ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01 листопада 2010 року № 2а-12157/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО"
прозобов'язання допустити посадових осіб до проведення виїзної планової перевірки
за участю представників сторін:
від позивача: Ніколаєнко О.С.
від відповідача: не з'явився
Державна податкова інспекція в Голосіївському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" про зобов'язання допустити посадових осіб до проведення виїзної планової перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при фактичному виході на підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛКО" для проведення планової виїздної перервірки працівників Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києві не було допущено ддо перевірки, у зв'язку з чим вони не мали можливість провести перевірку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2010 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем було виправлено недоліки позовної заяви.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2010 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 27.09.2010.
Судові засідання 27.09.2010 та 11.10.2010 відкладались у зв'язку з неявкою відповідача.
У судовому засіданні 01.11.2010, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач у судовому засіданні 01.11.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання 01.11.2010 не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Поштові відправлення відповідачу двічі повернулись без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено не знаходження за вказаною адресою.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
З огляду на вище викладене суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛКО" (код ЄДРПОУ 33237188, 01013 м. Київ, вул. Промислова, 4) зареєстроване як платник податків у Державній податковій інспекції у Голосіївському раойні міста Києва.
Пунктами 3 та 4 частини першої статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 11 зазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку та наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Частинами першою та другою статті 111Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
На підставі пункту 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення про проведення з 30.06.2010 по 13.07.2010 планової перевірки з питань здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунки за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій, фахівцями відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі № 456 від 30.06.2010 управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспеції у Голосіївському районі міста Києва здійснено вихід на господарську одиницю підтриємства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 для проведення перевірки.
Посадови особам Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" директору Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" Карпову Володимиру Миколайову було пред'явлено для ознайомлення копію направлення на проведення перервірки № 453 від 30.06.2010, однак останній відмовився від ознайомлення і отримання зазначеного напралення та не дупустив працівників Державної податкової інспеції у Голосіївському районі міста Києва до проведення планової виїздної перевірки.
За зазначеним фактом складено акт про відмову від допуску до перевірки № 0553/26/50/23/33237188 від 30.06.2010.
Частинами першою та другою статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем було виконано всі умови необхідні для проведення планової виїздної перервірки, то відповідачем було неправомірно відмовлено посадовим особам Державної подавокої інспекцї у Голосіївському районі міста Києва в допуску до проведення планової виїзної перевірки, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволеню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" про зобов'язання допустити посадових осіб до проведення виїзної планової перевірки. - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКО" допустити посадовиз осіб Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва до проведення виїздної планової перевірки.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.П. Огурцов
Повний текст постанови складено 08.11.2010