13 січня 2025 рокуСправа №160/28502/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/28502/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, -
25 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA110130/2024/000215/1 від 24.05.2024 року.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача. Позивач як покупець та NINGBO MULTI CHANNEL CO, LTD як продавець уклали контракт на поставку продукції від 01.07.2016 року №010716 (далі - Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (споживчі товари в асортименті). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, яке є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/28502/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28502/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:
1) Відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 № 010716 ціна на товари встановлюється в Специфікаціях до даного договору в доларах США та включає в себе вартість товару, пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати на митне оформлення товарів в країні продавця і видачу товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.8 договору. Разом з тим, документи що підтверджують формування ціни згідно п. 2.1 договору від 01.07.2016 № 010716 до митного оформлення декларантом не надано;
2) CMR від 13.05.2024 № б/н містить відомості щодо відправника, найменування якого співпадає із заявленими в гр. 2 митної декларації даними, проте відомості щодо адреси відправника відрізняються від заявлених відомостей у сертифікаті про походження від 25.03.2024 № 24C3302A1777/00099. Крім того, згідно відомостей транспортного документа CMR від 09.11.2023 наявні відомості щодо перевізника ТОВ «Таніт Транс», з найменуванням перевізника та номерів транспортного засобу перевезення. Відомості щодо договірних відносин з таким перевізником, а також відомості щодо вартості його послуг відсутні серед документів, наданих до митного контролю та не включені до складових митної вартості товару;
3) Документ, який підтверджує вартість страхування від 04.04.2024 № 2023/16-CB/014 містить реквізити генерального договору добровільного страхування вантажів №2023/16-СВ від 25.12.2023, який не наданий до митного оформлення, відповідно, зазначене суперечить вимогам статті 53 Митного кодексу України;
4) Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення. Зазначає, що рахунок на оплату транспортних послуг від 15.05.2024 №TG150524013 виданий ТОВ «Таніт Груп», проте договір з таким контрагентом до митного контролю не надано;
5) Відповідно до п.6 договору страхування контейнерів від 09.05.2024 №200240660.24 страхова сума по кожному застрахованому контейнеру встановлена в додатку 3 до Договору страхування «Перелік застрахованих контейнерів», проте, зазначений додаток до митного оформлення не надано. Відповідно до п.6 договору страхування контейнерів від 09.05.2024 №200240660.24 страхова премія підлягає сплаті одноразовим платежем до 16.05.2024, але документи, що підтверджують факт оплати за послуги страхування до митного оформлення не надано;
6) Коносамент від 02.04.2024 № UTRUST24031347A містить відомості щодо оплати вартості морського перевезення (та інших витрат) - freight collect, що означає збір платежів в порту призначення. Згідно наданих транспортних документів товар був в Гданську 13.05.2024. Таким чином, на момент подачі ЕМД такі послуги мають бути сплачені, проте до митного контролю не надано платіжних документів, що підтверджують числові значення вартості послуг з перевезення, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене та відсутність платіжних документів, щодо оплати товару у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівні митної вартості товару.
20 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
01 липня 2016 року позивач як покупець та NINGBO MULTI CHANNEL CO, LTD (далі - Продавець, а спільно - Сторони) як продавець уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю споживчих товарів в асортименті згідно додатків та специфікацій.
25 березня 2024 року Сторони уклали Специфікації №141 споживчих товарів в асортименті на загальну суму 51375,00 доларів США.
25 березня 2024 року Продавець виставив позивачу Інвойс №B4LE01013-2 на оплату споживчих товарів в асортименті згідно Специфікації №141 на загальну суму 51375,00 доларів США.
25 березня 2024 року продавцем складено Пакувальний лист на відвантаження товарів згідно Інвойсу та Специфікації №141.
Також в наявності Коносамент №UTRUST4031347A.
07 вересня 2020 року позивач як клієнт та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» як експедитор уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг №0806-Т/20, за умовами якого експедитор зобов'язався на підставі заявок виконувати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню.
15 березня 2024 року сторони погодили заявку на транспортно-експедиційні послуги №GOI-1E/2024 за маршрутом: п. Нінбо (Китай) - п. Гданськ (Польща) - м. Дніпро (Україна), в які включено фрахт порт Китаю - порт Польщі, вартістю 4900,00 доларів США.
07 травня 2024 року позивач та ТОВ «ТАНІТ ГРУП» погодили заявку на транспортно-експедиційні послуги за тим же маршруток, в які включено перевезення порт Гданськ - м. Дніпро, вартістю 6500,00 доларів США.
13 травня 2024 року Експедитор виставив позивачу рахунок №037812 на оплату послуг:
1) перевезення морським транспортом Нінгбо-Гданськ - 96838,82 грн;
2) плата експедитору за межами України - 476,65 грн.
Всього: 97315,47 грн.
13 травня 2024 року Експедитор виставив позивачу рахунок №037813 на оплату послуг:
1) страхування вантажу 7390,13 грн.
15 травня 2024 року ТОВ «ТАНІТ ГРУП» виставило позивачу рахунок №TG150524013 на оплату послуг:
1) ТЕО за межами України - 17486,75 грн;
2) міжнародне перевезення м. Гданськ - пп. Рава Руська - 45494,23 грн;
3) міжнародне перевезення пп. Рава Руська - м. Дніпро - 61478,69 грн;
4) експедиторська винагорода на території України - 4500,00 грн;
5) страхування контейнерного обладнання - 1624,54.
Всього: 130584,21 грн.
09 травня 2024 року позивачем та АТ «Страхова компанія «ІНГО» укладено договір страхування контейнерів №200240660.24, яким застраховано контейнер за страховою премією 1624,54 грн, франшиза 3938,28 грн.
Також 04 квітня 2024 року позивачем та ТОВ «Глобал Оушен Лінк» складено страховий сертифікат №2023/16-СВ/014, страховий платіж - 7390,13 грн.
Також в матеріалах справи міститься міжнародна товарно-транспортна накладна, сертифікат якості, декларація походження, декларація про відповідність.
23 травня 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію № 24UA110130011907U3 з поставки товару.
Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:
- Сертифікат якості від 25.03.2024 року;
- Пакувальний лист від 25.03.2024 року;
- Рахунок-фактура (iнвойс) від 25.03.2024 року № B24LE01013-2;
- Коносамент від 02.04.2024 року № UTRUST24031347A;
- Автотранспортна накладна від 13.05.2024 року № 77584903;
- Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) від 14.05.2024 року 24PL322080NS6NRQI8;
- Сертифiкат про походження товару від 25.03.2024 року №24C3302A1777/00099;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 13.05.2024 року №037812;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 13.05.2024 року №037813;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15.05.2024 року №TG150524013;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15.03.2024 року №GOL-1Е/2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07.05.2024 року №TNG-7E/2024;
- Документ, що підтверджує вартість страхування від 09.05.2024 року №200240660.24;
- Документ, що підтверджує вартість страхування від 04.04.2024 року №2023/16-CB/014;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.03.2024 року №141;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Дод. угода № 6 від 10.01.2022 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 01.07.2016 року №010716;
- Договір про надання послуг митного брокера від 18.03.2013 року №307/2;
- Договір (контракт) про перевезення від 07.09.2020 року №0806-Т/20;
- Декларація відповідності № UA від 16.05.2024 року;
Сторонами застосовано процедуру консультації.
24 травня 2024 року позивачем надіслано відмову від надання додаткових документів.
24 травня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000215/1 щодо митної декларації №24UA110130011907U3 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення.
Не погодившись з цими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов'язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.
Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.
Зауваження №1 - «Відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 № 010716 ціна на товари встановлюється в Специфікаціях до даного договору в доларах США та включає в себе вартість товару, пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати на митне оформлення товарів в країні продавця і видачу товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.8 договору. Разом з тим, документи що підтверджують формування ціни згідно п. 2.1 договору від 01.07.2016 № 010716 до митного оформлення декларантом не надано».
Згідно п. 5.5. Контракту ціна на товар включає в себе вартість упаковки та маркування товару.
У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17
Оскільки вартість пакування включено в ціну товару, відповідач мав оцінювати підтвердження заявленої ціни товару як такої, без окремої перевірки складових ціни, що перебуває в рамках договірних відносин контрагентів.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №2 - «CMR від 13.05.2024 № б/н містить відомості щодо відправника, найменування якого співпадає із заявленими в гр. 2 митної декларації даними, проте відомості щодо адреси відправника відрізняються від заявлених відомостей у сертифікаті про походження від 25.03.2024 № 24C3302A1777/00099. Крім того, згідно відомостей транспортного документа CMR від 09.11.2023 наявні відомості щодо перевізника ТОВ «Таніт Транс», з найменуванням перевізника та номерів транспортного засобу перевезення. Відомості щодо договірних відносин з таким перевізником, а також відомості щодо вартості його послуг відсутні серед документів, наданих до митного контролю та не включені до складових митної вартості товару».
Відповідач не обґрунтував яким чином зміна адреси відправника пов'язана з визначенням митної вартості товару, в т.ч. транспортної складової такої вартості. Суд констатує відсутність такого зв'язку, в зв'язку з чим ця частина зауваження є безпідставною.
Окрім цього, за п. 4.2.1. Договору експедирування передбачено залучення експедитором перевізників.
Заявка від 07.05.2024 року також погоджує надання транспортно-екпедиторських послуг, не є договором перевезення та додатком до нього.
Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедиторами. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №3 - «Документ, який підтверджує вартість страхування від 04.04.2024 № 2023/16-CB/014 містить реквізити генерального договору добровільного страхування вантажів №2023/16-СВ від 25.12.2023, який не наданий до митного оформлення, відповідно, зазначене суперечить вимогам статті 53 Митного кодексу України».
Суд зазначає, що встановленню підлягала вартість страхування. З наданого документу така вартість встановлюється поза розумним сумнівом. Стаття 53 Митного кодексу України також використовує категорію «страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування», тобто - йдеться про змістовний критерій.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №4 - «Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення».
Це зауваження має характер припущення, яке не містить змістовного обґрунтування як такого, в зв'язку з чим визнається судом як необґрунтоване.
В тому числі щодо зауваження - «Варто зазначити, що рахунок на оплату транспортних послуг від 15.05.2024 №TG150524013 виданий ТОВ «Таніт Груп», проте договір з таким контрагентом до митного контролю не надано», суд зазначає наступне.
Стаття 53 Митного кодексу України використовує змістовний критерій для визначення документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів. Так, щодо транспортної складової митної вартості передбачено надання таких документів: «транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів».
Надані документи поза розумним сумнівом підтверджують зміст домовленості та вартість наданих послуг.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №5 - «Відповідно до п.6 договору страхування контейнерів від 09.05.2024 №200240660.24 страхова сума по кожному застрахованому контейнеру встановлена в додатку 3 до Договору страхування «Перелік застрахованих контейнерів», проте, зазначений додаток до митного оформлення не надано. Відповідно до п.6 договору страхування контейнерів від 09.05.2024 №200240660.24 страхова премія підлягає сплаті одноразовим платежем до 16.05.2024, але документи, що підтверджують факт оплати за послуги страхування до митного оформлення не надано».
Суд повторює, що стаття 53 Митного кодексу України використовує категорію «страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування», тобто - йдеться про змістовний критерій. Не передбачено надання документів про оплату страхових послуг, натомість необхідним є підтвердження вартості страхування, що узгоджується сторонами під час домовленості про умови страхування, оплата є наслідком таких домовленостей та лише додатково підтверджує їх зміст.
Відповідач не навів змістовних обґрунтувань щодо недостатності наданих документів для підтвердження вартості страхування та необхідності в зв'язку з цим отримання документів про оплату послуг зі страхування.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Зауваження №6 - «Коносамент від 02.04.2024 № UTRUST24031347A містить відомості щодо оплати вартості морського перевезення (та інших витрат) - freight collect, що означає збір платежів в порту призначення. Згідно наданих транспортних документів товар був в Гданську 13.05.2024. Таким чином, на момент подачі ЕМД такі послуги мають бути сплачені, проте до митного контролю не надано платіжних документів, що підтверджують числові значення вартості послуг з перевезення, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене та відсутність платіжних документів, щодо оплати товару у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівні митної вартості товару».
Згідно заявки від 15.03.2024 року до транспортно-експедиційних послуг включено «фрахт порт (Китай)».
Отже, відповідні збори для позивача є складовою витрат, понесених в зв'язку з взаємодією з Експедитором, а не самостійним видом витрат. Розмір витрат з Експедитором підтверджено належним чином.
Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.
Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими належним чином, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.
Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.
Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.
Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.
Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.
Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.
В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.
В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.
При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв'язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.
Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.
Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.
В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій та опису товару, який був взятий за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.
Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, які є предметом оскарження.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв'язку з чим таке рішення підлягають скасуванню.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 3392,47 грн, що підтверджується платіжним документом від 24.10.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 24.05.2024 року №UA110130/2024/000215/1.
Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ: 30982361) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3392,47 гривень (три тисячі триста дев'яносто дві гривні 47 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 297, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко