23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8711/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/8711/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Міністерства оборони України, Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу в частині,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу №81 від 15 березня 2024 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», який підписаний командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України бригадним генералом ОСОБА_2 , та скріплений печаткою Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), яким накладено на військовослужбовця капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 дисциплінарне стягнення у виді догани.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 3 оскаржуваного наказу №81 від 15.03.2024 до повивача безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою у військовій частині, виконання вимог командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України щодо організації роботи та виконання покладених на групи Військової частини НОМЕР_4 завдань, за порушення ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з тим, прийнятий наказ є протиправним, оскільки йому не було доведено бойового розпорядження №117/бр/58/дск, у зв'язку з чим виконати його він об'єктивно не мав можливості. Також, спірний наказ прийнятий поза межами строку накладення стягнення. Крім того, звертав увагу суду, що службове розслідування не проводилось та йому не було надано можливості реалізувати право на надання пояснень щодо обставин, за які накладено дисциплінарне стягнення. На підставі викладеного, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 адміністративний позов задоволено.
Військова частина НОМЕР_2 та Міністерства оборони України, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального права, просять суд апеляційної інстанції, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Військова частина НОМЕР_2 в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на час судового розгляду цієї справи в суді першої інстанції та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду першої інстанції були відсутні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу №81 від 15 березня 2024 року командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким накладено на військовослужбовця капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 дисциплінарне стягнення у виді догани, в розрізі вказаних обставин. Відтак, в суду першої інстанції не було жодних правових підстав для задоволення вказаного позову вцілому.
Крім того, ОСОБА_1 помилково визначено відповідачем у справі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_2 , як фізичну особу, напротивагу тому факту, що оскаржуваний наказ №81 від 15.03.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», підписаний ним, як командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, тобто, як уповноваженою посадовою особою від імені органу військового Управління (військової частини), до повноважень якого входить, зокрема і накладення на підлеглих військовослужбовців дисциплінарних стягнень, в тому числі шляхом видання відповідних наказів. Так, дисциплінарне стягнення до особи застосовується від імені особи, з якою остання перебуває у відповідних публічно-правових відносинах, а не від імені посадової особи, яка підписала наказ (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. Аналогічно належним відповідачем у спорах з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї є орган, з яким службовець перебуває у відносинах публічної служби, а не посадова особа, яка прийняла відповідний наказ (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. Відтак, позивачем помилково та безпідставно визначено Відповідачем Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_2 у даній судовій справі. Так, відповідно до частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Міністерства оборони України в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що згідно з пунктом 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (пункт 84 Дисциплінарного статуту). Тобто проведення службового розслідування не є обов'язковим. Таким чином, з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства України слідує, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_4 та займає керівну посаду - начальника групи збору інформації.
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №81 від 15.03.2024 за неналежне виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою у військовій частині, виконання вимог командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України щодо організації роботи та виконання покладених на групи Військової частини НОМЕР_4 завдань, за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Як вбачається зі змісту наказу, начальниками груп Військової частини НОМЕР_4 в межах своїх посадових обов'язків в період з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року не вжито дієвих заходів щодо виконання завдань, визначених у Положенні про військову частину НОМЕР_4 , затвердженому наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (з основної діяльності) від 14.10.2023 року №226/дск, бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.02.2024 №117/БР/58/дск щодо розгортання та організації роботи підпорядкованих груп.
Вважаючи, прийнятий наказ в частині протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про збройні Сили України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 23.05.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) також визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ у редакції на час спірних відносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ у редакції на час спірних відносин).
Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (пункт 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (пункт 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Пунктом 127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Відповідно до пункту 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ солдат зобов'язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
За статтею 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ
На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналіз наведених правових норма дає підстави для висновку, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць, і дисциплінарне стягнення має бути накладене (у разі провадження службового розслідування) - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Саме з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до положень пунктів 13-14 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку №608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №81 від 15.03.2024 за неналежне виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою у військовій частині, виконання вимог командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України щодо організації роботи та виконання покладених на групи Військової частини НОМЕР_4 завдань, за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Як вбачається зі змісту наказу, начальниками груп Військової частини НОМЕР_4 в межах своїх посадових обов'язків в період з 19 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року не вжито дієвих заходів щодо виконання завдань, визначених у Положенні про військову частину НОМЕР_4 , затвердженому наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (з основної діяльності) від 14.10.2023 року №226/дск, бойовим розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.02.2024 №117/БР/58/дск щодо розгортання та організації роботи підпорядкованих груп.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.
Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
Командир має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування лише, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.
Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що командиром Військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_3 19.02.2024 по системі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у м. Житомир було отримано бойове розпорядження штабу ДШВ №117/бр/58/дск.
Згідно пояснень командира Військової частини НОМЕР_4 вимоги бойового розпорядження були доведені заступникам по напрямкам та в подальшому доведені до особового складу в межах їх завдань.
При цьому, з пояснень вбачається, що капітану ОСОБА_1 завдання за бойовим розпорядженням №117/бр/58/дск були доведені заступником з оперативної роботи майором ОСОБА_4 .
Згідно зі змістом пояснень майора ОСОБА_4 заступника командира з оперативної роботи Військової частини НОМЕР_4 , останнім зазначено, зокрема, що вимоги бойового розпорядження №117/бр/58/дск було доведено йому особисто та в подальшому задачі командирам груп було доведено на службовій нараді.
Згідно з бойовим розпорядженням групою збору інформації яку очолює капітан ОСОБА_1 були виконані наступні заходи: розгортання робочих місць було виконано в повному обсязі; відпрацювання формулярів по противнику виконано не в повному обсязі, були виявлені недоліки у готових формулярах; облік полонених за підрозділи КДШВ мав розбіжності з даними управління розвідки штабу КДШВ; доповідь по щоденним новинам була відпрацьована з недоліками.
Після перевірки виконаних заходів, наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» №81 від 15.03.2024 за неналежне виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою у військовій частині, виконання вимог командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України щодо організації роботи та виконання покладених на групи Військової частини НОМЕР_4 завдань, за порушення статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Колегія суддів зауважує, що для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суб'єкт владних повноважень має з'ясувати обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку, які мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, проте, з матеріалів справи вбачається, що службове розслідування за фактом неналежного виконання позивачем службових обов'язків не призначалось.
Зважаючи на викладене, а також встановлену судом відсутність в матеріалах справи первинних документів, оцінка яким була надана під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та які є ключовими доказами для встановлення істини, унеможливлює стверджувати що спірний наказ в частині позивача відповідає повноті та неупередженості, відтак, відповідачем не було вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин неналежного виконання службових обов'язків позивачем, а також притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а отже п. 3 наказу №81 від 15.03.2024 командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким накладено на військовослужбовця капітана ОСОБА_1 , начальника групи збору інформації Військової частини НОМЕР_4 дисциплінарне стягнення у виді догани, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідачів не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим апеляційні скарги на рішення суду не підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової НОМЕР_1 , Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 в адміністративній справі №160/8711/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 23 січня 2025 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 24 січня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова