ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
07 жовтня 2010 року 10:10 № 15/108
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів Качура І.А., Степанюка А.Г., при секретарі судового засідання Шумейко О.І., за участю позивача -ОСОБА_1, представника позивача -ОСОБА_2, представника відповідача -Бутенка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної митної служби України
третя особа: Комісія з питань ліквідації Центральної регіональної митниці
про поновлення на роботі та стягнення оплати на час вимушеного прогулу
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної митної служби України про скасування наказу Державної митної служби України від 25.04.2008 року № 673-к у частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1 -провідного інспектора Відділу по взаємодії із засобами масової інформації Центральної регіональної митниці Держмитслужби, поновлення на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку у розмірі 1786,40 грн. за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2008 року до дня поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн., а також про зобов'язання Державної митної служби України внести відповідні зміни до запису № 2 трудової книжки позивачки.
У судовому засіданні 22.12.2008 року позивачкою подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої вона просить зняти з розгляду позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Відповідно до заяви про уточнення розміру позовних вимог, яку подано у судовому засіданні 07.10.10 р., позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток станом на 07.10.10 року у розмірі 29207,64 гривень за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2008 року, компенсацію у зв'язку із затримкою заробітної плати за період з 30.04.2008 року по 20.08.2009 року у розмірі 3933,29 гривень, а також витрати за консультаційні послуги, надані ТОВ «Аудиторська фірма «Сфера Обліку», у розмірі 700,00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані наступним: на думку позивачки, Державною митною службою України фактично проведено реорганізацію підлеглих митних органів, а не повну ліквідацію Центральної регіональної митниці, у зв'язку з чим положення частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України не можуть застосовуватися у цьому випадку, а тому враховуючи пункт 3, 4 частини 2 статті 42, частину 2, 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, позивачка має переважне право на залишення на роботі, оскільки має тривалий безперервний стаж роботи в системі митних органів та навчається у вищому навчальному закладі без відриву на виробництві, а відповідач, зі свого боку, мав запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу на цьому ж підприємстві та водночас довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням її професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Також позивачка посилається на частину 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої не допускається звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, та стверджує, що факт її вагітності був відомий адміністрації Центральної регіональної митниці на підставі листків непрацездатності від 13.03.2008 року та від 02.04.2008 року, тобто за один місяць та 12 днів до дня підписання наказу Держмитслужби України від 25.04.2008 року № 673-к «Про звільнення».
Також позивачка вважає, що у зв'язку з її відсутністю у місті Києві в період з 04.02.2008 року по 17.02.2008 року попередження про наступне вивільнення не могло бути підписано нею 11.02.2008 року.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що відповідно до наданих повноважень Державна митна служба України ліквідувала Центральну регіональну митницю, а Київська регіональна митниця створена як нова юридична особа. Також відповідач стверджує, що при прийнятті рішення про звільнення врахувати факт вагітності ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки адміністрація Центральної регіональної митниці та відповідно Держмитслужба України не володіли інформацією та підтверджуючими документами про вагітність позивачки. Факт вагітності позивачки став відомий Центральній регіональній митниці в день підписання наказу Держмитслужби України від 25.04.2008 року № 673 «Про звільнення», у зв'язку з тим, що копія консультативного заключення Київської обласної лікарні № 2 від 23.04.2008 року з діагнозом: перебування на обліку по вагітності була долучена до офіційного листа позивачки, адресованого Голові комісії з питань ліквідації Центральної регіональної митниці 25.04.2008 року.
Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог. У судовому засіданні 24.06.2010 року до матеріалів справи представником третьої особи долучена копія свідоцтва про державну реєстрацію Центральної регіональної митниці, з відміткою від 23.06.2010 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Митний кодекс України 11 липня 2002 року № 92-IV (далі -Митний кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.
Стаття 12 Митного кодексу визначає, що митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Відповідно до частин 2-4 статті 13 вказаного Кодексу спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.
Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.
Згідно із статтею 14 Митного кодексу регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Кабінет Міністрів України постановою від 18 липня 2007 р. № 940 затвердив Положення про Державну митну службу України.
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення (в редакції від 09.01.2008 року) Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.
Держмитслужба є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Підпункт 16 пункту 4 Положення про Державну митну службу України Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань створює, реорганізує та ліквідує регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації;
Наказом Держмитслужба від 29.01.2008 року № 61 «Про ліквідацію митних органів»з 01 травня 2008 року ліквідовано Центральну регіональну митницю.
Відповідно до наказу Держмитслужби від 29.01.2008 року № 64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць»Київську обласну митницю визначено правонаступником Центральної регіональної митниці в частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям, пенсія яким призначена на умовах і відповідно до норм Закону України «Про державну службу», у разі звернення колишніх посадових осіб Центральної регіональної митниці.
Таким чином, Центральна регіональна митниця є юридичною особою, питання щодо створення, реорганізації та ліквідації якої вирішує Держмитслужба, тобто спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи. Відповідно до названих наказів Центральна регіональна митниця була ліквідована без правонаступників, крім видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій колишнім посадовим особам як державним службовцям.
Пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина 1 статті 49-2 КЗпП України встановлює, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2007 року позивачка призначена у порядку переведення з Північної регіональної митниці виконуючою обов'язки провідного інспектора відділу по взаємодії із засобами масової інформації Центральної регіональної митниці. 15.03.2007 року ОСОБА_1 затверджена на вказаній посаді відповідно до наказу № 120к від 15.03.2007 року.
Наказом Держмитслужби № 673к від 25.04.2008 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Центральної регіональної митниці відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
У відповідності до статті 49-2 КЗпП України позивачка була попереджена про наступне вивільнення 11 лютого 2008 року у зв'язку з ліквідацією Центральної регіональної митниці, що підтверджується відповідним попередженням у письмовій формі.
У судовому засіданні 12.02.2009 року позивачка подала заяву про призначення почеркознавчої експертизи підпису на попередженні про наступне вивільнення від 11.02.2008 року, стверджуючи, що підпис на вказаному попередженні їй не належить, оскільки на той час вона перебувала у вищому навчальному закладі на здачі заліково-екзаменаційної сесії.
Ухвалою суду від 12.02.2009 року призначено судово-почеркознавчу експертизу у справі № 15/108 та доручено її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Судом ухвалено на розгляд експертизи поставити питання: чи виконано на попередженні про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 11.02.2008 року підпис особисто ОСОБА_1
Статтею 7 Закону України «Про судову експертизу»від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі -Закон № 4038-XII) передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз є науково-дослідною установою судових експертиз Міністерства юстиції України, тому доручення йому проведення судово-почеркознавчої експертизи повністю відповідає вимогам законодавства України.
За результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок № 12126/09/11 від 30.03.2010 року, в якому зазначено, що підпис та рукописні записи (дата, прізвище, ініціали) в попередженні про наступне вивільнення від 11.02.2008 року виконані особисто ОСОБА_1
На обґрунтування заперечень щодо дійсності підпису на попередженні про звільнення, ОСОБА_1 надано суду довідку Яготинського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом від 30.06.2010 року № 248 якою підтверджується, що вона знаходилась в Яготинському інституті МАУП 11 лютого 2008 року, проте суд критично оцінює даний доказ, як такий, що не підтверджує відсутність фактичної можливості у позивачки підписати попередження про наступне вивільнення 11 лютого 2008 року.
Твердження позивачки відносно того, що вона була відсутня 11.02.2008 року, оскільки в період з 04.02.2008 року по 17.02.2008 року перебувала у додатковій відпустці для участі в заліково-екзаменаційній сесії, спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого дата на попередженні про наступне вивільнення написана власноручно ОСОБА_1
Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається, зокрема, на те, що факт її вагітності став відомий адміністрації Центральної регіональної митниці за 1 місяць 12 днів, тобто з дати виписки листа непрацездатності АБЕ № 109023 від 13.03.2008 року. Проте суд не погоджується з такими твердженнями позивачки з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 286 Цивільного кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
Пункт 3.2. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 р. № 532/274/136-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за № 1456/10055, встановлює, що діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 у листку непрацездатності зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.
Як вбачається із матеріалів справи, листки непрацездатності від 13.03.2008 року АБЕ № 109023 та від 02.04.2008 року АБЕ № 109326 не містять інформації щодо первинного та заключного діагнозів хворого, у тому числі щодо вагітності позивачки.
Таким чином, твердження позивачки відносно того, що про стан її вагітності стало відомо починаючи з 13.03.2008 року не є таким, що відповідає дійсним обставинам справи, оскільки «13 березня 2008 року»це дата виписки першого з двох зазначених листків непрацездатності, які були надані адміністрації Центральної регіональної митниці 29.03.2010 року та 12.04.2010 року відповідно, тобто після закінчення періоду непрацездатності.
Крім того, зважаючи на те, що в листках непрацездатності, наданих позивачкою в обґрунтування позовних вимог, не були зазначені первинний та заключний діагнози, суд доходить висновку, що адміністрація Центральної регіональної митниці повідомлена про вагітність позивачки листом від 25.04.2008 року (тобто в день підписання наказу про звільнення), до якого було додано позивачкою консультативне заключення Київської обласної лікарні № 2 від 23.04.2008 року, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у зв'язку з вагітністю.
Посилання позивачки на те, що вона повідомляла Центральну регіональну митницю про свою вагітність листом про встановлення скороченого робочого дня, не підтверджені доказами, які б свідчили про отримання такого листа Центральною регіональною митницею.
Зважаючи на нововиявлені обставини та письмові звернення позивачки щодо подальшого працевлаштування на підставі статті 184 КЗпП України, Державною митною службою України на адресу позивачки направлено листи від 26.05.2008 року № 13/1-1455 та від 23.06.2008 року № 13/1-1722, якими її повідомлено про можливість зайняття позивачкою вакантної посади старшого інспектора відділу за переміщенням товарів Київської обласної митниці з посадовим окладом 898 гривень та про необхідність прибути на співбесіду з керівництвом Київської обласної митниці.
Однак з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивачка на офіційну співбесіду не з'явилась та просила шляхом листування повідомити її щодо процедури працевлаштування та надати детальну інформацію відносно запропонованої вакантної посади. Державною митною службою України надані відповіді від 26.05.2008 року № 13/1-1455 та від 23.06.2008 року № 13/1-1722 на усі листи позивачки.
У судовому засіданні 07.10.2010 року представник відповідача зазначив, що позивачка звернулась до Київської обласної митниці з метою працевлаштування у грудні 2008 року та лише у лютому 2009 року посада, запропонована позивачці у Київській обласній митниці, була зайнята іншою людиною.
Отже, відповідач фактично надав позивачці можливість подальшого працевлаштування у Київській обласній митниці з урахуванням факту її вагітності, який став відомий на дату підписання наказу про звільнення № 673к від 25.04.2008 року, проте позивачка фактично не скористалася можливістю та не здійснила фактичних дій, направлених на зайняття посади старшого інспектора відділу за переміщенням товарів Київської обласної митниці.
Крім того, зважаючи на ліквідацію Центральної регіональної митниці, позивачка не могла бути звільнена з підстав реорганізації митниці, а тому на неї не розповсюджується дія статті 42 та частини 2 статті 49-2 КЗпП України, якими встановлено переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Відносно тверджень позивачки щодо реєстрації позивачки в органах державної служби зайнятості суд зазначає наступне.
Законом України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі -Закон № 803-XII) частиною 5 статті 20 передбачено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219, встановлено, що реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.
Довідка Дарницького районного центру зайнятості №1302/02-23 від 05.08.2009 року, долучена позивачкою у якості підтвердження порушення Центральною регіональною митницею положень статті 49-2 КЗпП України не є належним доказом порушення, а підтверджує лише той факт, що позивачкою не було ініційовано процес реєстрації в органах державної служби зайнятості в якості особи, яка шукає роботу.
Таким чином, між обов'язком підприємства, що ліквідується, подати до органів державної служби зайнятості звіт про наступне вивільнення працівників та фактом реєстрації позивачки в якості особи, яка шукає роботу, немає правового зв'язку, оскільки у першому випадку підприємство несе індивідуальну юридичну відповідальність за недотримання вимог закону, а факт неподання такого звіту до органів державної служби зайнятості не спростовує право позивачки зареєструватися в органах державної служби зайнятості.
Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1, проведене на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із ліквідацією Центральної регіональної митниці, відбулося у порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що працедавцем позивача була саме Центральна регіональна митниця, як окрема юридична особа, а не Державна митна служба України, як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Центральної регіональної митниці не створює для відповідача обов'язку подальшого працевлаштування позивачки. Проте приймаючи до уваги факт вагітності ОСОБА_1, Державною митною службою України забезпечено можливість працевлаштування у Київській обласній митниці, що, в свою чергу, виключає порушення відповідачем вимог статті 184 КЗпП України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді І.А. Качур
А.Г. Степанюк
Постанова складена у повному обсязі 14.10.2010 року.