24 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5943/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (постанови) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №280/5943/24 за позовом ОСОБА_1 до Центра інноваційного та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати неправомірною та скасувати відмову Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України в розгляді рапорту позивача від 10.06.2024 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, оформлену листом від 10.06.2024 № 220/66/1101-в; визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягала у не розгляді рапорту позивача від 14.06.2024 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами.
Просив зобов'язати Центр інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України розглянути по суті рапорт позивача від 14.06.2024 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.06.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Центр інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі № 280/5943/24 апеляційну скаргу Центру інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 залишено без змін.
При цьому зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що судом апеляційної інстанції питання про розподіл судових витрат на правову допомогу під час прийняття рішення за апеляційними скаргами не вирішувалось.
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (постанови) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідач заперечував проти стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи у розмірі 10000 грн. з огляду на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат складності справи та відсутність належних чином оформлених документів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Розглянувши наведені доводи та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, використовуються:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Також при вирішенні заяви позивача необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини з розв'язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», у яких зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює вирішення питання розподілу понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, яка пов'язана із розглядом певної адміністративної справи, дає можливість зробити про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами, і при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У заяві про ухвалення додаткового рішення у цій справі вбачається, що позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центра інноваційного та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України понесені ним витрати пов'язані з наданням правничого допомоги під час апеляційного розгляду цієї справи у розмірі 10000 грн.
На підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, яка пов'язана із розглядом цієї справи, ним до заяви було додано: - додаткову угоду від 25.09.2024 до договору про надання правничої допомоги від 20.06.2024, який укладено між позивачем та Адвокатом Гребневим І.І.; акт надання послуг з правничої допомоги від 20.06.2024.; - рахунок № СФ-11/24 від 11.11.2024.
Отже, колегія суддів вирішуючи заяву позивача про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, яка пов'язана із розглядом цієї справи судом апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. ст. 134,139 КАС України виходячи з складності цієї справи, обсягу та змісту наданих адвокатом послуг під час апеляційного розгляду цієї справи, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, вважає за необхідне заяву позивача задовольнити частково та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центра інноваційного та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України на користь позивача витрати з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 1500,00 грн., а у задоволенні іншої частини заяви відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132,134,139,143,252,310 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центра інноваційного та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 26630247) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 1500 грн.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Додаткову постанову виготовлено та підписано 24 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова