ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 грудня 2009 року 11:10 № 2а-1366/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Федорова Сергія Федоровича
від відповідача 1: Загороднього Сергія Васильовича
від відповідача 2: Биструшкіна Володимира Юрійовича
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл-Лайн" Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрідат"
про стегнення коштів, отриманих за нікчемним правочином
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»та товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»про стягнення в дохід бюджету коштів, отриманих за нікчемним правочином від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ.
Позовні вимоги обґрунтовано нікчемністю правочину між відповідачами, оскільки господарське зобов'язання між ними було вчинено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства та не спрямоване на реальне настання правових наслідків. Постачальником нафтопродуктів товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»було приватне підприємство «Демол-Сервіс», яке не мало необхідних умов для здійснення господарських операцій. На думку позивача, вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до статті 208 Господарського кодексу України все одержане сторонами за таким правочином підлягає стягненню у дохід держави.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив задовольнити позов.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»проти позову заперечило з посиланням на те, що виконаний сторонами (товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»та товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат») договір поставки фракції легкої мав реальний господарський характер. Сторони договору повністю виконали свої зобов'язання по ньому, що підтверджується видатковими накладними, залізничними накладними, податковими накладними на поставку фракції легкої. Посилання позивача про безтоварність операцій базується на припущеннях про нікчемність договорів, які не підтверджені відповідними доказами.
В судовому засіданні представник відповідача також зазначив, що встановлені статтею 208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрідат»проти позову також заперечило з посиланням на те, що позивачем не доведено, що контрагент відповідача - постачальник нафтопродуктів приватне підприємство «Демол-Сервіс»не мало необхідних умов для здійснення господарських операцій, а посилання на кримінальну справу відносно посадових осіб цього підприємства є недоречним, оскільки у справі відсутній обвинувальний вирок суду. Реальне виконання контрагентами своїх зобов'язань за договором підтверджується первинними документами. Товариствами з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»та «Метрідат»під час укладання та виконання договору від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ були дотримані вимоги норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», товарність угоди підтверджена документальна.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»та товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»про стягнення в дохід бюджету коштів, отриманих за нікчемним правочином від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»за період з 01.07.2007 по 31.07.2008.
Перевіркою встановлено, що на виконання умов договору від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»(продавець) та згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами зазначеного договору: №1 від 28.12.2007, №2 від 01.02.2008, №3 від 04.02.2008, №4 від 25.02.2008, №5 від 29.02.2008, №6 від 03.03.2008, №8 від 01.04.2008, №9 від 16.04.2008, №10 від 30.04.2008, №11 від 14.05.2008, №12 від 02.06.2008, №13 від 04.06.2008, №14 від 24.06.2008, №15 від 01.07.2008, №16 від 07.07.2008 не вбачається факту передачі нафтопродуктів від продавця покупцю та використання товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн»у власній господарської діяльності фракції легкої, придбаної у товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 Господарського кодексу України.
Згідно із частиною першою названої статті якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Отже, за змістом наведеної норми, у разі, якщо сторонами виконаний нікчемний договір, стягнення з добросовісної сторони в дохід держави провадиться за умови повернення їй усього одержаного за таким правочином недобросовісною стороною, тобто, в даному випадку, повернення недобросовісною стороною коштів.
За вимогами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Позивачем не доведено мнимість господарських відносин відповідачів, у тому числі щодо несплати податків відповідачами, не надано відповідних доказів щодо недобросовісності контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»- постачальника нафтопродуктів приватного підприємства «Демол-Сервіс». Як свідчать матеріали справи, в основу висновків позивача щодо нікчемності правочину покладені висновки акту перевірки, які не підтверджено відповідними документальними доказами.
Натомість, товариством з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн» на підтвердження виконання сторонами умов договору від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ надано суду копії документів на поставку, транспортування і зберігання легкої фракції (видаткові накладні, залізничні накладні, податкові накладні на поставку фракції легкої, договори на транспортне обслуговування, а також копії документів щодо подальшої реалізації зазначених нафтопродуктів).
Окрім цього, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі нафтопродуктів по договору зберігання від 01.03.2005 №0103/05-4ю укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Метрідат»та відкритим акціонерним товариством «Дніпронафтопродукт», акти передачі-приймання паливно мастильних матеріалів по зазначеному договору. У вищезгаданих залізничних накладних зазначено як відправника Бориспільську філію ВАТ «Дніпронафтопродукт»та зазначено що отримувач отримує фракцію легку для передачі ТОВ «Оіл-Лайн».
Представниками відповідачів надано суду витяги з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, відповідно до яких товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн» та товариство з обмеженою відповідальністю «Метрідат»зареєстровано як юридичні особи. Одним з видів діяльності за КВЕД у відповідачів є оптова та роздрібна торгівля пальним.
В ході проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оіл-Лайн», результати якої викладені в акті позивача від 11.11.2008 №496/1-23-06/35000816, по договору від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ у ТОВ «Оіл-Лайн»по розрахунках з ТОВ «Метрідат»обліковується дебіторська заборгованість за січень 2008 року на суму 8056,5 грн., за лютий 2008 року на суму 5556951,3 грн., за березень 2008 року на суму 5080161,6 грн., за квітень 2008 року на суму 1 734565,7 грн.. за травень 2008 року на суму 1314344,9 грн., за червень 2008 року на суму 1614778,7 грн., за липень 2008 року на суму 2773871,2 грн.
Припущення податкового органу, що приватне підприємство «Демол-Сервіс»- контрагент товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат», не мало необхідних умов для здійснення господарських операцій по поставці нафтопродуктів не є належним доказом щодо нікчемності правочинів між відповідачами у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України. Окрім цього, згідно пояснень представника товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат»приватне підприємство «Демол-Сервіс»не є єдиним постачальником нафтопродуктів товариства. Зазначене не спростовано позивачем.
За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідачів умислу при укладенні договору від 28.12.2007 №10/01-08-ЛФ з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або порушує публічний порядок. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за ним виконані сторонами належним чином, що підтверджується матеріалами а тому не може розглядатись як нікчемний.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до статті 250 названого Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як встановлено судом, державною податковою інспекцією при зверненні до суду з відповідним позовом не дотримано вимог статті 250 Господарського Кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова