27 січня 2025 рокуСправа № 160/1124/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Документ сформований в системі ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо неналежної підготовки та ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області окремих довідок про розмір грошового забезпечення, за відповідною (аналогічною) посадою, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для проведення перерахунку з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною (аналогічною) посадою станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 , а також підготувати та видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) завірені належним чином копії вищеперелічених довідок.
Ухвалою суду від 21.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Позивачу встановлено п'ятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір» на суму 2906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 88 коп.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року відкрито провадження у справі.
Так від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що відповідно до абз.1 ч.2 ст. 122 КАСУ - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється визначений Законом строк, який, визначається із дня коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач про можливе порушення своїх прав ще не міг дізнатися, оскільки заява, яка була подана останнім, надійшла на адресу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та була зареєстрована у нетаємному діловодстві військової частини 06.01.2025 року за №П-1. А отже, у військової частини НОМЕР_1 ще не закінчився термін розгляду заяви позивача. Таким чином, позивач звернувся до суду з метою визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії про порушення (можливе, тобто на думку позивача) своїх прав, свобод чи інтересів, що є передчасним зверненням, оскільки у цій частині права Позивача ще не порушені і такий факт суперечить ст. 5 КАС України, тоді як судовий захист може надаватися лише порушеним правам. Таким чином, позивач, отримавши офіційну відповідь від військової частини, дізнавшись про ймовірне порушення своїх прав, з огляду на приписи статті 122 КАС України, мав би звернутися до адміністративного суду за захистом свого права після отримання відповіді на свою заяву.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Підстави залишення позовної заяви без розгляду визначені у ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
У своєму клопотанні відповідач жодним чином не обґрунтовує наявність у спірних правовідносинах підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду відповідно до положень ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд звертає увагу учасників справи на ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;
6-1) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 382 цього Кодексу;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, лише під час розгляду даної справи по суті та під час ухвалення рішення судом буде надано оцінку зокрема щодо наявності чи відсутності порушених прав позивача.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене “право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі “Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230). Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Тож позиція ЄСПЛ свідчить, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
ЄСПЛ також у справі “Корня проти Республіки Молдова» (Cornea v. the Republic of Moldova, заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі “Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а являє собою бар'єр, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі “Цалкізіс проти Греції» (Tsalkitzis v. Greece, заява № 11801/04, пункт 44).
Оскільки у клопотанні відповідач жодним чином не обґрунтовує наявність у спірних правовідносинах підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду відповідно до положень ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, а надання оцінки щодо наявності чи відсутності порушених прав позивача можливо під час розгляду даної справи по суті та під час ухвалення рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 240, 241, 243, 244, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду,- відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено та підписано 27.01.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса