14 січня 2025 рокуСправа №160/29150/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 календарних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 які полягають в полягають в невиплаті індексації грошового забезпечення та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2024 по 31.07.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та здійснити перерахунок суми грошового забезпечення в зазначений період, здійснити перерахунок всіх сум що належали при проходження служби та при звільненні (компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсація за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, одноразова грошова допомога в розмірі 4% за кожен повний місяць служби);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов'язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби, в невиплаті індексації грошового забезпечення; та не проведення нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна.
21.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований 20.11.2024 року через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву представника військової частини НОМЕР_1 Дзямана Миколи Івановича, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено наступне. Розрахунок грошового забезпечення при звільненні відбувся у відповідності до вимог чинного законодавства. Під час звільнення військовослужбовець не заявляв про недораховане грошове забезпечення. Під час звільнення з військової служби військовослужбовців за контрактом, дійсно виплачується компенсація неотриманого речового майна, але згідно з Наказом Міноборони, вказана компенсація починає розраховуватись службою речового забезпечення по-перше: для військовослужбовців контрактної служби, а по-друге: на підставі рапорту щодо виплати і нарахування компенсації. Відповідач із рапортом з цього приводу до військової частини не звертався, тому навіть якби він проходив службу за контрактом, нарахування і виплату компенсації в суді було-б вимагати передчасно. Щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби. Згідно Порядку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців (в тому числі мобілізованих) зі служби під час дії особливого періоду, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення без урахування винагород (у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168). Військовослужбовцям які проходять військову службу за контрактом одноразова грошова допомога виплачується в розмірах 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби або за наявності вислуги 10 календарних років і більше. ОСОБА_1 військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджує витяг з наказу, та виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям військової служби за контрактом одноразова грошова допомога виплачується в розмірах 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а мобілізованим виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби. Отже, військовою частиною НОМЕР_1 була виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога у розмірі 4%, як для мобілізованого, що підтверджується наказом про звільнення і розрахунком грошового забезпечення. Щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2024 по 31.07.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року. У відповідності до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація нараховується у випадку, коли індекс споживчих цін перевищив 103% за даними Держстату. Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 24.07.2024 року №220/13/6445 щодо індексації заробітної плати працівників і грошового забезпечення військовослужбовців військових частин, установ, закладів та організацій Збройних Сил України в 2024 році зазначено, що право на індексацію грошових доходів настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації - 103%. Порядком визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім. Ураховуючи те, що індекс споживчих цін перевищив 103%, який був за червень опублікований в газеті Урядовий кур'єр 12 липня 2024 року - індексація нараховується до серпня не нараховується. Тобто, з 25.04.2024 по 31.07.2024 року поріг індексації не перевищував 103 %, тому права на нарахування індексації в цей період відсутнє. Індексація почала нараховуватись лише з 1 серпня 2024 року, вже після звільнення ОСОБА_1 , а нарахування індексації за вимогою позивача із застосуванням базового місяця березень 2018 року суперечитиме як ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024рік», так і ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі. З рапортом про виплату компенсації про неотримане речове майно Біль не звертався. Згідно наказу Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства оборони України №197 від 3.03.2017 року; № 95 від 03.03.2018 року; №306 від 10.06.2019 року; №413 від 12.11.2020 року; №174 від 24.06.2021 року; №19 від 11.01.2023 року; №654 від 01.10.2024 року та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 768/28898 Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період. Мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Особи офіцерського, сержантського та старшинського складу за контрактом речовим майном забезпечуються за відповідними нормами забезпечення. Право на отримання речового майна мають: У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність. Мобілізованим військовослужбовцям грошова компенсація замість речового майна не виплачується, їм залишаються тільки ті предмети речового майна які їм було вже видано, тому підстави для задоволення позовних вимог з цього приводу відсутні як в силу закону, так і фактичних обставин справи.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 року зазначена вище справа розподілена та 04.11.2024 року передана судді Пруднику С.В.
06.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби; щодо не нарахування та не виплатити індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2024 по 31.07.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року; щодо непроведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі. Судом зобовязано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 03.12.2024 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
В період з 30.12.2024 року по 12.01.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.04.2024 року по 31.07.2024 року. Зазначений факт підтверджується записами у військовому квитку.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2024 року №200, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення охорони взводу охорони НОМЕР_5 окремого зенітного ракетного дивізіону, звільненого у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №54-РС від 31 липня 2024 року за підпунктом "б" (за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 31 липня 2024 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України на 31 липня 2024 року становить: календарна - 02 років 10 місяців 05 днів. Щорічна відпустка за 2024 рік не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік та 30 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, на підставі наказу Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року № 260, отримав. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 489% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% з урахуванням окладу за військовим званням, посадового окладу та надбавки за вислугу років. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до пункту 1,7 розділу 14 Наказу Міністерства оборони України “Про затвердження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, отримував. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 “Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у розмірі звільнення з військової служби», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 місяців, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій строком по 14 діб за 2023, 2024 роки. Припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю. Зняти з котлового забезпечення з сніданку 01 серпня 2024 року. Постійним або службовим житлом від Міністерства оборони України не забезпечений. Зарахувати до оперативного резерву першої черги. Місце проживання:, АДРЕСА_1 мобільний телефон матері - НОМЕР_6 . Підстава: наказ Командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №36-РС від 29 травня 2024 року, рапорт молодшого сержанта Т. Біля.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила не повну суму при розрахунку при звільненні, а саме не здійснила виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, не виплатила за неотримане речове майно. Також позивачу стало відомо, що військова частина НОМЕР_1 не нарахувала та не сплачувала індексацію грошового забезпечення з 25.04.2024 по 31.07.2024 року (з врахуванням індексації - базовий місяць-березень 2018 року), що призвело до зменшення суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, а також при розрахунку всіх сум що належали при звільненні.
14.10.2024 року представником позивача адвокатом Амбросовим Олександром Петровичем до військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит, в якому останній просив: надати детальний розрахунок сум що належали при звільненні та при проходженні служби, виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 25.04.2024 по 31.07.2024, здійснити перерахунок всіх сум що належали при звільненні, надати довідку про виплачені кошти з врахуванням індексації (базовий місяць - березень 2018), надати копії первинних документів, які підтверджують отримання ним речового майна та надати довідку про неотримане речове майно за період служби та виплатити відповідну компенсацію, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, у зв'язку зі звільненням зі служби за станом здоров'я (2 роки).
Станом на момент подання позову, відповідач жодних виплат не нарахував, та відповіді на звернення не надав.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров'я.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2024 року №200, вислуга років у Збройних Силах України станом на 31 липня 2024 року становить 02 років 10 місяць 05 днів.
Враховуючи вищевикладене, військова частина НОМЕР_1 ігнорує вимоги Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців», а саме ч. 2 ст. 15, де чітко вказано шо зазначена норма стосується всіх військово службовців окрім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу.
Враховуючи те, що позивач проходив військову службу за призовом при мобілізації, останній має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% за кожен календарний рік служби.
Тому наявна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виражається в невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% за кожен повний рік служби- за 2 календарних років служби.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 календарних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців підлягають до задоволення.
Щодо індексації грошового забезпечення у період з 25.04.2024 по 31.07.2024.
Положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації наведених положень Закону №1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок).
Згідно з пунктом 11 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то дійсно Закон №1282 і Порядок такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у додатку 4 до Порядку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 вказаний Додаток викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як зазначалось раніше, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Суд звертає увагу на те, що нарахування суми індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до матеріалів справи у січні 2018 року та квітні 2018 року позивач не проходив військову службу.
Отже, з березня 2018 року не відбулось такої обставини як підвищення грошового забезпечення саме позивача.
За наведених обставин, відсутні підстави для застосування приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку до спірних правовідносин, оскільки на момент набрання чинності Постановою №704 позивач не проходив службу у відповідача і, відповідно, грошове забезпечення (дохід) за відповідною посадою не отримував.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Тобто базовим місяцем для індексації доходів встановили січень 2024 року.
Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
Разом з тим, відповідно до Зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2024 роки, до 24.04.2024 вказаний поріг інфляції перевищено не було.
Таким чином, підстави для визнання дій протиправними військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період відсутні, оскільки не проведення індексації грошового забезпечення позивача здійснено відповідачем з урахуванням діючих норм законодавства.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 які полягають в полягають в невиплаті індексації грошового забезпечення та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 25.04.2024 по 31.07.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та здійснити перерахунок суми грошового забезпечення в зазначений період, здійснити перерахунок всіх сум що належали при проходження служби та при звільненні (компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсація за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, одноразова грошова допомога в розмірі 4% за кожен повний місяць служби) не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов'язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів..
У відповідності до ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 (далі - Порядок №178).
Пункт 2 Порядку №178 вказує, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, ст. 9-1 Закону №2011-XII та п.3 Порядку №178 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.
Як встановлено з матеріалів справи, 14.10.2024 року представником позивача адвокатом Амбросовим Олександром Петровичем до військової частини НОМЕР_1 направлено адвокатський запит, в якому останній просив: надати детальний розрахунок сум що належали при звільненні та при проходженні служби, виплатити індексацію грошового забезпечення у період з 25.04.2024 по 31.07.2024, здійснити перерахунок всіх сум що належали при звільненні, надати довідку про виплачені кошти з врахуванням індексації (базовий місяць - березень 2018), надати копії первинних документів, які підтверджують отримання ним речового майна та надати довідку про неотримане речове майно за період служби та виплатити відповідну компенсацію, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, у зв'язку зі звільненням зі служби за станом здоров'я (2 роки).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазнає, що з рапортом про виплату компенсації про неотримане речове майно Біль не звертався, а тому відсутні правові підстави задля нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов'язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі.
Таким чином, відповідачем всупереч норм чинного законодавства не забезпечено гарантоване право позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при його звільненні з військової служби.
При цьому, суд зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 , як суб'єкта владних повноважень, наявний обов'язок дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178 для уникнення звуження обсягу прав позивача як військовослужбовця.
Натомість, як встановлено судом, відповідачем не виплачено позивачу жодних сум компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем відповідного речового майна та доказів проведення з ним розрахунків в разі неотримання відповідного речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Таким чином, суд вважає, що з врахуванням наведених вище норм, грошова компенсація за належне, але неотримане речове майно під час проходження військової служби в Збройних Силах України за період має бути виплачена позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Отже, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов'язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % та кожен календарний рік служби та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 2 календарних років служби, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) нарахування та виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягають видачі та зобов'язати виплатити компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі.
В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник