Справа №357/7030/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/677/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
21 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду об'єднане кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 зі змінами, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року,
Вироком у об'єднаному кримінальному провадженні за №12021111030000937 та кримінальному провадженні №12021111030002114 обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сорокотяги Білоцерківського району Київської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та засуджена до покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Крім цього, судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Як встановлено вироком суду, 06.05.2021 приблизно о 20.30 год. ОСОБА_7 керуючи технічно справним транспортним засобом «TOYOTA CAMRY» державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись на нерегульованому перехресті по вул. Таращанська від с. Шкарівка (головна дорога) у напрямку до вул. Вернадського (другорядна дорога) в м. Біла Церква, Київської області, в порушення вимог п. 1.3, п. 1.5, п. 2.10 (б, д, е), п. 2.3 (б, д), п. 8.9, п. 10.1, п. 12.1, п. 12.3, п. 12.4, п. 13.3, п. 18.1, п. 18.4 Правил дорожнього руху України, не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, що належним чином подавалася поліцейськими за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного та спеціального звукового сигналу, продовжив рух, своїми подальшими діями створював небезпеку для руху, загрожував життю та здоров'ю громадян, під час керування автомобілем не вірно оцінював дорожню обстановку, проявляв неуважність, створював своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху керованого ним транспортного засобу, рухався в місті зі швидкістю приблизно 80 км/год., при цьому під час випередження та зустрічного роз'їзду не дотримувався безпечного інтервалу та продовжував створювати небезпеку для дорожнього руху, при виконанні маневру правого повороту з вул. Таращанська на вул. Вернадського в м. Біла Церква, Київської області при виїзді з перехрещення проїзних частин опинився на смузі зустрічного для нього напрямку руху, де допустив зіткнення передньою лівою частиною кузова в задню ліву частину кузова зустрічного автомобіля «Mercedes-Benz B200» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , яка рухаючись відповідно до всіх вимог ПДР України по проїзній частині вул. Вернадського в напрямку до вул. Таращанська м. Біла Церква, по своїй смузі руху, зупинилася перед перехрещенням вказаних проїзних частин та мала перевагу в русі. При цьому автомобіль «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 після зіткнення, по-інерції, продовжив некерований рух, виїхав на лівий по ходу його руху тротуар, де допустив наїзд на металевий стовпчик із закріпленими на ньому дорожніми знаками та наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який стояв на вказаному тротуарі вул. Вернадського м. Біла Церква, Київської області, після чого вказаний транспортний засіб зупинився.
Після скоєння вказаної ДТП водій ОСОБА_7 в порушення вимог ПДР України пішки залишив місце скоєння ДТП та зник у напрямку до річки Рось.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді рани на правій гомілці, перелом правої великої гомілкової кістки в нижній третині діафіза та нижнього метаепіфіза, перелом правої малої гомілкової кістки в нижній третині діафіза. Відкритий перелом діафіза правої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя. Перелом правої малої гомілкової кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_7 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, що настали.
Крім цього 08.09.2021 приблизно о 19 години 50 хвилин ОСОБА_9 перебував неподалік магазину по вул. Центральна, 1 в с. Сорокотяги, Білоцерківського району, Київської області, де в цей час проїжджав ОСОБА_7 на транспортному засобі марки «TOYOTA CAMRY» державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_13 .
Після того, як ОСОБА_7 побачивши ОСОБА_9 , з яким має тривалий час неприязні стосунки, вирішив зупинитися для помсти ОСОБА_9 шляхом заподіяння шкоди життю та здоров'ю останнього і у ОСОБА_7 виник умисел на вбивство ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_9 , дістав та привів у бойову готовність пристрій для відстрілу гумових куль ПМР, № НОМЕР_4 , споряджений набоями несмертельної дії, шляхом знімання з запобіжника та досилання патрона в патронник.
В подальшому ОСОБА_7 , знаходячись обличчям до ОСОБА_9 на відстані приблизно трьох метрів, висловив погрози фізичної розправи щодо ОСОБА_9 та діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , здійснив три прицільних постріли в напрямку ОСОБА_9 в ліву ногу, пахову область та шию. ОСОБА_9 з метою захисту вирішив роззброїти ОСОБА_7 та направився в його сторону. Підійшовши до ОСОБА_7 між ними сталася штовханина, під час якої останні разом впали на землю. Перебуваючи на землі ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 , здійснив один постріл у напрямку голови останнього, однак промахнувся, у зв'язку з чим, доводячи свій злочинний умисел до кінця, завдав один удар рукояткою пістолета ОСОБА_9 в скроневу ділянку зліва, від чого останній втратив свідомість.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді перелому суглобового відростка нижньої щелепи ліворуч зі зміщенням уламків, рани скуло-темпоральної ділянки зліва, гематоми скроневої ділянки ліворуч, субарахноїдальний крововилив, забій тканини головного мозку скроневої ділянки зліва, судбуральної гідроми зліва, рани на шиї зліва з наявністю стороннього тіла, рани на надлонній ділянці з наявністю чужорідного тіла, рани на лівій гомілці, що в сукупності відноситься до легких тілесних ушкоджень, окрім перелому нижньої щелепи, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Отже, ОСОБА_7 будучи впевненим, що довів свій злочинний умисел до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зник на автомобілі «TOYOTA CAMRY» державний номерний знак НОМЕР_3 .
В подальшому ОСОБА_9 була надана своєчасна кваліфікована медична допомога, внаслідок чого настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 були відвернені.
Таким чином, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду відносно ОСОБА_7 в частині правової кваліфікації, та застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, потерпілий вважає, оскаржуваний вирок суду незаконним, необґрунтованим, занадто суворим, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, апелянт вказує на те, що він дійсно перебував з обвинуваченим ОСОБА_7 у довготривалих неприязних відносинах, однак вони є давніми приятелями. В день події, потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння, та між ним і обвинуваченим виник конфлікт через побутові питання, в ході якого останній застосував травматичний пістолет.
На думку апелянта, характер конфлікту, його причини та спрямованість дій, об'єктивно не можуть свідчити про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 умислу на позбавлення життя потерпілого.
Крім того, потерпілий звертає увагу на те, що на даний час він примирився зі ОСОБА_7 , будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_7 не має, все пробачив.
Зазначає апелянт і про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики та гарну репутацію, добросовісно відшкодував заподіяну шкоду, у зв'язку з чим у потерпілого відсутні будь-які претензії.
На думку апелянта, призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі не відповідає особі засудженого та меті покарання, визначеної законом. Зокрема, апелянт, посилаючись на положення ст. 50 КК України, вважає, що ізоляція обвинуваченого від суспільства не призведе до мети покарання визначеної у вказаній статті. У зв'язку з цим, на думку апелянта, усі перераховані обставини у сукупності свідчать про можливе застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу зі змінами в якій просить вирок суду змінити, кримінальне провадження щодо нього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України закрити з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Призначити йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортним засобом на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від призначеного основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 75 КК України. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що зібраними доказами його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не доводиться. На його переконання, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки достатності та взаємозв'язку, прийшов до хибного висновку про те, що сторона обвинувачення довела його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України поза розумним сумнівом.
Вказує, що показання свідка ОСОБА_14 повністю спростовують показання потерпілого ОСОБА_9 щодо причин та обставин застосування ним пристрою для відстрілу гумових куль та фактично свідчать про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з тим, зазначає, що співставлення його показань в частині здійснення пострілу у землю або інше покриття на місці події, із констатованими тілесними ушкодженнями ОСОБА_9 в області ноги, паху та шиї, у взаємозв'язку із показаннями свідка ОСОБА_14 , відповідно до яких він здійснив постріли в ноги ОСОБА_9 (тобто вниз), безумовно вказують на допущену неповноту судового розгляду, оскільки з'ясування цих обставин могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції визнавши показання свідка ОСОБА_15 у якості належного та допустимого доказу його вини у пред'явленому обвинуваченні, допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки взяв до уваги суперечливі показання свідка ОСОБА_15 .
Також, наголошує, що опис ранового каналу ОСОБА_9 , згідно висновку експерта, має важливе значення для встановлення реальної картини подій, зокрема, рана розпочиналась зліва, що підтверджує його показання та показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які судом не були прийняті у якості доказів щодо обставин, за яких потерпілому було спричинене дане тілесне ушкодження під час падіння потерпілого та його на землю (отримане від випадкового, неусвідомленого пострілу).
Зазначає, що не встановлення із належною повнотою способу та механізму завдання потерпілому тілесного ушкодження, позбавляє можливості зробити висновок про наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_9 , його спрямованості та вину, а відтак і висновок про його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Окрім цього, вказує, що на місці події, він, з метою захисту охоронюваних законом прав, захищаючись від суспільно небезпечного посягання, заподіяв шкоду потерпілому, яка була необхідною та достатньою в даній обстановці для негайного відвернення та припинення посягання, тобто діяв в межах необхідної оборони.
Суд першої інстанції помилково, проявивши упередженість, не визнав у якості обставини, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшувала його покарання - щире каяття.
Також, зазначає, що суд першої інстанції належним чином не врахував при призначені факту відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, які будь-яких претензій матеріального та морального характеру до нього не мали та просили призначити йому покарання з випробуванням.
Зазначає, що він є особою молодого та працездатного віку, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має позивну репутацію, міцні соціальні зв'язки, піклується про свою матір, проживає в цивільному шлюбі, в якому виховує спільну дитину, яка перебуває на його утриманні, був добровольцем в зоні АТО, захищав інтереси держави, отримав бойову травму, за фахом є автослюсарем, водієм, раніше не судимий.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки. Визнати ОСОБА_7 невинним у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Захисник вважає вирок надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного, обставинам справи та особистості засудженого, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Зокрема, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є: визнання вини в повному обсязі, щире каяття, активне сприяння слідству у розкритті злочину.
Наголошує, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має стійкі соціальні зв'язки, а саме: проживає разом із цивільною дружиною та їхнім спільним сином, 2016 року народження, який перебував на його повному утриманні до моменту затримання, що підтверджується актом від 02.11.2022 року мешканців будинку АДРЕСА_1 . На обліку у лікарів психіатра або нарколога ОСОБА_7 не перебуває.
Захисник зазначає, що з урахуванням усіх наведених характеристик та обставин, суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання в межах санкції статті.
На підставі принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливості покарання, враховуючи інформацію про особистість обвинуваченого, наявність пом'якшуючих обставин покарання та відсутність обтяжуючих, вважає, що достатнім у даному випадку було б покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі. З урахуванням того факту, що санкція статті передбачає і інші альтернативні покарання, у тому числі обмеження волі, суд, фактично призначив майже максимальне покарання в межах санкції статті, що не відповідає вимогам чинного законодавства та особі засудженого.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_7 повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_12 завдані збитки, що, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України, також є пом'якшуючою обставиною, але суд першої інстанції не звернув на це жодної уваги.
Окрім цього, при ухваленні вироку судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 був добровольцем в 2015 році, де отримав закриту бойову ЧМТ, контузію головного мозку в районі бойових дій Іловайська та зниження слуху на обидва вуха під час артобстрілу.
Захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не визнає, оскільки наміру вбивати він не мав, навпаки захищався від нападника, який в статусі потерпілого - ОСОБА_9 перебуває на обліку у нарколога, вживає метадон, двічі притягувався до кримінальної відповідальності. Потерпілому ОСОБА_9 відшкодував збитки, наміру помститись йому немає, дуже шкодує, що заподіяв потерпілому шкоду, просив вибачення.
З огляду на матеріали кримінального провадження, захисник вказує, що обвинувальний акт, в якому не відображені дійсні фактичні обставини прокурором, не вірно кваліфіковано замах на вбивство, який взагалі не доведений, оскільки ОСОБА_7 не мав жодного наміру вбивати, позбавляти життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_9 .
Тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_9 внаслідок бійки, не можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 прямого умислу на вбивство.
При винесені вироку судом дана неправильно оцінка дій ОСОБА_7 і проігноровані незаконні дії ОСОБА_9 , який був ініціатором конфлікту.
Окрім цього, зазначає, що про однобічність попереднього слідства свідчить той факт, що у всіх експертизах на наявність слідів крові на предметах одягу вилучені в ході попереднього слідства, ставилося лише питання про належність даних слідів ОСОБА_9 , а не визначення належності крові ОСОБА_7 . В матеріалах кримінального провадження відсутні дані групової належності крові обвинуваченого ОСОБА_7 , не проводилося дослідження стосовно наявності на одязі слідів крові на її приналежність ОСОБА_7 .
Захисник вказує, що висновки експерта №1094/д від 25.11.2021 і №1147/д від 25.11.2021 судом не взяті до уваги, не вказано, що саме вони підтверджують.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційних скаргах обвинуваченого, захисника та потерпілого не оспорюється вирок в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів вирок суду першої інстанції в цій частині не переглядає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог закону.
Доводи апелянтів про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставним з огляду на таке.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 України, є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні і перевірених у суді належних і допустимих доказах та детально наведених у вироку, як того вимагає ст. 374 КПК України.
Так, судом першої інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, разом з цим свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України не визнав у повному обсязі.
Також, судом було допитано неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Крім того, суд першої інстанції на вимогу процесуального закону дослідив надані сторонами інші докази, яким зробив обґрунтовану оцінку, зокрема:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди складеного слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_21 у період з 21 год. 45 хв 06.05.2021 по 00.10 год. 07.05.2021 з фототаблицею та схемою, в присутності понятих;
- схему місця дорожньо-транспортної пригоди;
- постанову від 07.05.2021 про визнання речовими доказами транспортних засобів «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 та «Mercedes-Benz B200» державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- протокол огляду місця події з фототаблицею, складеного 08.09.2021 з 20.45 год. по 21.40 год.;
- протокол огляду місця події від 09.09.2021 з 15.10 год. по 15.40 год.;
- протокол огляду транспортного засобу з фототаблицею від 09.09.2021 з 00.40 год. по 01.15 год.;
- протокол огляду від 08.09.2021 з 22.00 год. по 22.45 год.;
- постанову від 09.09.2021 про визнання вилучених під час огляду від 08.09.2021 речей;
- ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_22 у справі № 357/10622/21; провадження 1-кс/357/1943/21 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено 09.09.2021 під час огляду за адресою: АДРЕСА_3 .
- протокол слідчого експерименту від 09.09.2021, складеного слідчим слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_23 з 14.16 год. по 14.26 год. проведеного за участю свідка ОСОБА_14 ;
- протокол слідчого експерименту від 09.09.2021, складеного слідчим слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_23 з 14.49 год. по 15.00 год. проведеного за участю свідка ОСОБА_15
- протокол слідчого експерименту від 19.10.2021, складеного слідчим ВРЗСПЖЗО слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_24 з 10.18 год. по 10.25 год. проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9
- протокол слідчого експерименту від 24.11.2021, складеного слідчим ВРЗСПЖЗО слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Національної поліції в Київській області ОСОБА_24 з 14.55 год. по 15.09 год. проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_7
- протокол обшуку, складеного 09.09.2021 у період з 17.53 год. по 19.21 год. проведений старшим слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_25 , на підставі ухвали слідчого судді по справі № 357/10622/21; 1-кс/357/1936/21, в присутності понятих, за участю спеціаліста та матері обвинуваченого ОСОБА_18 , яка від підпису в протоколі обшуку відмовилась;
- постанови від 09.09.2021, від 23.10.2021 та від 25.11.2021 про визнання вилучених предметів під час обшуку від 09.09.2021 речовими доказами.
- ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_22 від 14.09.2021 по справі № 357/10622/21; 1-кс/357/1961/21, згідно якої на тимчасове вилучене майно, під час обшуку, а саме пістолет марки «ПМР 9 мм НОМЕР_4», магазин з маркуванням « НОМЕР_5 » та магазин без маркувань, ключ, магазин з маркуванням « НОМЕР_6 » та на три патрони з маркуванням «NAC 9 мм РА», спортивний костюм «ADIDAS» чорного кольору, накладений арешт;
- протоколом огляду предметів від 25.11.2021.
- постанова від 25.11.2021 про визнання речовими доказами по кримінальному провадженню;
- протокол огляду предмету від 21.10.2021 року;
- постанова від 21.10.2021 про визнання речовим доказом DVD-R - диску з написом «103»;
- висновок експерта від 07.06.2021 за № СЕ-19/111-21/23548-ІТ, яким встановлено, що на момент огляду автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 , несправностей технічного стану гальмівної системи не виявлено, тобто вона (гальмівна система) знаходиться в працездатному стані. На момент огляду автомобіль «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 , несправностей технічного стану рульового керування не виявлено, тобто воно (рульове керування) знаходиться в працездатному стані. На момент огляду автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 , несправностей технічного стану елементів підвіски не виявлено, тобто вони (елементи підвіски) знаходяться в працездатному стані. Оскільки при експертному дослідженні несправностей в системі робочого гальма, рульовому керуванні та елементах підвіски автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 , які могли б виникнути до ДТП не виявлено, тому дане питання не вирішувалось.
- висновок експерта № 509/д від 03.06.2021 з якого вбачається, що при вивченні медичної документації на ім?я ОСОБА_12 знайдені наступні ушкодження: рана на правій гомілці, перелом правої великої гомілкової кістки в нижній третині діафіза та нижнього метаепіфіза, перелом правої малої гомілкової кістки в нижній третині діафаза. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля на пішохода в строк указаний в постанові. Відкритий перелом діафіза правої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, є небезпечними для життя. Перелом правої малої гомілкової кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так, як для повного його зрощення необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні. Судово-медичних даних для відповіді на питання № 4 постанови, при вивченні медичних документів, не виявлено;
- висновок експерта від 22.10.2021 за № СЕ-19/111-21/46201-БЛ, яким встановлено, що наданий на дослідження пістолет належить до гладкоствольної вогнепальної зброї самозахисту. Наданий на дослідження пістолет є самозарядним пістолетом «ПМР» серія НОМЕР_4 калібру 9 мм Р.А., промислового виробництва ТОВ «Собр» в м. Дергачі, Харківська область, Україна. Даний пістолет відноситься до пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами травматичної (несмертельної) дії. Даний пістолет придатний для стрільби. Відповісти на запитання: «Чи можна вести прицільну стрільбу з даного екземпляра зброї?» не представляється можливим у зв'язку з відсутністю відповідних методик. З числа наданих на дослідження об'єктів: - 3 (три) патрони з маркуваннями «МАС 9 mm Р.А.» - є пістолетними патронами «МАС 9 mm Р.А.», що виготовлені промисловим способом, виробник ТОВ «Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів», місто Шостка, Сумська область, Україна; - 2 (дві) гільзи до боєприпасів вогнепальної зброї не належать, є частинами стріляними гільзами пістолетних патронів «МАС 9 mm Р.А.» калібру 9 мм Р.А., що виготовлені промисловим способом. Надані на дослідження 2 (дві) гільзи, були стріляні з пістолету «ПМР», серія НОМЕР_4 , наданого на дослідження. Таким чином встановлено, що дві гільзи, які вилучені протоколом огляду місця події від 08.09.2021 біля продуктового магазину з земельної ділянки за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Сорокотяги, вул. Центральна, 1, стріляні саме з пістолету «ПМР» серія НОМЕР_4 калібру 9 мм Р.А., який був вилучений під час обшуку від 09.09.2021 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- висновок експерта № 190 від 29.10.2021, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А за системою АВ0. На трусах вилучених під час ОМП, в об'єктах № № 1-3, надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об'єктах № № 1, 3, на трусах виявлений антиген В, а в об'єктах № 2 ввстанволена група В з ізогемаглютиніном анти - А, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 ;
- висновок експерта № 191 від 27.10.2021, з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А. На спортивній кофті (об'єктах № № 1-20), під час проведення огляду місця події, що за адресою: АДРЕСА_3 , виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові на спортивній кофті, в об'єктах № № 4, 5, 7, 9, 12, 14, 16-18 встановлена група крові В з ізогемаглютиніном анти -А, в об'єктах № № 1-3, 6, 8, 10, 11, 13, 15, 19, 20, виявлений антиген В. Отже, дані сліди крові могли походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 ;
- висновок експерта № 192 від 27.10.2021 встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А за системою АВ0. На шортах, вилучених під час ОМП, в об'єктах № № 1, 2, 7, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об'єктах № 2 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А, в об'єктах № № 1, 7, виявлений антиген В, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 . На шортах, вилучених під час ОМП, в об'єктах № № 3-6, кров не виявлена;
- висновок експерта № 186 від 22.10.2021 з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А. На фрагменті паперу, що вилучений під час ОМП, виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові на фрагменті паперу встановлена група крові В з ізогемаглютиніном анти-А. Отже, дані сліди крові можуть походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 ;
- висновок експерта № 189 від 27.10.2021, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А за системою АВ0. На тенісці в об'єктах №№ 1-7, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової приналежності крові в об'єктах № 1-7 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВ0. Отже, ця кров могла походити від ОСОБА_9 . Таким чином на шортах, спортивній кофті, шортах, тенісці, які належать потерпілому ОСОБА_9 , виявлена кров останнього;
- висновок експерта № 187 від 27.10.2021, яким встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти -А за системою АВ0. На кофті, вилученій під час обшуку, а об'єктах № № 1, 2, 4, надісланій на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об'єктах №№ 1, 2 встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А, в об'єктах № 4 виявлений антиген В, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 . На кофті, вилученій під час обшуку в об'єктах №№ 3, 5-7, кров не виявлена;
- висновок експерта № 188 від 22.10.2021 з якого вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за системою АВ0. На штанах, вилучених під час обшуку, в об'єктах №№ 1, 2, 8, надісланих на дослідження, виявлена кров людини. При встановленні групової належності крові за системою АВ0, в об'єктах № 8, на штанах виявлений антиген В, отже, дана кров могла походити від потерпілого ОСОБА_9 . В об'єктах № 2, на штанах, виявлений антиген А, отже, дана кров могла походити від лиця, в крові якого мається даний антиген. В об'єкті № 1 на штанах антигени А та В за системою АВ0 не були виявлені. На штанах, вилучених під час обшуку, в об'єктах №№ 3-7,9, надісланих на дослідження, кров не виявлена;
- висновок експерта № 952/д від 21.10.2021, яким встановлено, що при вивченні медичної документації на ім'я ОСОБА_9 , 1986 року народження, знайдені наступні тілесні ушкодження: перелом суглобового відростка нижньої щелепи ліворуч зі зміщенням уламків; рана скуло-темпоральної ділянки зліва, гематома скроневої ділянки ліворуч, субарахноїдальний крововилив, забій тканини головного мозку скроневої ділянки зліва, субдуральна гідромас зліва; рана на шиї зліва з наявністю стороннього тіла; рана в надлобній ділянці з наявністю чужорідного тіла; рана на лівій гомілці. Не виключена можливість виникнення ушкоджень, перерахованих у пунктах 1 підсумків, пристроєм для відстрілу гумових куль (згідно медичної карти стаціонарного хворого в діагнозі значиться, що це кульові поранення), можливо, у строк вказаний у постанові. Всі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9 , окрім перелому нижньої щелепи, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (згідно з пунктами 2.3.2 та 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 року - тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день)); перелом нижньої щелепи відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так, як для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні. Локалізація та характер ушкоджень, дають змогу вважати, що мало бути не менш ніж чотири точки прикладання сили;
- висновок експерта № 955/д від 25.11.2021 вбачається, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_9 , дають змогу вважати, що всі вони могли утворитися при обставинах вказаних ним у протоколі допиту від 09.09.2021 та не виключають можливості їх виникнення за обставин вказаних у протоколі проведеного слідчого експерименту від 19.10.2021;
- висновок судово-психіатричного експерта № 643 від 10.11.2021, яким встановлено, що ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_7 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_7 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_7 під час проведеного обстеження не виявлено. ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував;
- висновок експерта № 1095/д від 25.11.2021 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_9 , виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість їх виникнення при обставинах вказаних свідком ОСОБА_14 у протоколі проведення слідчого експерименту від 09.09.2021;
- висновок експерта № 1144/д від 25.11.2021, яким встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_9 , виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що всі вони могли виникнути при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_7 у протоколі проведення слідчого експерименту від 24.11.2021;
- висновок експерта № 217-мк від 09.11.2021 вбачається, що при судово-медичному кримінальному дослідженні предметів одягу по кримінальному провадженню №12021111030002114 на лівому рукаві джемпера, в верхній третині, виявлено пошкодження № 1 та № 2 у вигляді розривів трикотажу, які могли виникнути як внаслідок необережної експлуатації джемпера, так і контакту вузької частини предмету (предметів) з наступним перерозтягненням ниток та спущенням петель в'язки трикотажу;
- висновок експерта № 1043/д від 05.11.2021, яким встановлено, що при вивченні медичної документації на ім'я ОСОБА_7 , 1985 року народження, судово-медичних даних, які б вказували про наявність у нього травми не виявлено. Діагноз «Поверхнева травма голови та шиї» не підтверджений об'єктивними даними і тому, згідно пункту 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995, не враховується при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
- картку виклику швидкої медичної допомоги від 08.09.2021 № 891 з якої вбачається, що диспетчер ОСОБА_26 прийняла о 19:49:01 виклик з мобільного телефону НОМЕР_7 зі слів про вогнепальне поранення у голову, вказане повідомлення передала бригаді екстреної медичної допомоги о 19:49:50, а о 19:52:39 бригада виїхала на місце, де працівники медичної служби надали першу медичну допомогу потерпілому. До картки доданий DVD - диск, який був оглянутий протоколом від 25.11.2021, зміст якого викладений у протоколі у вигляді стенограми.
У вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їх достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, його наслідки.
На переконання колегії суддів, дії ОСОБА_7 з урахуванням обсягу пред'явленого обвинувачення суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про неналежність та недопустимість окремих доказів, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у застосуванні закону, який не підлягав застосуванню, колегія суддів вважає об'єктивно необґрунтованими і вкрай неспроможними, оскільки вони повністю спростовуються комплексом наведених у судовому вироку доказів, є надуманими, неконкретними та висунутими ними з метою підтримання будь-яким чином обраної позиції захисту. При цьому всі наведені у вироку докази зібрані в стадії досудового розслідування та під час судового розгляду провадження судом першої інстанції, які покладені ним в основу обвинувального вироку, отримані, досліджені, перевірені та оцінені відповідно до вимог КПК України та нічим не знеславлені. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Що стосується твердження обвинуваченого про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого, то суд звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст. 115 КК України передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Під час кваліфікації злочинів проти життя і здоров'я особи питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.
У даному кримінальному провадженні суд першої інстанції встановив, що про наявність у ОСОБА_7 умислу на вбивство ОСОБА_9 свідчить сукупність усіх обставин вчиненого обвинуваченим діяння, зокрема характер, рішучість і динамічність дій, вчинених останнім, їх раптовість для потерпілого ОСОБА_9 , поведінку до, під час і після скоєння злочину, знаряддя злочину - пістолет, здійснення з близької відстані до одного метра, з нього цілеспрямованих пострілів не менш чотирьох у життєво важливий орган потерпілого - шию, а також поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 після вчинення злочину, а саме те, що він не надав першу медичну допомогу, поспішив залишити місце події, швидку медичну екстрену допомогу не викликав, у сукупності свідчать про те, що у цьому випадку він діяв із прямим умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 та вчинив всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що призведуть до смерті останнього, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_7 .
Також суд взяв до уваги поведінку обвинуваченого та події, що передували цьому, а саме те, що між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, який саме ОСОБА_7 спровокував, проте суд вірно зазначив, що ОСОБА_9 обвинуваченому не погрожував, у руках нічого не тримав, загрозливих дій, відносно обвинуваченого не вчиняв, а лише був вимушений захищатися від нападу ОСОБА_7 .
Суд при кваліфікації дій ОСОБА_7 звернув також увагу на те, що обвинувачений попереджувальний постріл не здійснював, а відразу застосував до беззбройного потерпілого пістолет.
Отже, як встановив суд, вибір знаряддя злочину, яким заподіяно тілесні ушкодження, - пістолет, локалізація, кількість зроблених пострілів і характер тілесних ушкоджень, а саме з потраплянням куль в життєво важливий орган, та поведінка обвинуваченого до та після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, беззаперечно свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого. Тому кваліфікація дій винного відповідає встановленим судом фактичним обставинам справи.
Ці висновки місцевого суду є обґрунтованими та вмотивованими, оскільки суд навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, оскільки зміст досліджених судом фактичних обставин і доказів дали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 здійснюючи постріли у ОСОБА_9 , діяв із прямим умислом на заподіяння смерті потерпілому, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у виді смерті потерпілого і бажав їх настання.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і вмотивованість цих висновків, апеляційні скарги не містять.
Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, слід вказати наступне.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення зазначені у Постанові Пленуму №7, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з яких ч. 2 ст. 286 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, а ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, інкриміновані дії були вчинені за короткий проміжок часу, що свідчить про зухвалість поведінки обвинуваченого в соціумі, не зважаючи на наявність позитивної характеристики з місця реєстрації та проживання останнього, також судом встановлено, що на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, але на утриманні має малолітню дитину: ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій інкримінованих злочинів.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також домірне скоєному.
Доводи апелянтів щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є безпідставними та колегією суддів до уваги не беруться з огляду на кваліфікацію злочинів, доведеність винуватості у них та призначене судом першої інстанції покарання, яке виключає можливість застосування ст. 75 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та належним чином обгрунтованим, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього судового рішення.
Суддя Суддя Суддя