ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
22 жовтня 2010 року 10:54 справа № 2а-9162/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної ради у місті Києві
доОСОБА_2
про визнання недійсним та вилучення посвідчення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з зазначеним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 вересня 2009 року ОСОБА_3 Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) помилково, як вважає позивач, видано «Посвідчення член сім'ї загиблого» серії НОМЕР_1.
Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що померлий ОСОБА_4 за життя не належав до інвалідів Великої Вітчизняної війни, а тому його дружина (ОСОБА_3.) не має права на встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації), направлено ОСОБА_3 повідомлення з проханням повернути посвідчення члена сім'ї загиблого, як такого, що видано помилково, проте на час подання позову до теперішнього часу ОСОБА_3 «Посвідчення члена сім'ї загиблого» не повернуто.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, відзиву на позовну заяву до суду не надано.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, а також ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивачем у адміністративній справі також є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За положеннями пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
З аналізу зазначених вище процесуальних норм випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом мають суб'єкти владних повноважень, але відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, для такого звернення повинні бути законодавчі підстави.
Законодавчі підстави для звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом визначені: 1) загальним положенням (пункт 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України); 2) спеціальними положеннями (пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України і відповідні положення законів).
Для підтвердження права на звернення до адміністративного суду в інших випадках суб'єкт владних повноважень зобов'язаний послатися на спеціальне положення відповідного закону, яке уповноважує його звертатися до суду з позовом.
Правовий статус та повноваження позивача визначено Типовим положенням про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 790 (надалі «Типове положення»).
Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Типового положення Управління, відповідно до покладених на нього завдань, видає відповідні посвідчення ветеранам війни, праці та іншим категоріям громадян.
Права позивача визначено пунктом 5 Типового положення.
Так, Управління має право: 1) здійснювати контроль за наданням інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми, іншим громадянам пільг, установлених законодавством; 2) здійснювати контроль за додержанням підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності встановленого порядку оформлення документів (у тому числі їх достовірності) для призначення допомоги; 3) одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів районної, районної у місті Києві та Севастополі держадміністрації, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 4) подавати районній, районній у місті Києві та Севастополі держадміністрації, Головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації, управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації пропозиції з питань, що належать до компетенції управління; 5) здійснювати контроль за своєчасним проведенням атестації робочих місць працівників, зайнятих на підземних роботах, на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці; 6) залучати спеціалістів інших структурних підрозділів районної, районної у місті Києві та Севастополі держадміністрації, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції управління.
Правовий статус ветеранів війни, порядок створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві, шанобливого ставлення до них визначено Законом України «Про статус даного Закону ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни»і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого»видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Таким чином, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та іншими нормами чинного законодавства України не встановлено права Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) щодо пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, про визнання недійсними виданих їм посвідчень та їх вилучення.
Суд також звертає увагу на те, що принцип законності стосовно діяльності органів публічної влади закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Таким чином, конституційно визнано, що за межами компетенції, визначеної Конституцією та законодавством, органи публічної влади діяти не можуть. З іншого боку, з конституційного припису випливає, що компетенція, форми і методи діяльності органів публічної влади мають бути закріплені в чинному законодавстві. Це є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян від свавілля з боку посадових осіб.
Чинним законодавством України не визначено права управління праці та соціального захисту населення звертатися з позовом до фізичної особи про визнання посвідчення недійсним.
Відтак, представником Позивача не зазначено правового обґрунтування права управління праці та соціального захисту населення на пред'явлення аналогічного позову до фізичної особи.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, так як і не доведено права на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи відсутність у чинному законодавстві України положень, якими визначено право Позивача на звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.М. Клименчук