ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
08 грудня 2009 року 12:30 № 2а-4980/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук Ярослави Василівни
від відповідача: Проходи Юрія Вікторовича
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Грунттекс"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грунттекс»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про зобов'язання відповідача визнати декларації з податку на додану вартість за звітні періоди червень, липень, вересень 2008 року та січень 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю дій державної податкової інспекції з невизнання податкової звітності позивача за відсутності додатку №5 до декларації з податку на додану вартість, невідповідністю Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (із змінами та доповненнями) принципам Конституції України про захист конкуренції у підприємницької діяльності. Вимоги органу державної податкової служби з подання податкової звітності з податку на додану вартість з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, на думку позивача, необґрунтовані. В доповненнях до адміністративного позову, товариство з обмеженою відповідальністю Грунттекс» зазначило, що є сумлінним платником податків, не має податкової заборгованості.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на невідповідність податкових декларацій з податку на додану вартість вимогам названого Порядку та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині відсутності обов'язкових додатків до декларацій.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариством з обмеженою відповідальністю «Грунттекс»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва подано декларації з податку на додану вартість за червень, липень, вересень 2008 року та січень 2009 року.
Своїми листами від 05.08.2008, 22.08.2008, 20.10.2008 та 24.02.2009 державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва повідомила товариство про невизнання декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди «червень 2008 року», «липень 2008 року», «вересень 2008 року»та «січень 2009 року»на підставі пункту 4.1.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 названого Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Вимоги щодо оформлення, заповнення, подання податкової декларації з податку на додану вартість визначені Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 із змінами та доповненнями (далі за текстом -Порядок). На час виникнення спірних правовідносин Порядок був чинним і обов'язковим до виконання.
Судом встановлено, наказом Державної податкової адміністрації України «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість»від 17.03.2008 №159 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 за №224/14915) були внесені зміни до податкової звітності з податку на додану вартість, які передбачають, зокрема, надання платниками податку розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), а також у разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.
Таким чином, відповідно до пункту 4.2 Порядку одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, зокрема, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.
Позивач вважає, що запровадження додатка, що містить розшифровку податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за звітній період як обов'язкового елемента декларації з податку на додану вартість є незаконним, а тому не може бути підставою для невизнання декларацій.
Разом з тим, відповідний наказ позивачем в судовому порядку не оскаржувався. Декларації з податку на додану вартість за звітні періоди «червень 2008 року», «липень 2008 року», «вересень 2008 року»та «січень 2009 року»подавались позивачем за формою, встановленою Порядком, проте без додатку №5.
Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», який відповідно до його преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків, встановлено, що платники податків зобов'язанні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Правом розроблення та затвердження форм, порядку подачі податкових декларацій та визначення необхідності подання інших документів пов'язаних зі сплатою податків наділена Державна податкова адміністрація України в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України наділена повноваженнями та має право видавати у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню, затверджувати форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.
Згідно із пунктом 10.4 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Додаток 5 є невід'ємною частиною декларації з податку на додану вартість та містить виключно інформацію, яка пов'язана зі сплатою податку на додану вартість, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Жодної інформації, яка б мала ознаки комерційної таємниці (відомості професійного, ділового, банківського, комерційного характеру), на чому наголошує позивач, вказаний додаток 5 не містить.
Суд зазначає, що удосконалення податкового законодавства здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», який передбачає приведення чинного податкового законодавства у відповідності до норм Європейського Союзу до програми якого включено і наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 №166.
Згідно до статті 262 Директиви Ради 2006/112/ЄС кожний платник податку, ідентифікований у цілях ПДВ подає звіт про набувачів ідентифікованих у цілях ПДВ, яким він поставляв товари на умовах передбачених підпунктом (с) частини 2 та частиною 1 статті 138. Тобто однією з основних вимог вказаної Директиви ЄС є ідентифікація як платника податку так і його контрагентів.
Отже, додаток №5 до декларації з податку на додану вартість дає можливість здійснювати ідентифікацію контрагентів платника податку, що є важливим для подальшого адміністрування податку на додану вартість та упередження незаконного відшкодування податку на додану вартість.
За таких обставин додаток №5 є обов'язковим реквізитом декларації з податку на додану вартість, а тому дії державної податкової інспекції з не визнання декларацій з податку на додану вартість без додатку №5 як податкової декларації, через відсутність обов'язкових реквізитів є правомірними.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необгрутованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова