ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
09 вересня 2010 року 12:15№ 2а-6727/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Дорожинської Оксани Анатоліївни, Гулицької Наталії Михайлівни
від відповідача: Тужиліної Катерини Миколаївни
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
провизнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 07.12.2009 №0001654120/0, від 19.02.2010 №0001654120/1, від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексу постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 07.12.2009 №0001654120/0, від 19.02.2010 №0001654120/1, від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не здійснював спеціальне використання водних ресурсів, а тому не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів. За посиланням позивача, між ним та відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно якого здійснювалось постачання позивачу питної води та прийом стічних вод, а також здійснювалась відповідна оплата. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням приписів 48, 49 Водного Кодексу України, а тому на думку позивача, підлягають скасуванню.
Відповідач проти позову заперечив з посиланням на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»та Інструкцію про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженою спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 №231/539/118/219 (далі за тестом -Інструкція). За посиланням відповідача, позивач є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів.
Під час судового розгляду справи, судом відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів. Зокрема, відповідача зобов'язано було надати хронологію винесених податкових повідомлень-рішень за наслідками процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень. Представником відповідача відповідні вимоги суду не виконано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за період з о1.01.2008 по 30.06.2009.
За результатами перевірки складено акт від 24.11.2009 №540/41-20/31301827 та винесено податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 №0001654120/0, яким позивачу за порушення пунктів 14, 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494 та пунктів 7.2, 7.6 Інструкції визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3 294, 42 грн., у тому числі 1 254,42 грн. - основного платежу, 2 040,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в порядку апеляційного узгодження оскаржило його до контролюючого органу.
За наслідками процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення, спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків прийняти податкові повідомлення-рішення:
· від 19.02.2010 №0001654120/1, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3 294, 42 грн., у тому числі 1 254,42 грн. -основного платежу, 2 040,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій;
· від 27.04.2010 №0002134120/1, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3 260, 68 грн., у тому числі 1 220,68 грн. -основного платежу, 2 040,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій;
· від 30.04.2010 №0002134120/2, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у сумі 3 260, 68 грн., у тому числі 1 220,68 грн. -основного платежу, 2 040,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення вважається відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 07.12.2009 №0001654120/0 та від 19.02.2010 №0001654120/1, вважаються відкликаними в силу названого Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що при дослідженні процедури апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що за наслідками розгляду скарг позивача спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків та Державною податковою адміністрацією у місті Києві прийняті різні за висновками рішення про результати розгляду скарг платника податків.
Так, рішенням відповідача від 15.04.2010 №4499/10/25-022 скарга позивача задоволена частково, а податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 №0001654120/0 скасовано. В той же час, рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 16.04.2010 №2079/10/25-214 податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 №0001654120/0 залишено без змін, а скарга без задоволення.
Пояснити такі дії суб'єкта владних повноважень, а також їх нормативно обґрунтувати, представник спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків в судовому засіданні не зміг.
Що стосується податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 14, та 141 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно. Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації. Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.
Пунктами 7.2 та 7.6 Інструкції (у редакції, яка діяла до 28.03.2009) також визначено порядок сплати відповідного збору.
Разом з тим при визначенні відповідного податкового зобов'язання відповідачем не враховано законодавче визначення платника такого збору.
Відповідно до положень пункту 2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 №1494 та пункту 1.7 Інструкції, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод
Як вбачається із договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, який міститься в матеріалах справи, позивач не здійснював спеціальне водокористування і не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки він не здійснював скидання стічних вод у водні об'єкти, отримував воду з водозабірних споруд первинного водокористувача (водоканалу) та скидав стічні води в систему первинного водокористувача на договірних умовах.
Частиною сьомою статті 30 Водного Кодексу України передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Згідно з частиною першою статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (частина друга статті 48 Водного кодексу України).
Відповідно до положень статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу і є платним.
Тобто платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу (Наведений висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 05.06.2008 №К-33591/06 «Про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії»).
Відповідачем не доведено, що позивач здійснював забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та здійснював скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а також мав відповідний спеціальний дозвіл.
За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, позивач отримував воду з водозабірних споруд Київводоканалу та скидав стічні води в його систему на умовах договору.
Враховуючи, що відповідачем не наведені підстави з яких позивача визначено платником збору за спеціальне використання водних ресурсів, позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи всі наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 82, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення -рішення від 27.04.2010 №0002134120/1, від 30.04.2010 №0002134120/2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст постанови складено 10.09.2010