного аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та на підставі пункту 2 частини шостої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва видано наказ від 07.12.2009 №1203 про проведення позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 у період 07.12.2009 -11.12.2009.
Наказом державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 11.12.2009 №1248 подовжено термін проведення виїзної позапланової документальної перевірки на 2 робочих дні з 14.12.2009 по 15.12.2009.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) визначені статтею 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до приписів цієї статті плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.
Із пояснень відповідача вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки позивач стало неподання останнім декларації про доходи, отримані за IV квартал 2006 року, а подання лише звіту суб'єкта підприємницької діяльності -платника єдиного податку за IV квартал 2006 року, в якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у сумі 511 792, 25 грн., що перевищує дозволений обсяг 500.тис.грн., передбачений статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Матеріали справи свідчать, що у 2006 році ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку. Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування позивач задекларувала наростаючим підсумком дохід від підприємницької діяльності:
за І квартал 2006 року -192 455,00 грн.;
за ІІ квартал 2006 року -271 740,00 грн.;
за ІІІ квартал 2006 року -474 245,00 грн.;
за IV квартал 2006 року -511 792, 25 грн.
Тобто перевищення позивачем дозволеного обсягу доходу у 500.тис.грн., передбаченого статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»відбулось у IV кварталі 2006 року.
За таких обставин, вимога відповідача про перехід позивача на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з IV кварталу 2006 року, не ґрунтується на приписах чинного законодавства та суперечить положенням статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до яких у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, перехід платника єдиного податку на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, здійснюється з наступного звітного періоду (кварталу).
З 2007 року позивач перейшла на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, про що свідчать її декларації про доходи, отримані за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2007 року, які були подані до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва і не заперечується відповідачем.
За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 звітує перед органами державної податкової служби на постійній основі.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач здійснював позапланову перевірку за неподання позивачем декларації про доходи, отримані за IV квартал 2006 року у грудні 2009 року, майже через три роки.
При цьому фактично виїзна перевірка не здійснювалась, про що свідчить акт від 07.12.2009 та пояснення представника державної податкової інспекції в судовому засіданні і не заперечується сторонами. З пояснень сторін вбачається, що державною податковою інспекцією здійснювалась документальна невиїзна перевірка на підставі поданих податкових декларацій, звітів. При цьому підстав для проведення невиїзної перевірки відповідачем не наведено. А тому посилання відповідача на правомірність його дій не відповідає фактичним обставинам справи.
В розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, дії суб'єкта владних повноважень -це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з проведення позапланової виїзної перевірки вчинені не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а тому є протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги про визнання дії державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва щодо фактичного проведення позапланової перевірки протиправними задовольнити.
Визнати дії державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва щодо фактичного проведення позапланової перевірки протиправними.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сорок) коп.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова
Постанову виготовлено в повному обсязі 08 червня 2010 року