ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 грудня 2009 року 11:15 № 2а-4990/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Коміси Миколи Володимировича
від відповідача: Васько Дмитра Олександровича
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватне підприємство "Компанія "Мега-транс"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення №0001542311/0 від 29.04.2009р.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне підприємство «Компанія «Мега-Транс»звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 29.04.2009 №0001542311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 500 грн. (у тому числі основний платіж 5000 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2500 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю донарахування податку на додану вартість, оскільки державна податкова інспекція помилково прийшла до висновку про заниження податку на додану вартість. Правочин, що був укладений між приватним підприємством «Компанія «Мега-Транс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн» був направлений на досягнення певних господарських результатів, а саме отримання позивачем юридичних послуг. Податковий кредит сформований на підставі належно оформлених податкових накладних, послуги отримані позивачем, оплачені позивачем повністю. А отже висновок про заниження податку на додану вартість є хибним.
Відповідач проти позову заперечив з посиланням на приписи абзацу першого пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 відповідно до яких податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Відповідач зазначив, що оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, оскільки, позивачем, всупереч підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»були включені до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтвердженні відповідними податковими накладними.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства «Компанія «Мега-Транс» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»за період з 01.05.2007 по 31.12.2008.
Перевіркою встановлено, що між приватним підприємством «Компанія «Мега-Транс»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»фінансово-господарські взаємовідносини з юридичного обслуговування здійснювалися на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.02.2008 №020106. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 30 000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 5000 грн.:
- дата проведення операції 11.02.2008, призначення платежу -оплата за юридичне обслуговування в лютому 2008 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- дата проведення операції 11.02.2008, призначення платежу -оплата за юридичне обслуговування в березні 2008 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- дата проведення операції 11.02.2008, призначення платежу -оплата за юридичне обслуговування в квітні 2008 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- дата проведення операції 11.02.2008, призначення платежу -оплата за юридичне обслуговування в червні 2008 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- дата проведення операції 11.02.2008, призначення платежу -оплата за юридичне обслуговування в липні 2008 року на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн..
В підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»було виписано приватному підприємству «Компанія «Мега-Транс»та наступні податкові накладні на загальну суму 25000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 5000 грн.:
- №29 від 11.02.2008 на загальну суму 5000 грн. в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №41 від 12.03.2008 на загальну суму 5000 грн. в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №49 від 02.04.2008 на загальну суму 5000 грн. в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №81 від 11.06.2008 на загальну суму 5000 грн. в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №109 від 02.07.2008 на загальну суму 5000 грн. в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
За лютий, березень, квітень, червень, липень 2008 року приватним підприємством «Компанія «Мега-Транс»отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»п'ять податкових накладних на загальну суму 25000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 5000 грн. Сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість в лютому, березні, квітні, червні, липні 2008 року.
До складу податкового кредиту за вищезазначені періоди були віднесені наступні суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»:
- Лютий 2008 року - 1000 грн.;
- Березень 2008 року - 1000 грн.;
- Квітень 2008 року - 1000 грн.;
- Червень 2008 року - 1000 грн.;
- Липень 2008 року - 1000 грн. На загальну суму 5000 грн.
Фактичне надання робіт (послуг) підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 25000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 5000 грн.:
- №ОУ-0001 від 29.02.2008 на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №ОУ-00041 від 31.03.2008 на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №ОУ-00049 від 30.04.2008 на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №ОУ-00081 від 30.06.2008 на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.;
- №ОУ-00109 від 31.07.2008 на загальну суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн..
Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
На момент проведення перевірки заборгованість по розрахунках між підприємствами відсутня.
За наслідками перевірки державною податковою інспекцією зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені відповідними податковими накладними.
Як вбачається з акту перевірки, за результатами розслідування підрозділу податкової міліції у місті Києві, громадянин Білорусії ОСОБА_4 надав письмове пояснення з якого вбачається, що ним за обіцянку грошової винагороди було зареєстровано на своє ім'я товариство з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн» без мети подальшого ведення підприємницької діяльності в інтересах інших осіб, будь-яких дій із ведення фінансово-господарської діяльності товариства ОСОБА_4 не проводились.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03.09.2008 визнано недійсними свідоцтво та статут товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 з дати їх державної реєстрації та визнано недійсною реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість (свідоцтво від 21.05.2007 №НОМЕР_1) від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 16.04.2009 №5080/23-11/35378034 та прийнято податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 29.04.2009 №0001542311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 500 грн. (у тому числі основний платіж 5000 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2500 грн.).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з приписами підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підставою для висновків щодо заниження податку на додану вартість стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.09.2008 у справі №2а-184-2008р., яким визнано недійсною реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість (свідоцтво від 21.05.2007 №НОМЕР_1) від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007. Та, як наслідок, на підставі абзацу першого пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 відповідач прийшов до висновку про недійсність податкових накладних заповнених товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн».
Разом з тим, державною податковою інспекцією не наведено суду доказів, що підтверджують скасування державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»на час вчинення відповідних правочинів, доказів щодо невиконання договірних обов'язків між сторонами та несплати податку на додану вартість позивачем в ціні наданих послуг, невідповідність податкових та бухгалтерських документів вимогам закону тощо.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.
Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.
За наведених обставин та правових норм, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03.09.2008 яким визнано недійсними свідоцтво та статут товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 з дати їх державної реєстрації та визнано недійсною реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість (свідоцтво від 21.05.2007 №НОМЕР_1) від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007 не може бути достатньою підставою для визнання недійсними вчинених товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»з приватним підприємством «Компанія «Мега-Транс»юридично значимих дій.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами. Такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно пункту 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, покупець не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства продавця.
При визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Висновки акту перевірки свідчать про реальне здійснення господарських операцій.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Невідповідність податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»зазначеним приписам Закону органом державної податкової служби не наведено. Окрім цього судом встановлено що на момент правовідносин між приватни підприємством «Компанія «Мега-Транс»з товариством з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн», останнє було зареєстровано, як платник податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією не доведено, що господарські операції є недійсними внаслідок їх нікчемності, фіктивними чи безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку до складу валових витрат в розумінні статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 29.04.2009 №0001542311/0.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова