Справа № 620/10052/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
27 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати протиправним відмову Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з червня 2023 року по 24.11.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з червня 2023 року по 24.11.2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2023 №104, старшого солдата ОСОБА_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 17.04.2023 року №48РС на посаду інструктора 5 навчального взводу 3 навчальної роти НОМЕР_5 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , штатно посадова категорія «старший сержант» (а.с.7).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2023 №318 ОСОБА_1 , інструктора 1 навчального взводу 1 навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , увільнено від займаної посади наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 09.11.2023 №147РС та зараховано в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
Листом від 30.04.2024 № 502/15/3940 Військовою частиною НОМЕР_4 було повідомлено позивача, що у зв'язку з відсутністю у останнього базового рівня підготовки сержантського складу військовою частиною НОМЕР_1 додаткова винагорода за червень-жовтень 2023 року позивачу не нараховувалась (а.с.9).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у виплаті додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 4 розділу I Наказу Міністерства оборони України "Про виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 № 260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_7 (далі - військові частини).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Водночас, відповідно до пункту 11 Постанови 168 відповідна виплата інструкторсько-викладацькому складу у розмірі від 15000 до 30000 гривень, встановлюється та нараховується як додаткова винагорода.
Відповідно до Указу Президента України абзацу 1 пункту 83 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" № 1153/2008: військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Відповідно до п. 1 рішення Міністра оборони України від 29.11.2023 №292/уд (далі рішення № 292/уд): забезпечити виплату 01 червня 2023 року додаткових винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України, які обіймають посади визначені у Переліку навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) та Посад керівного та інструкторсько - викладацького складу, яким виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень (від 24.10.2023 за №2963/дск) та залученим з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) до дня її завершення. Додаткову винагороду виплачувати незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за часи здійснення підготовки персоналу.
До наказів про виплату додаткової винагороди не включати військовослужбовців з числа зазначених у пункті 1 цього рішення: у разі якщо особи які обіймають посади (тимчасово виконують обов'язки за посадами) інструкторського складу, не мають підготовки сержантського рівня відповідного (старшинського) та інструкторського складу (п.п. б п. 5 рішення №292/уд).
Водночас, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що старший солдат ОСОБА_1 , на час подання рапорту проходив курси та мав базовий рівень підготовки сержантського (старшинського) складу, а тому останній не має права на спірну додаткову винагороду.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк