ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
28 жовтня 2010 року 10:34 № 2а-1971/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Бескоровайній Н.В., за участю представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача -Запорожець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_3
доДержавного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України
проскасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, у якому просить скасувати рішення від 17.05.2008 року Державного департаменту інтелектуальної власності та рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 16.10.2009 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг «FILTRON» за заявкою № m 200514507 від 28.11.2005 року відносно усіх товарів 07, 12 класів МКТП та зобов'язати відповідача прийняти рішення про реєстрацію на ім'я ОСОБА_3 (Wix-Filtron Sp. z o.o.) знака для товарів і послуг за заявкою № m 200514507 від 28.11.2005 року відносно усіх товарів 07, 12 класів МКТП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовив у реєстрації знака для товарів і послуг «FILTRON»для всіх товарів 07 класу та 12 класу з причин тотожності із знаком «FILTRON», раніше зареєстрованим на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 При цьому, позивач посилається на те, що власники знаку «FILTRON», зареєстрованого на Україні, є засновниками ТОВ «Інтер-Фільтр», ТОВ «Інтер-Фільтр 2004»- дистриб'юторів ОСОБА_3 на ринку України, а тому згідно зі статтею 6seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року позивач має право на реєстрації знаку для товарів і послуг «FILTRON».
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що на час подання позивачем заявки про реєстрацію знака для товарів та послуг на території України вже було зареєстровано позначення у такій самій групі товарів, що заявлена позивачем, та видані свідоцтва України на знак для товарів і послуг на ім'я інших осіб.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997, у пунктах 1, 3 встановлює, що Державний департамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується, основними завданнями якого є участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики в сфері інтелектуальної власності; прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності; організаційне забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»від 15 грудня 1993 року № 3689-XII (далі -Закон № 3689-XII) установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг.
Стаття 1 Закону № 3689-XII встановлює значення наступних понять: знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; заявка - сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва; заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки.
Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку (частина 1 статті 7 Закону № 3689-XII).
Відповідно до частин 1, 15 статті 10 Закону № 3689-XII експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.
Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.
Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг розроблені відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг та затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1995 р. за № 276/812 (далі -Правила № 116).
Пункт 4 вказаних Правил встановлює, що експертиза заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг складається з таких етапів:
- встановлення дати подання заявки;
- експертиза заявки за формальними ознаками;
- експертиза заявки по суті позначення, що заявлено на реєстрацію як знак.
Відповідно до пункту 4.3 Правил № 116 задачею експертизи заявки по суті позначення, заявленого на реєстрацію як знак, відповідно до пункту 7 статті 10 Закону, є перевірка позначення на відповідність умовам надання правової охорони.
Експертиза заявки по суті складається з:
- перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони відповідно до пункту 1 статті 5 та пунктів 1, 2 статті 6 Закону;
- перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у пунктах 3, 4 статті 6 Закону.
Частини 3, 4 статті 6 Закону № 3689-XII визначають підстави для відмови у наданні правової охорони позначенням як знакам для товарів і послуг, зокрема, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
При цьому, процес перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони відповідно до пунктів 3, 4 статті 6 Закону № 3689-XII, зокрема, включає проведення пошуку тотожних або схожих позначень (підпункт 4.3.2.4, підпункту 4.3.2 підпункту 4.3 пункту 4 Правил № 116).
Позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах.
Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати з іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно:
- провести пошук тотожних або схожих позначень;
- визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень;
- визначити однорідність товарів і/або послуг, для яких заявлено знак, в порівнянні з товарами і/або послугами, для яких зареєстровані або заявлені тотожні або схожі знаки, виявлені під час пошуку.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 3689-XII не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.
Позивач звернувся до відповідача із заявкою про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні від 28 листопада 2005 року № m 200514507 щодо реєстрації знака для товарів і послуг «FILTRON»в Україні відносно товарів 07, 12 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг.
Відповідачем за результатами кваліфікаційної експертизи на вказану заявку складено висновок від 17.05.2008 року № 14033/4 щодо невідповідності позначення умовам надання правової охорони пункту 1 статті 5 та статті 6 Закону № 3689-XII. Зазначений висновок затверджений Державним департаментом інтелектуальної власності 16.05.2008 року та набув статусу рішення про відмову в реєстрації знаку.
Вказаний висновком встановлено, що для всіх товарів 7, 12 класів, зазначених у переліку заявок позивача, заявлені позначення є тотожними із знаком «FILTRON», раніше зареєстрованими в Україні на ім'я ОСОБА_4, м. Київ, та ОСОБА_5, м. Київ (заявка № НОМЕР_1, свідоцтво № НОМЕР_3 від 15.11.2002 р.) та на ім'я ОСОБА_6, м. Київ (заявка № НОМЕР_2 від 14.08.2003, свідоцтво № НОМЕР_4 від 17.10.2005 р.).
Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення відповідача та звернувся з відповідною скаргою до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності, керуючись статтею 15 Закону № 3689-XII, відповідно до якої оскарження рішення Установи до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим Установою.
За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику (частина 7 статті 15 Закону № 3689-XII).
Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної власності рішенням від 16.10.2009 року відмовила позивачу у задоволенні заперечення, а рішення позивача від 16.05.2008 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг «FILTRON»за заявкою № 2005 14507 залишила чинним. При цьому, колегія Апеляційної палати проаналізувала товари 7 та 12 класів МКТП заявленого позначення і протиставлених знаків та дійшла висновку, що ці товари, враховуючи вид, призначення, коло споживачів та можливість виникнення у споживачів враження про належність цих товарів одній особі (виробнику), можна визнати однорідними (спорідненими). За результатом дослідження колегія Апеляційної палати дійшла висновку, що заявлене позначення «FILTRON»за заявкою № m 2005 14507 тотожне з протиставленими знаками «FILTRON»за свідоцтвами № НОМЕР_3, НОМЕР_4, а тому підстава для відмови, наведена у пункті 3 статті 6 Закону № 3689-XII, була застосована цілком правомірно.
Таким чином, зважаючи на наведені обставини, відповідач правомірно відмовив позивачу у реєстрації знака для товарів та послуг з причин наявності тотожного позначення, раніше зареєстрованого на території України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 3689-XII, з урахуванням обставин, які склались на дату подання заявки позивачем.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на статтю 6seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, яка набула чинності для України 25.12.1991 р.
Відповідно до статті 6seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач скористався своїм правом вимагати скасування реєстрації знака для товарів і послуг, зареєстрованого агентом або представником того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, наданого йому відповідно до положень Паризької конвенції, та звернувся в порядку цивільного судочинства з позовами до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання повністю недійсними свідоцтв України № НОМЕР_3, НОМЕР_4 на знак для товарів і послуг «FILTRON».
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У судовому засіданні представник позивача не навів жодного обґрунтування щодо порушення відповідачем вимог законодавства України, яке б свідчило про протиправність прийнятого рішення про відмову у реєстрації знака для товарів та послуг.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідач по справі довів правомірність своїх дій, а отже виконав покладений на нього обов'язок.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур
Повний текст постанови складено та підписано 02 листопада 2010 року.