22 січня 2025 року м. Дніпросправа № 403/77/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2024 ( суддя Атаманова С.Ю.) в адміністративній справі №403/77/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Старшого лейтенанта поліції СРПП відділення поліції №1 м.Долинська Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Мартинюка Валерія Анатолійовича про визнання протиправними дій щодо притягнення до адміністративної відповідальності, скасування постанови про застосування адміністративного стягнення та закриття провадження по справі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача старшого лейтенанта поліції СРПП відділення поліції №1 (м.Долинська) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Мартинюка В.А. та ГУНП в Кіровоградській області про: 1) визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126, ч.1 ст.121 та ст.125 КУпАП; 2) скасування постанови серії БАВ №454284 від 20 грудня 2022 року про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення та 3) закриття провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2024 адміністративний позов повернуто позивачу, оскільки ним не усунуті недоліки позовної заяви.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки у позивача на час подання позову не було посвідчення водія(був позбавлений) та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( рухався на транспортному засобі, що не належав позивачу), а тому надати дані документи до суду у небуло можливості. Дані відомості були вказані в позовній заяві. Вважає, що суд порушуючи норми права позбавляє доступ позивача до правосуддя.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм ч. 2 ст. 312 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Ухвалою судді Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі суду від 12 серпня 2024 року були вказані способи усунення недоліків позовної заяви, зокрема, щодо необхідності зазначення в ній: доказів на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги (п.5 ч.5 ст.160 КАС України), зокрема, щодо наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (в тому числі і на дату складення оскаржуваної ним постанови) та реєстраційного документа на транспортний засіб, зазначений в постанові серія БАВ №454284, для з'ясування судом питання про можливу належність позивача до суб'єктів відповідальності за ч.4 ст.126, ч.1 ст.121 КУпАП та з метою перевірки судом дотримання суб'єктом владних повноважень вимог ч.2 ст.2 КАС України; або обґрунтування підстав відсутності у позивача зазначених документів чи одного з них.
Проаналізувавши підстави для залишення позовної заяви без руху, та як наслідок її повернення, предмет та підстави позову, а також доводи апелянта, колегія суддів вважає, що такі недоліки, не є суттєвими.
Відповідно до ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що кожна особа має право звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів, шляхом подання адміністративного позову, сформованого з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу. Недотримання вказаної вимоги має наслідком залишення судом адміністративного позову без руху. В свою чергу, не усунення недоліків адміністративного позову, визначених ухвалою про залишення адміністративного позову без руху, має наслідком прийняття судом ухвали про повернення адміністративного позову.
Колегія суддів враховує, що встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.
Велика Палата Верховного суду неодноразово звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право. Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну залежність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19 (провадження 11-905заі19), від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21 (провадження 11-416заі21)).
Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач зазначив зміст позовних вимог і виклав обставини, якими він обґрунтовує вимоги до сторін, а також обґрунтував порушення своїх прав оскаржуваною постановою відповідачів. Зміст позовної заяви дає можливість оцінити намір заявника, водночас, надання оцінки належності/неналежності обраного позивачем способу захисту порушеного права є обов'язком суду під час здійснення розгляду справи, що в свою чергу, свідчить про передчасність висновків суду щодо не виконання позивачем вимог статті 160 КАС України та, як наслідок, повернення позовної заяви скаржнику.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.
Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 320/14843/23.
Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції (у разі наявності підстав, визначених нормами КАС України) може провести підготовче судове засідання для з'ясування відповідно до частини другої статті 173 цього Кодексу, зокрема, питань щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі позовної заяви і доданих до неї доказів.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши позовну заяву ОСОБА_1 , що в свою чергу, суперечить завданням адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положення статті 77 КАС України визначають обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, відповідно до частини 1 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 статті 77 КАС України чітко визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частин 4-6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частин 1-3 статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Підставою для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, стала, зокрема й відсутність у матеріалах вказаної позовної заяви належних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Аналізуючи положення частини 4 статті 161 КАС України, у позивача наявний обов'язок додавати до позовної заяви лише ті докази, які є наявні в такого учасника справи, а у взаємозв'язку із частиною 5 вказаної статті, у разі відсутності відповідних доказів, позивач вправі заявити відповідне клопотання про їх витребування судом.
Поряд з цим, саме на суб'єкта владних повноважень законодавець поклав обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина 2 статті 77 КАС України).
На виконання приписів передбачених п. 5 ч. 5 статті 160 КАС України, ч. 4 статті 161 КАС України позивач у позові здійснив виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, а також надав до суду наявні у нього докази.
Крім того, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, можуть бути долучені і на пізнішій стадії процесу, а не лише на стадії вирішення питання відкриття провадження в справі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 260/4208/22, постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/14623/22
При цьому, колегія суддів зауважує, що остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, відповідно до положень ст. 173 КАС України, є завданням підготовчого провадження.
Крім того, частиною 4 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Аналізуючи норми ст. 77 КАС України, у разі необхідності отримання додаткових доказів, суд наділений повноваженнями витребувати необхідні докази самостійно.
За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду стосовно необхідності залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху до усунення позивачем її недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали суду від 12.08.2024, а відтак не вбачає підстави для повернення судом ухвалою від 23.09.2024 позовної заяви, у зв'язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду (зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі).
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Устинівського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2024 в адміністративній справі №403/77/23 скасувати.
Справу №403/77/23 направити до Устинівського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 січня 2025 року та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова