ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 липня 2010 року 15:49 № 2а-5996/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
доУправління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми
про визнання нечинним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача -Чернов Д.Є.
від відповідача -не з'явився
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 8 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі -позивач, ПАТ «Промінвестбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми (далі по тексту -відповідач, УПФУ в Зарічному районі міста Суми) про визнання нечинним та скасування рішення № 875 від 9 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказане рішення винесене відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 24 травня 2010 року.
Судове засідання, призначене на 24 травня 2010 року, судом відкладалося на 10 червня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 10 червня 2010 року, жодна зі сторін не з'явилась. Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 8 липня 2010 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, через канцелярію суду подав заперечення на адміністративний позов.
Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми було проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомсервіс»з питань дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.06.2002 року по 31.10.2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України з 01.01.2002 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт № 172/3-15 від 9 грудня 2009 року. Відповідно до висновків акту виявлено факт несвоєчасної сплати авансових платежів із страхових внесків у 2006 році, що є порушенням частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003р. (далі по тексту - Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р.), підпунктів 5.1.5, 5.1.6 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663.
У період з 07.12.2009 року по 09.12.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми відповідно до статті 64 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р., згідно з планом перевірок юридичних осіб -платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на ІV квартал 2009 року проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомсервіс», за результатами якої складено акт № 2/3-27 від 9 грудня 2009 року. В ході перевірки встановлено факт незабезпечення Філією «Сумського центрального відділення «Промінвестбанк»при прийнятті платіжного доручення на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати та видачі зазначених коштів одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідної суми страхових внесків 05.01.2006 року на 1130,10 грн., що є порушенням вимог частини 12 статті 20 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р.
На підставі вищезазначеного акту начальником управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми прийнято рішення № 875 від 9 грудня 2009 року про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. у розмірі 1130,10 грн.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження рішень УПФУ в Зарічному районі міста Суми № 875 від 9 грудня 2009 року до органів Пенсійного фонду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються цим Законом. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Абзацом 2 частини 12 статті 20 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. передбачено, що установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. встановлено відповідальність банків за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, у вигляді штрафу, який накладається у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.
Крім того, пунктом 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»на банки покладено контрольні функції за правильністю та своєчасністю перерахування коштів, зокрема, банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що банківські установи, при прийнятті ними платіжних доручень на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу) зобов'язані перевіряти повноту (пропорційність) сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.
Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інкомсервіс»надало позивачу платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Так, за грудень 2005 року позивачем не сплачено страхових внесків на суму 1130, 10 грн.
Суд вважає помилковим посилання позивача на норми Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/8976, зокрема, абзац 4 пункту 3.9 цієї Інструкції, за змістом якого банк не повинен перевіряти правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати, оскільки вона є підзаконним актом, а отже має меншу юридичну силу по відношенню до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. і тому не може йому суперечити. Крім того, в абзаці 5 цього ж пункту зазначено, що якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином, обов'язок банку перевіряти повноту (пропорційність) сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є, у певній мірі, банківським контролем та додатковою гарантією реалізації застрахованими особами своїх прав.
Аналогічна думка з цього приводу викладена в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 19 січня 2010 року у справі № 21-2150во09 за позовом Акціонерного банку «Український комунальний банк»до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська про скасування рішення та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2009 року у справі № К-22344/07 за позовом ВАТ КБ «Хрещатик»до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі міста Львова про скасування рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідає вимогам чинного законодавства і є таким, що прийнято уповноваженим органом, в порядку та в спосіб, передбачений законом.
За таких обставин, виходячи за межі заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.І. Савченко
Постанову складено в повному обсязі та підписано 20 липня 2010 року.