справа № 758/30/24
провадження № 22-ц/824/971/2025
24 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року в складі судді Будзан Л. Д.,
встановив:
02.01.2024 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал»), як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього договору.
Повідомлено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення ( з використанням внутрішньо будинкових мереж) на підставі вказаного договору, оскільки після розміщення повідомлення у вищевказаній газеті на адресу ПрАТ "АК "Київводоканал" жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило.
Відповідачі, в порушення умов договору та вимог закону, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 71 002,82 грн.
Крім цього, виникла заборгованість зі сплати внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку - 9,64 грн та 987,35 грн - з внесення плати за абонентське обслуговування.
Разом заборгованість складає 71 999,81 грн.
В зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачі зобов'язаний сплати на користь позивача 3% річних у розмірі 7 363 грн та інфляційні втрати в розмірі 33 960,80 грн.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року в сумі 71 999 грн 81 коп., 3 % річних в сумі 7 117 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 22 985 грн 23 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір по 536 грн 80 коп. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав по 7 грн з кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12.04.2024 ПрАТ «АК «Київводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 245,72 грн, інфляційних втрат у розмірі 10 975,57 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів.
Вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та 3% річних суперечить ст. 625 ЦК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
З розрахунку заборгованості чітко вбачається, що відповідачам не нараховувались на компенсаційні втрати, ні штрафні санкції на суму заборгованості, яка виникла у період дії воєнного стану.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року оскаржується в частині відмови у стягненні 3% річних, інфляційних втрат, відтак в іншій частині колегією суддів не переглядається.
Відмовивши у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції вказав, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Також суд зазначив, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.
Суд зробив висновок, що з 17.03.2020 заборонено нарахування та стягнення судом неустойки (штрафів, пені) 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення особою платежів за житлово-комунальні послуги. З огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 стягненн. підлягають відповідні нарахування, обчислені за період з 01 грудня 2016 року по 17 березня 2020 року.
Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції.
Установлено, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2016 року по 31 жовтня 2023 року.
Згідно даних розрахунку заборгованості убачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем з грудня 2016 року по лютий 2022 року.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року зі змінами "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з 03 квітня 2020 року на всій території України запроваджено карантин, який діяв до 30 червня 2023 року.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частинами першою та третьою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що на період дії карантину заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.
Про звільнення від цих мір відповідальності згідно статті 625 ЦК України в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року), не вказано.
Таким чином, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) боржник під час дії карантину та протягом 30 днів після його закінчення звільняється від сплати неустойки.
При цьому, боржник, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати за весь час прострочення і 3% річних від простроченої суми, оскільки вказаним законом, на який послався суд першої інстанції, не врегульовано питання звільнення від сплати передбачених частиною другою статті 625 ЦК України виплат на період дії карантину та 30 днів після його закінчення.
На вказані обставини та норми закону суд першої інстанції увагу не звернув, не встановив правову природу неустойки (штраф, пеня) та акцесорних, компенсаційних виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 245,72 грн та 10 975,57 грн інфляційних втрат. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установлено, що за звернення до суду із апеляційною скаргою скаржником сплачено судовий збір у розмірі 4 026,00 гривень, що підтверджується даними платіжної інструкції №9810 від 05.04.2024.
Ураховуючи, що колегія суддів робить висновок про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, з відповідачів на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції слід стягнути 4 026,00 гривень.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» задовольнити.
Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року в частині відмови у стягненні 3% річних та інфляційних втрат скасувати.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за невиконання зобов'язання 3% річних у розмірі 245 грн 72 коп. та інфляційні втрати у розмірі 10 975,57 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 4 026,00 гривень, по 805 грн 20 коп. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук