ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
16 листопада 2010 року 12:41 № 2а-14316/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Скочок Т. О. та Огурцова О. П., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
доМіністерства економіки України
провизнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання
вчинити дії
У судовому засіданні 16 листопада 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економіки України (надалі -також «Відповідач», «Мінекономіки») та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економіки України «Про звільнення ОСОБА_1» від 13 вересня 2010 року № 1655-к; зобов'язати Міністерство економіки України вчинити дії щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби Міністерства економіки України порядку переводу з посади директора Департаменту персоналу Міністерства економіки України; зобов'язати Міністерство економіки України вчинити у встановленому законом порядку дії щодо виплати ОСОБА_1 заробітну плату за період вимушеного прогулу з 4 жовтня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Наказ Міністерства економіки України «Про звільнення ОСОБА_1»від 13 вересня 2010 року № 1655-к, яким Позивача було звільнено з посади директора Департаменту персоналу Міністерства економіки України, є незаконними та такими, що прийнято Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України.
Як зазначив в судовому засіданні Позивач, Наказом Міністерства економіки України № 1849-к від 28 листопада 2008 року його було призначено на посаду директора департаменту персоналу Міністерства економіки України на підставі листа-направлення Національної академії державного управління при Президентові Украіни від 27 квітня 2007 року № 1/15-21-444 як такого, що успішно закінчив докторантуру академії за державним замовленням та перебував у кадровому резерві на цю посаду.
Крім того, на думку Позивача, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, при наявності підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України (на підставі якого було звільнено Позивача) для звільнення, ОСОБА_1 має переважне право на залишення на посаді, не нижчій від посади, наданій йому міністерством, після закінчення докторантури, оскільки Позивач не відпрацював на зазначеній посаді встановленого Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України та Положенням про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України строку.
На думку Позивача, Міністерство економіки України було зобов'язане надати йому посаду на період не менше 5 років, не нижчу посади, яку Позивач обіймав до навчання в академії, в тому числі посаду директора департаменту. Вказана позиція, як зазначив Позивач, підтверджується листом Головного управління державної служби України від 11 квітня 2007 року № 2939/72-07 та листом Міністерства економіки України від 14 червня 2003 року №59-5/39-73. До навчання в академіі Позивач обіймав посаду заступника керівника департаменту державної політики у сфері зовнішньоі торгівлі, та у зв'язку із звільненням керівника департаменту близько шести місяців виконував його обов'язки.
Позивач також звернув увагу на те, що на час його попередження про звільнення у міністерстві були дві вакантні посади: директора Департаменту державних закупівель та державного замовлення та директора департаменту кадрової роботи і супроводження державної служби. Однак, жодної із вказаних посад, незважаючи на подання Позивачем відповідної заяви, йому запропоновано не було. В той же час, запропоновану посаду провідного спеціаліста відділу економіки аграрного сектору департаменту розвитку секторів економіки Позивач вважає непідходящою для себе та такою, що не відповідає вимогам пункту 26 Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові Украіни та вимогам Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України.
На думку ОСОБА_1, всупереч вимогам чинного законодавства України, профспілкова організація Міністерства економіки України 13 вересня 2010 року розглянула подання міністра про звільнення Позивача без його участі та прийняла відповідне рішення, з яким Позивача не було ознайомлено.
Враховуючи вищезазначене, Позивач покликався на те, що своїми протиправними (незаконними) діями та рішенням (оскаржуваним наказом) Міністерство економіки України грубо порушило вимоги чинного законодавства та фактично позбавило Позивача конституційного та законного права на працю.
Представники Відповідача -Міністерства економіки України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що Наказ Міністерства економіки України «Про звільнення ОСОБА_1»від 13 вересня 2010 року № 1655-к є законним та таким, що прийнято Міністерством економіки України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Як зазначив представник Відповідача, Наказом Мінекономіки від 1 грудня 2008 року № 1905-к «Про переведення ОСОБА_1» Позивача було переведено з посади начальника відділу координації та роботи колегії департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) на посаду директора департаменту персоналу на підставі: заяви ОСОБА_1, довідки про перебування у кадровому резерві, Наказу Мінекономіки «Про доповнення до кадрового резерву на посади державних службовців апарату міністерства»№ 1895-к та листа-погодження Головного управління державної служби України від 1 грудня 2008 року № 9656/41-08.
15 квітня 2010 року, як вказав представник Відповідача, Наказом Мінекономіки № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України»було затверджено структуру центрального апарату Міністерства економіки України, відповідно до якої 19 квітня 2010 затверджено штатний розпис Мінекономіки на 2010 рік. Васлідок цього відбулися зміни у складі посад Міністерства економіки України. Позивача, як того вимагає чинне трудове законодавство України, було попереджено про можливе звільнення в разі відмови від переведення на запропоновану посаду, з яким Позивач ознайомився 2 серпня 2010 року. При цьому, зазначив представник Мінекономіки, Позивач відмовився від запропонованої йому посади, яка була вакантною на час його виходу на роботу з лікарняного (з 21 травня 2010 року по 30 липня 2010 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному).
Вразовучи вищевикладене, представник Відповідача зазначив, що Наказом Мінекономіки від 13 вересня 2010 року № 1655-к «Про звільнення ОСОБА_1»Позивача було звільнено з посади директора департаменту персоналу з 4 жовтня 2010 року у зв'язку зі зміною складу посад (пункт 1 статті 40 КЗпП України).
Крім того, на думку представника Відповідача, Мінекономіки не несе договірних зобов'язань, визначених в пункті 1 договору-направлення, на який посилається Позивач. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку Відповідача працевлаштувати Позивача на строк 5 років.
В той же час, представник Відповідача покликався на те, що у відповідності до вимог трудового законодавства України, питання про розірвання трудового договору з Позивачем було погоджено у встановленому порядку з профспілковим комітетом Мінекономіки.
Відповідачем, як зазначив його представник, у відповідності до процедури визначеної трудовим законодавством України, під час попередження про наступне вивільнення Позивачу було запропоновано іншу роботу (посаду провідного спеціаліста), від якої ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, на думку представника Мінекономіки, відповідно до вимог чинного законодавства, визначення посади, яка пропонується працівникові в разі зміни в організації виробництва і праці є переважним правом Міністра економіки України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача, представників Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правовий статус і повноваження Міністерства економіки України визначено Положенням про Міністерство економіки України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року № 777 (надалі - також «Положення»).
Відповідно до пункту 9 Положення Мінекономіки очолює Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра України.
Міністр, зокрема: призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Мінекономіки (підпункт 9 пункту 9 Положення).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2008 року, Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державна адміністрацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 851, Наказом з особового складу Міністерства економіки України № 1894-к від 28 листопада 2008 року «Про призначення ОСОБА_1»ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу координації та роботи колегії департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 28 листопада 2008 року.
19 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра економіки України із заявою про зарахування його до кадрового резерву на посаду директора департаменту персоналу Міністерства економіки України.
Наказом з особового складу Міністерства економіки України № 1895-к від 28 листопада 2008 року «Про доповнення до кадрового резерву на посади державних службовців апарату Міністерства»внесено доповнення до списку осіб, зарахованих до кадрового резерву Міністерства, затвердженого наказом від 28 грудня 2007 року № 1482-к «Про зарахування до кадрового резерву на посади державних службовців апарату Міністерства економіки України»згідно з додатком.
1 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Міністра економіки України із заявою про призначення його з резерву на вакантну посаду директора департаменту персоналу Міністерства економіки України з 1 грудня 2008 року.
Наказом з особового складу Міністерства економіки України «Про переведення ОСОБА_1»№ 1905-к від 1 грудня 2008 року ОСОБА_1 переведено з посади начальника відділу координації та роботи колегії департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) на посаду директора департаменту персоналу з 1 грудня 2008 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду.
Як зазначено у вищевказаному наказі, підставою переведення є: заява ОСОБА_1, довідка про перебування у кадровому резерві, наказ Міністерства економіки України від 28 листопада 2008 року № 1895-к «Про доповнення до кадрового резерву на посади державних службовців апарату Міністерства», лист-погодження Головного управління державної служби України від 1 грудня 2008 року № 9656/41-08.
Наказом Міністерства економіки України від 15 квітня 2010 року № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України»затверджено структуру центрального апарату Міністерства економіки України.
Попередженням про можливе наступне вивільнення ОСОБА_1, директора департаменту персоналу, попереджено про скорочення посади директора департаменту персоналу та про можливе звільнення Позивача із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, але не раніше, ніж через два місяці з дня попередження. Запропоновано Позивачу переведення на посаду провідного спеціаліста відділу економіки аграрного сектору департаменту розвитку секторів економіки.
Як підтверджується змістом вищевказаного попередження, Позивача було ознайомлено з ним 2 серпня 2010 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі попередження.
Крім того, як вбачається зі змісту коментарю Позивача стосовно пропозиції щодо переведення на посаду провідного спеціаліста відділу економіки аграрного сектору департаменту розвитку секторів економіки, Позивач не погодився із запропонованою посадою.
Відповідно до Протоколу № 9 засідання Профспілкового комітету Міністерства економіки України від 13 вересня 2010 року -профспілковим комітетом Відповідача надано попередню згоду щодо розірвання трудового договору зі ОСОБА_1 -директором департаменту персоналу за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Наказом з особового складу Міністерства економіки України № 1655-к від 13 вересня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1»звільнено ОСОБА_1 з посади директора департаменту персоналу 4 жовтня 2010 року у зв'язку зі зміною складу посад, пункт 1 статті 40 КЗпП України.
Як зазначено у вказаному наказі, підставою звільнення Позивача є: наказ Міністерства економіки України від 15 квітня 2010 року № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України», протокол засідання профкому від 13 вересня 2010 року № 9.
Наказом з особового складу Міністерства економіки України № 1660-к від 14 вересня 2010 року «Про внесення змін до наказу Міністерства економіки України від 13.09.2010 № 1655-к «Про звільнення ОСОБА_1»внесено до Наказу Міністерства економіки України від 13 вересня 2010 року № 1655-к «Про звільнення ОСОБА_1»зміни в частині надання Позивачу частини щорічної відпустки за стаж державної служби та компенсації за додаткову відпустку.
Наказ з особового складу Міністерства економіки України № 1655-к від 13 вересня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1»Позивач вважає незаконним та таким, що прийнято Відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є Наказ з особового складу Міністерства економіки України № 1655-к від 13 вересня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1», як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За загальним правилом будь-яке звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу».
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність законодавству рішення про звільнення, в першу чергу досліджує його на предмет відповідності принципу обґрунтованості, закріпленого пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено в Наказі з особового складу Міністерства економіки України № 1655-к від 13 вересня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_1», підставою звільнення є зміна складу посад (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).
Наказом Міністерства економіки України від 15 квітня 2010 року № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України»затверджено структуру центрального апарату Міністерства економіки України, що додається.
Відповідно до затвердженої наказом Відповідача від 15 квітня 2010 року № 401 Структури центрального апарату Міністерства економіки України, структура центрального апарату складається з:
Департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби: Відділ кадрового забезпечення центрального апарату; Відділ кадрового забезпечення підвідомчих організацій; Відділ підвищення кваліфікації державних службовців; Відділ організаційно-аналітичної роботи проходження державної служби;
Департаменту правового забезпечення: Відділ правового забезпечення бюджетної та податкової діяльності; Відділ правового забезпечення структурних та ринкових перетворень; Відділ правового забезпечення інвестиційної діяльності та співробітництва з ЄС; Відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності; Відділ правового захисту інтересів Міністерства в судових та інших органах; Відділ правового забезпечення державних закупівель; Відділ законодавчих ініціатив; Сектор систематизації актів законодавства та літературного редагування документів;
Фінансово-господарського департаменту: Відділ планування, фінансування бюджетних програм; Відділ фінансового аналізу головного розпорядника та територіальних органів; Відділ бухгалтерського обліку та фінансової звітності апарату Міністерства; Відділ методологічного забезпечення та консолідованої звітності; Відділ розрахунків з оплати праці та соціальних питань; Відділ координації господарської діяльності підвідомчих організацій; Господарський відділ; Відділ матеріально-технічного забезпечення та проведення тендерних процедур; Сектор з питань соціально-побутового забезпечення;
Департаменту економіки оборони та безпеки: Відділ державного оборонного замовлення; Відділ економіки оборони та безпеки; Відділ спеціальних програм та військово-технічного співробітництва; Відділ управління резервним фондом та техногенно-екологічної безпеки; Відділ міжнародного економічного співробітництва у сфері оборони та безпеки;
Департаменту реформування публічної адміністрації та управління змінами: Відділ планування, моніторингу та звітності; Відділ функціонального аналізу та оптимізації; Відділ наукового забезпечення та координації взаємодії з підвідомчими науковими установами; Відділ реформування органів виконавчої влади та аналізу адміністративних послуг;
Департаменту координації регіональної економічної політики: Відділ взаємодії з місцевими органами влади; Відділ моніторингу розвитку регіонів; Відділ стратегічного планування регіонального розвитку; Відділ транскордонного співробітництва;
Департаменту стратегічного планування розвитку економіки: Відділ стратегічного планування; Відділ економічного аналізу; Відділ державних цільових програм; Відділ наукових та науково-технічних програм;
Департаменту макроекономіки: Відділ макроекономічного прогнозування; Відділ прогнозування розвитку секторів економіки та міжгалузевого балансу; Відділ національних рахунків; Відділ економічної безпеки та детінізації економіки;
Департаменту фінансової політики: Відділ з питань бюджетної політики;Відділ аналізу розвитку банківських послуг, небанківського сектору та фондового ринку; Відділ аналізу впливу непрямих та місцевих податків на економічний розвиток; Відділ економічного аналізу прямих податкових інструментів; Відділ фінансового планування суб'єктів господарювання державного сектору економіки;
Департаменту розвитку соціальної та гуманітарної сфери: Відділ соціальних стандартів та реформ; Відділ пенсійної реформи і соціального страхування; Відділ гуманітарного розвитку; Відділ сталого розвитку; Департаменту управління та реформування об'єктів державної власності: Відділ з питань методологічного забезпечення відносин власності; Відділ реформування державного сектору економіки; Відділ з питань земельних відносин; Відділ з питань приватизації;Відділ з питань передачі майна; Відділ моніторингу ефективності управління державною власністю та банкрутства;
Департаменту державних закупівель та державного замовлення Відділ нормативно-методологічного забезпечення державних закупівель; Відділ розвитку інфраструктури та комунікативних систем державних закупівель; Відділ надання роз'яснень з питань державних закупівель; Відділ експертизи процедур закупівель робіт та товарів; Відділ експертизи процедур закупівель послуг; Відділ моніторингу, аналізу державних закупівель та державного замовлення;
Департаменту міжнародної технічної допомоги та співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями: Відділ координації міжнародної технічної допомоги; Відділ стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та з питань залучення міжнародної технічної допомоги;Відділ системних проектів міжнародних фінансових організацій; Відділ інвестиційних проектів міжнародних фінансових організацій; Відділ експертизи проектів міжнародних фінансових організацій та міжнародної технічної допомоги; Відділ технічної допомоги ЄС; Відділ реєстрації проектів міжнародної технічної допомоги;
Департаменту регуляторної політики: Відділ розвитку підприємництва; Відділ з питань дерегуляції;Відділ з питань технічного регулювання та акредитації; Відділ політики ліцензування та надання державних дозволів;
Департаменту розвитку секторів економіки: Відділ секторальних перетворень; Відділ методології аналізу ринків; Відділ розвитку інфраструктури; Відділ економіки аграрного сектору; Відділ енергетичного забезпечення та енергетичної безпеки; Відділ продовольчого забезпечення та продовольчої безпеки;Відділ споживчого ринку, товарних бірж та аукціонної діяльності;
Департаменту цінової політики та цінового регулювання: Відділ цінової і тарифної політики; Відділ методології ціноутворення; Відділ економіки житлово-комунального господарства; Відділ аналізу та прогнозування цінової ситуації на ринках товарів та послуг;
Департаменту інвестиційної та інноваційної політики: Відділ інвестиційної політики; Відділ інноваційної політики; Відділ інструментів сприяння інвестиційно-інноваційній діяльності; Відділ інституційних механізмів сприяння інвестиціям та інноваціям;
Департаменту державної політики у сфері зовнішньої торгівлі: Відділ моніторингу зовнішньої торгівлі; Відділ митно-тарифної політики; Відділ з питань розвитку ринку послуг у зовнішній торгівлі; Відділ оподаткування експортно-імпортних операцій; Відділ розвитку експорту;
Департаменту державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Відділ нетарифних інструментів зовнішньоекономічної діяльності; Відділ забезпечення нетарифного регулювання; Відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності; Відділ державного регулювання зовнішньоторговельних операцій;
Департаменту з питань торговельного захисту Відділ торговельних переговорів та доступу на ринки; Відділ антидемпінгових, захисних та компенсаційних розслідувань; Відділ дослідження стану ринку; Відділ аналітичної роботи із застосування інструментів торговельного захисту;
Департаменту торговельно-економічних відносин з країнами СНД та Російською Федерацією: Відділ торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією; Відділ торговельно-економічного співробітництва з Білорусією, Молдовою, країнами Закавказзя та Центральної Азії; Відділ співробітництва в рамках структурних утворень ЄЕП, ГУАМ та ЄврАзЕС; Відділ співробітництва в рамках СНД;
Департаменту двостороннього торговельно-економічного співробітництва: Відділ торговельно-економічних зв'язків з країнами Західної Європи;Відділ торговельно-економічних зв'язків з країнами Центральної та Східної Європи;Відділ торговельно-економічних зв'язків з США, Канадою та країнами Центральної і Південної Америки; Відділ торговельно-економічних зв'язків з Китаєм, Японією та країнами Тихоокеанського регіону; Відділ торговельно-економічних зв'язків з країнами Близького, Середнього Сходу; Відділ торговельно-економічних зв'язків з країнами Африки; Відділ роботи з іноземними представництвами;
Департаменту співробітництва з Європейським Союзом: Відділ координації співробітництва в рамках двосторонніх органів Україна - ЄС; Відділ розвитку договірних відносин з ЄС в економічній сфері; Відділ координації торговельного співробітництва в рамках УПС;Відділ стратегічного планування співробітництва з ЄС;
Департаменту торговельних переговорів та співробітництва з СОТ: Відділ торговельної політики у рамках СОТ; Відділ моніторингу виконання угод СОТ; Відділ співробітництва та переговорів з міжнародними організаціями і угрупованнями; Відділ доступу до ринків у рамках СОТ;
Департаменту стратегічних інфраструктурних проектів та сприяння їх реалізації: Відділ розробки інвестиційних програмно-планових документів та методологічної допомоги; Відділ сприяння залученню інвестицій та оцінки ефекту в рамках підготовки до Євро-2012; Відділ інфраструктурних проектів будівництва та об'єктів Чемпіонату Євро-2012; Відділ координації виставкової діяльності та презентаційних заходів;
Департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба): Відділ документального забезпечення; Відділ організаційного забезпечення; Відділ радників; Відділ протокольних заходів; Відділ забезпечення роботи спільних міжурядових комісій; Відділ взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю;
Департаменту документального забезпечення, взаємодії з органами законодавчої та виконавчої влади і громадськістю: Відділ взаємодії з Верховною Радою України; Відділ взаємодії із Секретаріатом Кабінету Міністрів України та іншими органами державної влади; Відділ роботи зі зверненнями громадян;Відділ вхідної документації; Відділ внутрішньої та вихідної документації; Сектор архіву;
Департаменту інформатизації: Відділ Інтернет-ресурсів та баз даних загального користування; Відділ оперативних інформаційних ресурсів; Відділ інформаційних технологій; Відділ комп'ютерного обладнання та оргтехніки; Сектор інформаційних систем та захисту інформації;
Департаменту експертизи та аналізу ефективності державної підтримки: Відділ експертизи інвестиційних та інноваційних проектів;Відділ ефективності капітальних вкладень; Відділ експертизи надання кредитів та державних гарантій; Відділ аналізу ефективності руху товарів; Відділ аналізу ефективності надання послуг;Інші самостійні підрозділи; Відділ мобілізаційної роботи; Режимно-секретний відділ; Відділ фінансових ревізій та забезпечення заходів по боротьбі з корупцією; Відділ контролю за строками та дисципліною виконання доручень органів державної влади; Відділ з питань організації мобілізаційної роботи, цивільної оборони і пожежної безпеки;Відділ державного матеріального резерву; Сектор координації роботи департаментів першого заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів першого заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра; Сектор координації роботи департаментів заступника Міністра.
Суд звертає увагу на те, що Наказом Міністерства економіки України від 20 липня 2009 року № 747 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України», який був чинним до прийняття Наказу Міністерства економіки України від 15 квітня 2010 року № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України», в структурі центрального апарату Міністерства економіки України було передбачено існування департаменту персоналу.
В той же час, Наказом Міністерства економіки України від 15 квітня 2010 року № 401 «Про структуру центрального апарату Міністерства економіки України»(який є чинним станом на час розгляду даної справи та був чинним станом на час звільнення Позивача з посади) в структурі центрального апарату Міністерства економіки України існування департаменту персоналу не передбачено (а, відтак, не передбачено існування посади начальника департаменту персоналу). В той же час, вказаним положенням передбачено існування департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби.
Крім того, відповідно до пункту 5.4 Положення про департамент персоналу, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 17 листопада 2006 року № 345 директор департаменту персоналу:
1) здійснює керівництво роботою департаменту і несе персональну відповідальність за виконання покладених на департамент завдань та здійснення ним своїх функцій; організовує, забезпечує та контролює виконання в установлені строки доручень керівництва Міністерства, несе відповідальність за стан виконавської дисципліни у департаменті; 2) забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію існуючих вимог щодо збереження державної таємниці у суворій відповідності до Закону України «Про державну таємницю», здійснює в межах компетенції необхідні заходи щодо збереження службової таємниці у департаменті; 3) має двох заступників (одного з них звільненого), визначає їх ступінь відповідальності та функціональні обов'язки; затверджує посадові інструкції працівників відділів, що входять до складу департаменту; 4) організовує роботу з підбору, розстановки кадрів, підвищення їх кваліфікації; координує роботу з формування кадрового резерву департаменту; 5) готує і подає керівництву Міністерства подання про призначення, переміщення та звільнення працівників департаменту, присвоєння їм рангів державних службовців, а також про заохочення і накладання дисциплінарних стягнень; 6) розробляє і здійснює заходи щодо організації та підвищення ефективності роботи департаменту; 7) забезпечує додержання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, раціональний розподіл обов'язків між ними, вживає заходів щодо підвищення фахової кваліфікації працівників департаменту; 8) за дорученням керівництва Міністерства здійснює представництво в інших органах виконавчої влади, на підприємствах, в організаціях і установах з питань, що належать до повноважень департаменту.
Наказом Міністерства економіки України від 17 червня 2010 року № 680 затверджено Положення про департамент кадрового забезпечення та проходження державної служби.
Відповідно до 3.2 Положення про департамент кадрового забезпечення та проходження державної служби, функції директора департаменту:
забезпечує згідно з чинним законодавством організаційно-методичне керівництво всім комплексом роботи з кадрами в центральному апараті Міністерства, урядових органах, що діють у складі Міністерства, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління Міністерства; здійснює аналітично-консультативне забезпечення роботи Міністра з питань управління персоналом та вносить йому відповідні пропозиції щодо удосконалення роботи з персоналом; вивчає, аналізує та узагальнює практику застосування законодавства з питань державної служби, розробляє та вносить на розгляд керівництва пропозиції щодо його удосконалення, опрацьовує проекти нормативно-правових актів; організовує та координує розробку річних планів роботи з кадрами, виходячи з загальнодержавних програм стосовно роботи з кадрами; здійснює організаційне забезпечення діяльності Ради по роботі з кадрами Міністерства; організовує та координує підготовку проектів рішень і документів з питань, що належать до його компетенції; візує проекти нормативно-правових актів Міністерства з питань управління персоналом; бере участь у розробці та візує проект структури та штатного розпису Міністерства, а також погоджує проекти структури організацій, що належать до сфери управління Міністерства; вивчає досвід роботи, професійний рівень, ділові та моральні якості, відповідність посаді претендентів, яких у встановленому порядку внесено на погодження Міністру; забезпечує підготовку подання щодо призначення та звільнення перших заступників та заступників Міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки України, керівників та заступників керівників урядових органів Міністерства, керівників територіальних органів, що діють у складі урядових органів Міністерства; організовує, забезпечує та контролює виконання в установлені строки доручень керівництва Міністерства, несе відповідальність за стан виконавської дисципліни у департаменті; забезпечує в межах компетенції реалізацію існуючих вимог щодо збереження державної таємниці відповідно до Закону України «Про державну таємницю», вживає в межах компетенції необхідних заходів із збереження службової таємниці в департаменті; співпрацює з керівниками інших структурних підрозділів Міністерства щодо питань, які потребують спільного розв'язання; забезпечує методичне та інформаційне супроводження роботи кадрових служб урядових органів, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства; перевіряє в підрозділах апарату Міністерства, його урядових та їх територіальних органах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління Міністерства, стан роботи з кадрами, дотримання вимог Закону України «Про державну службу»та інших актів законодавства з питань кадрової роботи та державної служби.
Згідно з пунктом 3.3 Положення про департамент кадрового забезпечення та проходження державної служби, повноваження директора департаменту:
має право підпису документів і матеріалів, що готуються департаментом відповідно до адресованих йому окремих доручень Міністра, його перших заступників та заступників; приймає рішення та підписує листи у справах, що виникають у сфері діяльності департаменту, в межах повноважень, наданих керівництвом Міністерства; користується статистичними, звітними та іншими матеріалами, що надходять до Міністерства, необхідними для вирішення питань, які належать до компетенції департаменту; візує документи відповідно до завдань департаменту; підписує документи (інформаційно-аналітичні матеріали, подання щодо включення кандидатур працівників департаменту до складу робочих груп, запрошення на наради, що проводяться департаментом тощо), що надсилаються Міністерством до інших органів виконавчої влади; дає згоду на погодження призначення на посади та звільнення з посад працівників департаменту та вносить пропозиції з цього питання Міністру; дає згоду на погодження присвоєння працівникам департаменту відповідних рангів державних службовців, а також уносить Міністру пропозиції щодо заохочення та притягнення працівників департаменту до дисциплінарної відповідальності; дає згоду на погодження відрядження працівників департаменту в межах країни і за кордон; дає згоду на надання відпусток працівникам департаменту та візує їх заяви з цих питань; звертається до Міністра з пропозиціями щодо проведення організаційних змін у департаменті; утворює тимчасові робочі групи, що складаються з працівників департаменту, з метою підготовки і реалізації особливо важливих завдань; погоджує положення про структурні підрозділи, що входять до складу департаменту; затверджує посадові інструкції працівників відділів, що входять до складу департаменту.
Аналіз змісту Положення про департамент персоналу, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 17 листопада 2006 року № 345 та Положення про департамент кадрового забезпечення та проходження державної служби, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 17 червня 2010 року № 680, свідчить про те, що повноваження директора департаменту персоналу не є ідентичними повноваженням директора кадрового забезпечення та проходження державної служби.
Вищевказане підтверджує факт реорганізації (зміну складу посад) в структурі центрального апарату Міністерства економіки України.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.
Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, в розумінні чинного законодавства України, як реорганізація так і скорочення чисельності або штату працівників є самостійними та окремими підставами для звільнення.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України імперативно визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відтак, Кодексом законів про працю України допускається звільнення працівника в зв'язку з реорганізацією підприємства, установи, організації чи скорочення штату працівників лише за умови неможливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як підтверджується матеріалами справи, 2 серпня 2010 року Позивачу було запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу економіки аграрного сектору департаменту розвитку секторів економіки. В той же час, від запропонованої посади Позивач відмовився (що підтверджується його особистим підписом).
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що Відповідачем, як того вимагає частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, було запропоновано Позивачу іншу роботу, від якої ОСОБА_1 відмовився.
В той же час, незгода особи із запропонованою їй посадою не може вважатися підставою незаконності рішення роботодавця.
Крім того, суд звертає увагу на необґрунтованість тверджень Позивача на те, що відповідно до вимог трудового законодавства, Позивачу повинна бути запропонована посада, рівнозначна тій, яку він обіймав, оскільки відповідна правова норма -частина 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, - такої умови не містить.
Суд також звертає увагу на те, що статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено порядок вивільнення працівників.
Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).
Як підтверджується матеріалами справи, а саме -Попередженням про можливе наступне вивільнення, 2 серпня 2010 року ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне вивільнення з посади через 2 місяці, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі вказаного Попередження.
Відповідно до частини 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Позивач посилається на те, що на підставі частини 1 та 3 статті 42 Кодексу законів про працю України, він має переважне право на залишення на посаді, не нижчій від посади, наданій йому міністерством.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що стаття 42 Кодексу законів про працю України не встановлює переважного права на залишення на рівнозначній посаді, а лише врегульовує принцип переважного права на залишення на роботі (у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці).
Крім того, Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження наявності в нього більш високої кваліфікації і продуктивності праці чи наявності інших підстав, визначених законодавством України.
Суд звертає увагу на необґрунтованість посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії», як на нормативно-правовий акт, які встановлює переважне право Позивача на зайняття рівнозначної посади, з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії»затверджено:
- Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України;
- Положення про стажування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
- Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України;
- перелік органів, установ, організацій, у яких у 2008 - 2012 роках проводиться стажування слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, що навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів за спеціальностями галузі знань «державне управління».
Відповідно до пункту 26 Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України (в редакції, чинній станом на час закінчення Позивачем Національної академії державного управління при Президентові України) - випускники Академії, які навчалися за денною формою за державним замовленням, зобов'язані відпрацювати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування безпосередньо після закінчення Академії не менш як п'ять років. У разі відмови від роботи на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування випускник зобов'язаний відшкодувати державі вартість навчання в Академії в установленому порядку.
Відповідно до пункту 1 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України (в редакції, чинній станом на час закінчення Позивачем Національної академії державного управління при Президентові України) випускники Національної академії державного управління при Президентові України, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням за спеціальностями напряму «державне управління», працевлаштовуються тими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими установами, організаціями, на які поширюється дія Законів України «Про державну службу»і «Про службу в органах місцевого самоврядування», з якими було укладено договори-направлення до Академії відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України. Зазначені органи, установи, організації забезпечують надання випускникам посад не нижче четвертої категорії, або, як виняток, не нижче тих, які вони займали до вступу в Академію, рівноцінних за оплатою праці та характером діяльності, а також реалізацію переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування. Відповідальність за прийняття випускників Академії на зазначені в договорах-направленнях посади покладається на керівника органу, установи, організації, який щороку звітує про це перед Держкомстатом.
У разі ліквідації чи реорганізації органу, установи, організації, де раніше працювали або перебували в кадровому резерві випускники Академії та з якими вони укладали договори-направлення до Академії, випускників працевлаштовує орган, установа, організація, що є правонаступником, або орган, установа, організація, на які покладено виконання відповідних функцій. Зобов'язання щодо працевлаштування випускників Академії зберігається також у разі скорочення чисельності штату і зміни структури зазначеного органу, установи, організації. Зміна керівника органу, установи, організації не є підставою для відмови у працевлаштуванні випускників Академії (пункт 2 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України (в редакції, чинній станом на час закінчення Позивачем Національної академії державного управління при Президентові України).
Системний аналіз змісту вищевказаних нормативно-правових актів свідчить про те, що предметом регулювання даних актів є прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, стажування та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України.
В той же час, зазначені нормативно-правові акти не регулюють спірні правовідносини, які регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України.
Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії»не містить правових норм, які свідчать про обов'язок відповідного державного органу (в спірних правовідносинах -Міністерства економіки України) щодо працевлаштування випускника академії строком на 5 років (тобто, не містить норми, яка б давала підстави стверджувати про те, що протягом 5 років випускника не може бути звільнено з роботи з підстав, визначених Кодексом законів про працю України).
Відповідні твердження Позивача є його особистим тлумаченням норм чинного законодавства, однак не відповідають дійсним обставинам справи.
Суд також звертає увагу на довільне трактування Позивачем норм чинного законодавства та обставин, що передували його звільненню.
Так, є таким, що не відповідає дійсності твердження Позивача про те, що його було призначено на посаду директора департаменту персоналу наказом Відповідача № 1894-к від 28 листопада 2008 року на підставі листа-направлення Національної академії державного управління при Президентові України від 27 квітня 2007 року № 1/15-21-444, оскільки зміст наказу Відповідача № 1894-к від 28 листопада 2008 року свідчить про те, що Позивача на підставі його власної заяви та Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 851 було призначено на посаду начальника відділу координації та роботи колегії департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба).
В подальшому, Позивача було зараховано до кадрового резерву на посаду директора департаменту персоналу Міністерства економіки України (Наказ Відповідача № 1895-к від 28 листопада 2008 року).
На підставі заяви ОСОБА_1, довідки про перебування у кадровому резерві, Наказу Міністерства економіки України від 28 листопада 2008 року № 1895-к «Про доповнення до кадрового резерву на посади державних службовців апарату Міністерства», листа-погодження Головного управління державної служби України від 1 грудня 2008 року № 9656/41-08 ОСОБА_1 було переведено з посади начальника відділу координації та роботи колегії департаменту забезпечення роботи Міністра (патронатна служба) на посаду директора департаменту персоналу.
Таким чином, безпідставними є посилання Позивача на те, що на підставі листа-направлення з академії його було призначено на посаду директора департаменту персоналу Мінекономіки.
Таким чином, Позивач не призначався на посаду, звільнення з якої ним оскаржується в даній адміністративній справі, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії», а тому безпідставними є його посилання на даний нормативно-правовий акт, як на підставу правомірності заявлених позовних вимог.
Норми Постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 468 «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії»регулюють правовідносини, пов'язані з прийомом Позивача до числа слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, стажування Позивача, як слухача Національної академії державного управління при Президентові України в органах державної влади (зокрема, в Мінекономіки), та працевлаштування Позивача, як випускника Національної академії державного управління при Президентові України в Міністерстві економіки України.
В той же час, трудові відносини Позивача та Мінекономіки вказаний нормативно-правовий акт не врегульовує, оскільки такі правовідносини встановлюються спеціальним законодавством (зокрема, в спірних правовідносинах -Кодексом законів про працю України).
Стосовно посилання Позивача на порушення Відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 вимог щодо попереднього погодження його звільнення з профспілковою організацію, Суд звертає увагу на наступне.
Безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є твердження Позивача про те, що профспілкова організація розглянула подання Міністра економіки України про звільнення Позивача без його участі та прийняла відповідне рішення.
Так, як підтверджується матеріалами справи, а саме -Протоколом № 09 засідання профспілкового комітету Міністерства економіки України від 13 вересня 2010 року, -ОСОБА_1 був особисто присутнім на засіданні профспілкового комітету та надавав відповідні пояснення стосовно подання міністра щодо його звільнення з посади.
В той же час, особиста незгода Позивача з рішенням профспілкового комітету надати попередню згоду на розірвання трудового договору зі ОСОБА_1, не може бути свідченням незаконності прийнятого Відповідачем рішення про звільнення Позивача з посади.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані рішення Відповідачів є такими, що порушують встановлений Кодексом адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки Відповідачами безпідставно та необґрунтовано прийнято рішення про звільнення Позивача, як і допущено грубу непослідовність у прийнятті рішень.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, виконано обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про звільнення Позивача, та надано належні та обґрунтовані докази в обґрунтування такої правомірності.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити повністю.
Постанову може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді Т. О. Скочок
О. П. Огурцов