ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
10 грудня 2009 року 11:20 № 2а-4984/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Васильченко І.П. та Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: Шин дер Вікторії Віталіївни
за позовом ОСОБА_3
до Державна податкова адміністрація України
прозобов'язання вчинити певні дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України та державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про зобов'язання скасувати ідентифікаційний номер, а саме:
- зобов'язання Державної податкової адміністрації України ліквідувати з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер позивача;
- зобов'язання Державної податкової адміністрації України зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по-батькові);
- зобов'язання Державної податкової адміністрації України виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;
- зобов'язання Державної податкової адміністрації України знищити облікову картку з ідентифікаційним номером позивача та здійснювати в подальшому облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання);
- зобов'язання державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва виключити ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;
- зобов'язання державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва здійснювати в подальшому облік позивача, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера (за прізвищем, іменем та по-батькові та за місцем проживання);
- зобов'язання державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва проставити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірення підпису відповідальної особи гербовою печаткою;
- зобов'язання державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва знищити облікову картку з особистими даними позивача, що була заповнена до Державного реєстру та на підставі якої були внесені дані про неї та присвоєний ідентифікаційний номер.
Позовні вимоги обґрунтовано порушеннями відповідачами приписів Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»та права позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру за раніше встановленою формою обліку.
Представник відповідачів проти позову заперечив з посиланням на те, що позивачем не була дотримана процедура, визначена Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідачів проти позову заперечив.
В судовому засіданні 10.12.2009 позивач заявила клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання щодо розгляду справи №11/654 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України про визнання нечинним наказу Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226.
Судом було відмовлено у задоволені зазначеного клопотання було відмовлено у зв'язку тим що зазначений наказ вже оскаржувався в судовому порядку. Постановою Печерського районного суду міста Києва від 14.05.2007 у справі №2-а-282/2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Закарпатської області про неправомірну бездіяльність та визнання незаконним спільного наказу Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226 “Про затвердження порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944.
Зазначені судові рішення набрали законної сили і в установленому чинним законодавством порядку не скасовані.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Матеріали справи свідчать, що 12.02.2009 ОСОБА_3 звернулась до Державної податкової адміністрації України із заявою про ліквідування її ідентифікаційного номеру з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по-батькові), виключення з інформаційного фонду відомостей про індивідуальний ідентифікаційний номер та загальних відомостей про позивача, що містяться у Державному реєстрі та знищення облікової картки з особистими даними, що були внесені до Державного реєстру.
Окрім цього, ОСОБА_3 12.02.2009 звернулась до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва із заявою, в якій просила:
- проставити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірення підпису відповідальної особи гербовою печаткою;
- зберегти за позивачем раніше встановлену форму обліку платників податків та інших обов'язкових платежів без застосування ідентифікаційного номеру (за прізвищем, іменем та по-батькові)
- виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер та загальні відомості заявника;
- знищити облікову картку з особистими даними заявника, що була заповнена та на підставі якої були внесені дані про нього та присвоєно йому ідентифікаційний номер до Державного реєстру.
Листом Державної податкової адміністрації України від 16.03.2009 №1134/О/29-2115 ОСОБА_3 повідомлено, що для вчинення відповідних дій позивачу необхідно звернутися до органу державної податкової служби за місцем реєстрації позивача відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944.
Після проходження визначеної даним Порядком процедури та після видачі довідки з формою №В3 заявнику органом внутрішніх справ буде проставлена відмітка у паспорті (про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера).
Крім цього, державна податкова адміністрація України повідомила позивача, що для облікових карток за формою 1ДР, установлено строк їх зберігання - 3 роки, після завершення якого вони знищуються згідно вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 №1153.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва надаючи відповідь на заяву ОСОБА_3 своїм листом від 20.02.2009 №1049/О/29-227 повідомила, що для вирішення поставлених заявником питань йому необхідно, відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, звернутися до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (за місцем проживання) для заповнення заяви встановленої форми та подати копії додатків: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності). Позивача було повідомлено, що після отримання в органі внутрішніх справ відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і передачі до органу державної податкової служби відповідного повідомлення, облік доходів платника податків у органах державної податкової служби здійснюється за серією та номером паспорта, з використанням інформації про прізвище, ім'я та по батькові.
Аналізуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Згідно статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»від 22.12.1994 №320/94-ВР Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр) - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Положеннями частини другої статті 5 названого Закону встановлено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Відповідно до частини третьої цієї ж статті реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
З метою виконання положень Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»та врегулювання питання щодо внесення відмітки до паспорта громадянина України, який через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера, розроблений Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, який затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 за №1345/9944 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.5 Порядку відмітка вноситься до паспорта громадянина України. Особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації. Форму заяви наведено в додатку 2 до Порядку.
При цьому, пунктом 2.2 Порядку встановлено, що особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, пред'являє до органу державної податкової служби: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (за наявності).
Відповідно до розділу 3 Порядку посадова особа органу державної податкової служби отримує заповнену заяву з додатком. У разі відсутності розбіжностей між даними заяви та пред'явленими документами приймає заяву, про що робить відповідний запис на заяві та формує особову справу. Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності інформації про особу в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) щодо достовірності поданих даних. У термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів.
Положеннями розділів 4 та 5 Порядку визначено, що фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою №В3 та паспорт громадянина України. За результатом розгляду звернення, у разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4 Порядку («Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера», із зазначенням прізвище, ім'я та по батькові і підпису посадової особи, дати, номеру довідки за формою №В3).
Окрім цього, згідно пункту 7 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ записи і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою.
Відповідно до пункту 6.1 Порядку після надходження відривного корінця до форми №В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
З матеріалів справи вбачається, що не заперечується представником позивача, що ОСОБА_3 не зверталася до органу державної податкової служби за своїм місцем реєстрації з відповідною заявою та необхідними документами.
За відсутності відповідної заяви ОСОБА_3 та недотриманням порядку вирішення питання щодо відмови від ідентифікаційного номера, органами державної податкової служби відповідне питання по суті не розглядалось.
А тому суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва.
В свою чергу, суд вважає необхідним зазначити, що вимога зобов'язати державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва проставити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, не підлягає задоволенню, оскільки Порядком чітко встановлено, що відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера вносяться відповідним органом внутрішніх справ (завірення гербовою печаткою не передбачено). Тобто, зазначена вимога необґрунтовано сформована до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва.
Щодо вимог позивача зобов'язати Державну податкову адміністрацію України скасувати ідентифікаційний номер позивача, виключити ідентифікаційний номер позивача та всю інформацію про нього з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, адже попередньо встановлено судом недотримання позивачем положень Порядку. Джерелами формування інформаційного фонду Державного реєстру є, зокрема, дані районних державних податкових інспекцій. Враховуючи, що позивач у встановленому порядку офіційно не повідомляв відповідний орган державної податкової служби про відмову від ідентифікаційного номера через свої релігійні або інші переконання, у Державної податкової адміністрації України відсутні підстави вчиняти дії з виключення всієї інформації про позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Державну податкову адміністрацію України знищити облікову картку з особистими даними позивача, що була заповнена та на підставі якої були внесені дані про нього та присвоєно йому ідентифікаційний номер до Державного реєстру, суд дійшов висновку, що вона також не підлягає задоволенню. До відома позивача доводилось, що для облікових карток за формою 1ДР установлено строк їх зберігання -3 роки, після завершення якого вони знищуються.
У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 35, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя А.В. Літвінова
Судді А.Б. Федорчук