ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 жовтня 2010 року 09:56 № 2а-12331/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Гладій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
третя особа Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при
Кабінеті Міністрів України
про вчинення певних дій щодо розгляду звернення
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не проведення за заявою від 2 серпня 2010 року перевірки законності встановлення Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України внеску на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА, щодо не проведення за заявою від 2 серпня 2010 року перевірки законності отримання КДКА коштів у вигляді внесків на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА та порядку їх витрачання, щодо направлення заяви від 2 серпня 2010 року до Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, зобов'язати за заявою від 2 серпня 2010 року провести перевірку законності встановлення Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України внеску на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА, законності отримання КДКА коштів у вигляді внесків на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА та порядку їх витрачання, зобов'язати письмово повідомити про наслідки проведеної перевірки тверджень, зазначених в заяві від 2 серпня 2010 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач і третя особа позов не визнали.
В судовому засіданні 20 жовтня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
2 серпня 2010 року позивач надіслав до Генеральної прокуратури України звернення, в якому просив провести перевірку законності встановлення Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України внеску на організаційно-технічне забезпечення діяльності КДКА, законності отримання КДКА коштів у вигляді внесків на організаційно-технічне забезпечення діяльності та порядку їх витрачання, за наявності підстав винести протест на рішення Вищої кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 05.09.2008 р. № 7-106 та притягти винних осіб.
16.08.2010 року зазначене звернення було направлено для перевірки у межах компетенції до ВККА, а ОСОБА_1 роз'яснено право оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»(далі Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Суд звертає увагу на зміст статті 7 Закону, в якій вказано, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що заяви (клопотання) громадян, розглядаються і вирішуються по суті у місячний термін з наданням заявнику письмової відповіді про результати розгляду звернення.
Як вбачається з листа від 16.08.2010 р. № 07/1/1-р-10, відповідачем не надано відповіді Позивачеві на поставлені ним в зверненні питання, а передано до державного органу рішення і дії якого ставляться скаржником під сумнів.
Суд критично оцінює твердження Відповідача, що розгляд зазначених в зверненні питань не відноситься до його компетенції. Оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру»окрім іншого предметом прокурорського нагляду є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»прокурору надано широке коло повноважень при здійсненні ним прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, щодо не вирішення по суті поставлених ОСОБА_1 в зверненні від 02.08.2010 р. питань.
3. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути звернення ОСОБА_1 від 02.08.2010 р. в межах та в строки визначені чинним законодавством України.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.
5. В іншій частині відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України..
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.Г. Вєкуа
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -25.10.2010р.