ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 листопада 2010 року 15:56 № 10/9
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Універсальне агенство з продажу авіаперевезень"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 №786/23-3/25264192
за участю представників:
позивача - Бондаря А.В. (довіреність від 13.07.2010);
відповідача - Мазніченко О.В. (довіреність від 16.07.2010 №3661/9/10-114)
на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.11.2010 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.
20.01.2005 закрите акціонерне товариство «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 №786/23-3/25264192, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 670 грн. 50 коп. (у тому числі основний платіж - 58 447 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29 223 грн. 50 коп.). Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта від 24.06.2004 № 367/23-3/25264192 «Про результати позапланової документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при реалізації мембран іоноселективного електрода Закритого акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень»за період серпень - жовтень 2003 року».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.02.2005 позов було задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29.06.2004 №786/23-3/25264192.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2005 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 14.02.2005, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.2005 позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 29.06.2004 №786/23-3/25264192.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2005 змінено частково; позов Закритого акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення задоволено повністю; визнано недійсним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.06.2004 № 786/23-3/25264192.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2007 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 - без змін.
Постановою Верховного Суду України від 18.03.2008 скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.01.2007, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2005 та рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2005 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Супровідним листом від 01.08.2008 Господарський суд м. Києва направив справу до Окружного адміністративного суду м. Києва за належністю.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.01.2009 (суддя Ковзель П.О.) справу було прийнято до провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.03.2009.
У зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів 05.03.2010 у судовому засіданні було оголошено перерву до 09.04.2010.
За клопотанням відповідача, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2010 провадження у справі було зупинено.
05.07.2010, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 2.5.15 Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 03.12.2009 № 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 за № 1247/17263, у зв'язку з припиненням повноважень судді Ковзеля П.О., справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи №10/9 було визначено суддю Огурцова О.П.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2010 справу було прийнято до провадження суддею Огурцовим О.П., поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 26.08.2010.
26.08.2010, 20.10.2010 та 03.11.2010 ,у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів, у судових засіданнях було оголошено перерви.
У судовому засіданні 11.11.2010, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він правомірно застосував установлену підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»нульову ставку цього податку за операціями з продажу мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, оскільки вантажні митні декларації, якими засвідчено фактичне переміщення товару через кордон, оформлені належним чином і законодавство України не вимагає підтвердження факту експорту товару ніяким іншим документом. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення недійсним.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив та подав свої письмові заперечення, у яких зазначає, що в наявних вантажних митних деклараціях від 17.10.2003 №70000/3/213517 та №70000/3/213537 напису про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, засвідченого гербовою печаткою митного органу, підпису та прізвища посадової особи митниці, яка завершила митне оформлення, немає. Також, відповідач зазначає, що якість відвантаженого товару не підтверджена відповідним сертифікатом (хоча на нього є посилання у вантажних митних деклараціях), а згідно з листом Українського державного хіміко-технологічного університету зразки мембран не відповідають ТУ У 33.2-30190933-001-2003.
За вказаних обставин відповідач вважає, що зазначений у вантажних митних деклараціях товар (мембрани іоноселектинового електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ У 33.230190933-001-2003) не вивозився за межі митної території України, відповідно реалізації в режимі «експорт»не відбулось.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,-
Закрите акціонерне товариство «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень»зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 15.09.1997, відповідно до довідки №1392/28-107 від 25.12.2002 взято на облік платника податків Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.
25.08.2003 позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Печора Тур»договір купівлі-продажу №25-08-03-КП М/755, відповідно до якого придбало мембрани в кількості 142 штуки на загальну суму 342 504 грн., у тому числі податок на додану вартість - 57084 грн. На підставі виданої продавцем податкової накладної від 26.08.2003 №82 зазначена сума податку на додану вартість була включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному періоді.
27.08.2003 між позивачем (комітент) і приватним підприємством «Детройт»(комісіонер) було укладено договір комісії №ДК27/08/03, за умовами якого останнє зобов'язалося знайти покупця вказаної продукції укласти з ним договір купівлі-продажу, здійснити митне оформлення та надати звіт про виконану роботу. На виконання зазначеного договору комісіонер від імені позивача продав мембрани Trade Company»(США). На підтвердження перетину товаром митного кордону України приватне підприємство "Детройт" надало позивачу вантажні митні декларації від 17.10.2003 №70000/3/213517 та №70000/3/213537.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва в період з 30.04.2004 по 24.06.2004 було проведено документальну позапланову перевірку з питань правильності нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість при реалізації мембрани іоноселективного електрода за період серпень -жовтень 2003 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт №367/23-3/25264192 від 24.06.2004, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 №786/23-3/25264192, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 670 грн. 50 коп. (у тому числі основний платіж - 58 447 грн., штрафні (фінансові) санкції - 29 223 грн. 50 коп.).
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у спірній сумі за звітний податковий період жовтень 2003 року слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 24.06.2004 №367/23-3/25264192, про порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок застосування нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з експортної операції з продажу мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 у кількості 142 шт. загальною вартістю 292 094,00 грн. компанії ik Trade Company»(США) на умовах договору комісії від 27.08.2003 №ДК27/08/03. При цьому контролюючий орган, посилаючись на те, що відвантажена продукція не відповідає встановленим стандартам якості; покупець товару за договором купівлі-продажу (trik Trade Company») не зареєстрований податковим органом платником податків; ВМД від 17.10.2003 №70000/3/213537, №40000/3/213517 не містять відмітки митниці на кордоні про завершення митного контролю, дійшов висновку, що позивач повинен був визначати свої податкові зобов'язання за ставкою 20%.
Верховний Суд України, розглянувши за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва дану справу, у своїй постанові від 18.03.2008 вказав на те, що встановленню підлягає факт належного оформлення вантажної митної декларації та факт вивезення товарів за межі митної території України.
Також, Верховний Суд України вказав, що судами не надано належної оцінки посиланням відповідача в акті перевірки на те, що: по-перше, товариство з обмеженою відповідальністю «Печора Тур»придбало мембрани у товариства з обмеженою відповідальністю «Артем»(замовник виготовлення цієї продукції), а те закуповувало сировину для їх виготовлення, зокрема, у приватного підприємства «Авангард», яке за юридичною адресою не знаходиться, податковим органам не звітує і щодо посадових осіб якого провадяться розшукові заходи головним відділом податкової міліції у Мар'їнському районі Донецької області; по-друге, якість відвантаженого товару не підтверджена відповідним сертифікатом (хоча на нього є посилання у вантажних митних деклараціях), а згідно з листом Українського державного хіміко-технологічного університету зразки мембран не відповідають ТУ У 33.2-30190933-001-2003.
При новому розгляді справи Окружним адміністративним судом міста Києва враховані висновки Верховного Суду України та вжито всіх передбачених законом заходів щодо з'ясування усіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів на підтвердження чи спростування наведеним сторонами фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється з операцій із продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Такими товари вважаються в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Порядок оформлення вантажної митної декларації регламентується Положенням «Про вантажну митну декларацію», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 2 Положення вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли всі її графи заповнені відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307 (далі - Інструкція) і наведена в них інформація відповідає дійсності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом піл час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис учиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.
У графі »вантажної митної декларації проставляються особиста номерна печатка, підпис та прізвище посадової особи митниці, що завершила митне оформлення (абзац 3 графи »розділу 2 Інструкції).
Наданні позивачем копії вантажних митних декларацій від 17.10.2003 №70000/3/213537, №40000/3/213517 (оригінали досліджено у судовому засіданні) містять напис про вивезення товару за межі митної території України, а також підпис відповідальної особи, засвідчений гербовою печаткою. Крім того, позивачем надано суду копію листа Бориспільської митниці від 19.07.2004 №10-04/543 (оригінал оглянуто у судовому засіданні) з якого вбачається, що товар по вказаних вантажних митних деклараціях дійсно перетнув митний кордон України.
Посилання відповідача, як на один з доказів того, що зазначений у ВМД від 17.10.2003 №70000/3/213537, №40000/3/213517 товар (далі-Товар) не вивозився за межі митної території України, на лист Головного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 15.03.2004 №333/26-36, щодо того, що вказана у вантажних митних деклараціях «Gilpatrik Trade Company»(США) згідно з податковими обліками США ідентифікаційного номера роботодавця (аналог податкового номера) не отримувала і податкової звітності в цій країні ніколи не подавала, суд вважає помилковим, оскільки безпосередньо позивач з Trade Company»(США) не мав правовідносин.
Як зазначалось раніше, 27.08.2003 між позивачем (комітент) і приватним підприємством "Детройт" (комісіонер) було укладено договір комісії №ДК27/08/03, за умовами якого останнє зобов'язалося реалізувати Товар за межами митної території України з вивезенням за межі України та передання його покупцю-нерезиденту у країні імпорту від свого імені але за рахунок комітента, здійснити митне оформлення та надати звіт про виконану роботу.
28.08.2003 Товар був переданий позивачем комісіонеру, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акта приймання-передавання товару на комісію №1.
На виконання зазначеного договору комісіонер від імені позивача продав мембрани patrik Trade Company» (США). На підтвердження перетину товаром митного кордону України приватне підприємство "Детройт" надало позивачу вантажні митні декларації від 17.10.2003 №70000/3/213517 та №70000/3/213537.
Таким чином, у даному випадку, позивач не мав обов'язку та був позбавлений можливості перевірити покупця Товару.
Щодо посилань відповідача у акті перевірки на те, що: по-перше, товариство з обмеженою відповідальністю «Печора Тур»придбало мембрани у товариства з обмеженою відповідальністю «Артем»(замовник виготовлення цієї продукції), а те закуповувало сировину для їх виготовлення, зокрема, у приватного підприємства «Авангард», яке за юридичною адресою не знаходиться, податковим органам не звітує і щодо посадових осіб якого провадяться розшукові заходи головним відділом податкової міліції у Мар'їнському районі Донецької області; по-друге, якість відвантаженого товару не підтверджена відповідним сертифікатом (хоча на нього є посилання у вантажних митних деклараціях), а згідно з листом Українського державного хіміко-технологічного зразки мембран не відповідають ТУ У 33.2-30190933-001-2003, суд зазначає наступне.
Позивачем було придбано товар у товариства з обмеженою відповідальністю «Печора Тур» й він не мав правовідносин а ні з товариством з обмеженою відповідальністю «Артем»(замовник виготовлення цієї продукції), а ні з приватним підприємством «Авангард», у зв'язку з чим не може нести відповідальність щодо правовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Печора Тур»з вказаними підприємствами. Крім того, відповідачем у акті перевірки ставиться під сумнів не товарність (реальність) господарської операції, а лише факт експорту товару.
Лист Українського державного хіміко-технологічного університету про те, що зразки мембран не відповідають ТУ У 33.2-30190933-001-2003, суд не вважає належним доказом, оскільки у вказаному листі йдеться про продукцію, виготовлену товариством «Артем»згідно калькуляції від 28.11.2003, у той час, як позивач придбав товар у товариства з обмеженою відповідальністю «Печора Тур»25.08.2003, тобто до того, як було складено калькуляцію на підставі якої Українським державним хіміко-технологічним університетом робився висновок. Крім того, суд вважає, що питання щодо відповідності товару технічним умовам, у даному випадку, є другорядним, першочергове значення має доведення факту здійснення експорту.
На підставі наданих позивачем вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, судом встановлено факт вивезення (експорту) позивачем товару за межі митної території України, що є єдиною необхідною і достатньою умовою для застосування нульової ставки податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань з вартості такої операції.
Доводи відповідача про відсутність відмітки Бориспільської митниці (митниці на кордоні) у графі »вантажної митної декларації про завершення митного контролю спростовано матеріалами справи, зокрема, копіями вантажних митних декларацій від 17.10.2003 №70000/3/213537, №40000/3/213517 та копію листа Бориспільської митниці від 19.07.2004 №10-04/543.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо застосування нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань із зазначених операцій.
Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо Іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 №786/23-3/25264192 - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 29.06.2004 №786/23-3/25264192.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 16.11.2010
Суддя О.П. Огурцов