ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
04 листопада 2010 року 14:27 справа № 2а-13029/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві
про визнання нечинним та скасування рішення про примусове видворення від 19 серпня 2010 року та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про визнання нечинним та скасування рішення про примусове видворення від 19 серпня 2010 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішення ВГІРФО Шевченківуського РУ ГУ МВС України в місті Києві про видворення за межі України є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав.
ОСОБА_1 прибув на територію України в 14 липня 2010 року через КПП «Бориспіль»з метою туризму, що підтверджується візою типу НОМЕР_1, дійсною з 12 липня 2010 року до 12 січня 2011 року й проживав в місті Києві за адресою: АДРЕСА_1
Громадянина Єгипту ОСОБА_1 виявлено працівниками ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві в результаті відпрацювання території Шевченківського району міста Києва й доставлено до Шевченківського районного управління ГУ МВС України в місті Києві для складання адміністративного протоколу, в порядку частини 1 статті 203 КУпАП.
Рішенням Шевченківського РУ ГУМВС України в місті Києві від 19 серпня 2010 року видворено в добровільному порядку громадянина Єгипту ОСОБА_1 за межі України з забороною подальшого в'їзду до України протягом наступних шести місяців.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року громадянина Єгипту ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності в порядку статті 203 КУаАП, зроблено ОСОБА_1 усне зауваження.
Пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію»визначено, що реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.
Статтею 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Частиною 1 статті 2 цього Закону закріплено, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, громадянин Єгипту ОСОБА_1 прибув на територію України по туристичній візі типу НОМЕР_1, дійсною з 12 липня 2010 року до 12 січня 2011 року до свого родича.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.
Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.
Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України. Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про статус іноземців та осіб без громадянства»передбачено, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Згідно частини 8 цієї ж статті рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Відповідно до матеріалів справи постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 серпня 2010 року громадянина Єгипту ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУаАП, зроблено ОСОБА_1 усне зауваження (арк. справи № 28). Таким чином, обставини, що стали підставою для винесення рішення відсутня, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 9, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Скасувати та визнати нечинним рішення від 19 серпня 2010 року про видворення громадянина Єгипту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону в'їзду на територію України протягом шести місяців.
Зобов'язати ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві анулювати штамп в паспорті громадянина Єгипту ОСОБА_1 «Прийнято рішення про видворення»та штамп «Заборонено в'їзд в Україну».
Зобов'язати ВГІРФО Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві скасувати інформацію в базі даних «Армор»про видворення громадянина Єгипту ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборону в'їзду на територію України протягом шести місяців.
Судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь громадянина Єгипту ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук
Повний текст постанови складено та підписано 10 листопада 2010 року.