15 січня 2025 року 11:13 ЛуцькСправа № 140/10380/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В. І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
представника відповідача Зозулі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 серпня 2024 року №UA205000202425 на 87185,76 грн та № UA205000202426 на 366180,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Волинською митницею було проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 та за її наслідками винесено податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2024 року № UA205000202425 та № UA205000202426.
Представник позивача зазначає, що документальна невиїзна перевірка була проведена 18 липня 2024 року. При цьому, лист про її призначення, додатками до якого були повідомлення та копія наказу про перевірку, датовані 16 липня 2024 року та надіслані позивачу 17 липня 2024 року, тобто лише за 1 день до початку контрольного заходу та не був вручений.
Переконаний, що особа, яка перевіряється, має бути обізнана у її проведенні до початку самої перевірки, оскільки цьому кореспондує право такої особи бути, або не бути присутньою під час перевірки.
Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб'єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов'язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Щодо встановленого, під час проведення документальної невиїзної перевірки, порушення вказує, що строк, згідно позиції митного органу, до якого мав би бути вивезений автонавантажувач минув 31 травня 2019 року. При цьому, перевірка була ініційована 16 липня 2024 року, тобто, більше ніж через 5 років.
Наголошує, що упродовж вказаного строку митний орган чи інший суб'єкт жодного разу не повідомив про те, що позивач має певні зобов'язання. Також невідомо хто фактично ввіз автонавантажувач та користується ним на території України.
Крім того, звертає увагу суду на тому, що відповідачем в акті перевірки чи оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не доведено та не підтверджено посиланням на докази, що дійсно ОСОБА_1 є особою, яка насправді переміщувала товар у митному режимі «тимчасового ввезення» на митну територію України, у тому числі, що певні уповноважені особи робили це в її інтересах. Матеріалами перевірки лише підтверджується, що такий товар ввезено. Відображення в митній декларації відомостей про позивача не означає, що це зроблено з його волі та відома.
З приводу неправомірного використання персональних даних та документів, що посвідчують особу, ОСОБА_1 подано заяву про кримінальне правопорушення до Головного управління Національної поліції у Волинській області, яку було скеровано до Луцького РУП ГУНП у Волинській області.
Враховуючи наведене, сторона позивача уважає, що Волинська митниця не дотрималася принципу «належного урядування», оскільки було порушено процедуру проведення перевірки, а також за її наслідком сформовано хибні висновки, тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-6).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято дану справу до розгляду, судовий розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 жовтня 2024 року о 10:00 год (арк. спр. 30-31).
У відзиві на позовну заяву від 15 жовтня 2024 року представник Волинської митниці вимог не визнала, повідомила, що 16 липня 2024 року Волинською митницею на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 3 частини третьої статті 345, пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 №4495-VI (далі - МК України) у зв'язку з надходженням від управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньо-економічної діяльності доповідної записки щодо повноти сплати митних платежів за МД ІМ31ДЕ №UA205090/2019/050146 винесено наказ №268 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» (далі - наказ №212).
Волинською митницею 16 липня 2024 №7.3-2/19/13/7945 направлено ОСОБА_1 рекомендований лист з повідомленням про вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16 липня 2024 року №14 та копію наказу №212.
Відповідно до наказу №268 митним органом 18 липня 2024 року (тривалістю 1 робочий день) проведена документальна невиїзна перевірка дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Самохідний автонавантажувач, що був у використанні з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1 м. Автонавантажувач моделі ВОВСАТ S650 E2 - 1 шт. Рік виготовлення - 2018, потужність 53 кВт. Серійний номер B2LA12123. Торгівельна марка "BOBCAT Company". Виробник: "BOBCAT Company", US.» за митною декларацією від 15 квітня 2019 року UA205090/2019/050146, якою було встановлено, що ввезений на митну територію України за митною декларацією від 15 квітня 2019 року № UA205090/2019/050146, не заявлений до митного режиму реекспорт у встановлений строк до 31 травня 2019 року, не поміщений в інший митний режим, що допускається МК України, а також стосовно нього не подано заяву щодо продовження строку тимчасового ввезення товару та не сплачено 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі продовження такого строку тимчасового ввезення товару.
На момент завершення перевірки у Волинській митниці відсутня інформація щодо фактів зворотного вивезення товару, ввезеного та поміщеного у режим тимчасового ввезення чи зміни його митного режиму, а також про місцезнаходження і стан цього товару. Документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 МК України, від ФОП ОСОБА_1 на адресу Волинської митниці не надходило.
Таким чином, за результатами документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 встановлено порушення:
- частини сьомої статті 106, пункту 1 частини першої статті 279, частини першої, абзацу 2 частини сьомої статті 286, частини першої статті 289, частини четвертої статті 296 МК України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 15 квітня 2019 року №UA205090/2019/050146 на суму 69 748,61 грн. - підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 15 квітня 2019 року №UA205090/2019/050146 на суму 292 944,18 грн.
З огляду на вказане порушення, 02 серпня 2024 року Волинською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2024 року №UA205000202425 та №UA205000202426 (арк. спр. 36-46).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 19 листопада 2024 року на 10:00 год (арк. спр. 124).
У судовому засіданні 19 листопада 2024 року представник позивача позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково зазначив, що ОСОБА_1 не здійснювалось митного оформлення автонавантажувача моделі ВОВСАТ за митною декларацією від 15 квітня 2019 року UA205090/2019/050146. Позивачу взагалі не було відомо про імпорт вказаного автонавантажувача, про що свідчать відсутність будь-яких документів щодо отримання товару.
Також адвокат Пивовар В. В. вказав про відсутність будь-яких виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 з приводу перевищення строку тимчасового ввезення товару, згідно наведеної митної декларації.
Просив звернути увагу суду, що документальна невиїзна перевірка проводилась митним органом без повідомлення платника податку про її початок та терміни проведення, а надіслання повідомлення та копію наказу про перевірку лише за один день до початку контрольного заходу свідчить про неналежного повідомлення позивача про проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з документами, що слугували підставою для її призначення, до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень, заперечень й документів на їх підтвердження.
Представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додала, що ОСОБА_1 був повідомлений про ввезення автонавантажувача на митну територію України, оскільки в митній декларації саме він є одержувачем товару та особою, відповідальною за фінансове врегулювання. Також саме ним сплачено по 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цього товару у вільний обіг на митній території України.
Вказала, що органом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження, про що позивач не міг не знати, а Волинською митницею, в свою чергу, 11 жовтня 2024 року направлено запит про надання інформації щодо стану виконання постанови Волинської митниці Держмитслужби від 27 листопада 2019 року про порушення митних правил, однак відповіді ще не надійшло.
Представник відповідача зазначила, що на виконання вимог частини четвертої статті 351 МК України, Волинською митницею направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки разом із наказом №212. При цьому, МК України не передбачено, що не вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину є підставою для не проведення перевірки.
Для надання сторонами справи можливості подання додаткових пояснень та доказів судом оголошено перерву у розгляді справи до 16 грудня 2024 року на 11:00 год.
З ціллю всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судом направлено запит до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із ціллю отримати інформацію щодо стану виконання постанови Волинської митниці Дежрмитслужби від 27 листопада 2019 року №2841/20500/19 відносно ОСОБА_1 (арк. спр. 135).
Відділом державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 листопада 2024 року на адресу суду скеровано заяву, у якій повідомлено, що в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 61253955 з примусового виконання постанови Волинської митниці Держмитслужби від 27 листопада 2019 року у справі про порушення митних правил №2841/20500/19 про стягнення з ОСОБА_1 34 000,00 грн штрафу убачається, що 22 жовтня 2021 року дане виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Повторно постанова Волинської митниці Держмитслужби від 27 листопада 2019 року до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не пред'являлась (арк. спр. 136).
У додаткових поясненнях поданих 13 грудня 2024 року представником відповідача вказано, що повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки було направлено ОСОБА_1 17 липня 2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та при відстеженні шляху відправлення згідно трекінгового номеру встановлено, що 18 липня 2024 року вказаний лист прибув до відділення доставки у місті Луцьку.
Цього ж дня позивач, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, отримав текстове повідомлення про його надходження за номером телефону мобільного зв'язку.
Відповідно до відомостей із трекінгу шляху відправлення, 19 липня 2024 року відправлення отримало статус «Невдала спроба вручення відправлення». За загальним правилом відправлення набуває такого статусу у разі, коли одержувач був відсутній за адресом в момент доставки, адреса була неповною або неправильною або ж одержувач відмовився отримати відправлення (арк. спр. 143-146).
Представник позивача у судовому засіданні 16 грудня 2024 року додатково просив звернути увагу суду, що без повідомлення платника податку про її початок та терміни проведення, є порушенням вимог статті 351 МК України. Акцентував увагу, що в момент доставки повідомлення від Волинської митниці, а саме 19 липня 2024 року, відбувся після проведення документальної невиїзної перевірки.
Представник відповідача вказала, що норми МК України визначають лише направлення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, проте не встановлюють вимоги безпосереднього отримання такого повідомлення, оскільки воно перебуває поза межами контролю митного органу.
Для надання сторонами справи можливості подання додаткових пояснень та доказів у судовому засіданні було оголошено перерву до 18 грудня 2024 року на 14:00 год.
У судовому засіданні 18 грудня 2024 року представник Волинської митниці повідомила, що для підтвердження правомірності дій Волинської митниці, а також факту ознайомлення 18 липня 2024 року ОСОБА_1 про надходження листа відповідача до відділення пошти, надіслано відповідний запит до АТ «Укрпошта», однак відповіді, станом на день проведення засідання, не отримано.
З метою здійснення судом запиту до АТ «Укрпошта» у судовому засіданні було оголошено перерву до 15 січня 2025 року на 10:00 год.
Для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судом направлено запит до АТ «Укрпошта» з метою отримання інформації щодо здійснення заходів, спрямованих на належне інформування ОСОБА_1 про надходження рекомендованого повідомлення із трекінговим номером «4500701669719», зокрема, шляхом направлення SMS-повідомлення, розміщення відповідного бланку в абонентській скоринці адресата (арк. спр. 161).
АТ «Укрпошта» від 25 грудня 2024 року №1.10.004.-37066-24 направила на адресу суду лист, де вказала, що за повідомленням відділення №25 міста Луцьк з індексом 43025, рекомендований лист від 17 липня 2024 року №4500701669719 на ім'я позивача надійшов 18 липня 2024 року до відділення. Даний лист доставлявся 19 липня 2024 року листоношею за вказаною на відправленні адресою, але не був вручений, оскільки двері ніхто не відчинив. Повідомлення про надходження листа залишено в поштовій скринці адресата. Оскільки за вищезазначеним листом до відділення №25 міста Луцьк ніхто не звернувся, лист за закінченням встановленого терміну зберігання 01 серпня 2024 року повернутий за зворотною адресою відправнику (арк. спр. 167, 170).
На адресу суду 10 січня 2024 року надійшли додаткові пояснення від представника відповідача у яких остання зазначила, що МК України єдиною умовою для початку проведення документальної невиїзної перевірки визначає направлення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки суб'єкту, що перевіряється, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що було дотримано митним органом.
При цьому, уважає відсутність вимоги щодо обов'язкового вручення особі, що перевіряється, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки зумовлена правовою природою такої перевірки, оскільки за своєю суттю документальна невиїзна перевірка дотримання вимог законодавства України з питань митної справи є однією із форм митного контролю, які здійснюються митним органом. При проведенні даної форми митного контролю, у нашому випадку, митним органом встановлено факти, які уже відбулися, на основі документів, які уже наявні в митного органу та особи, яка перевіряється.
Вказує, що лист із повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки за закінченням встановленого терміну зберігання був повернутий за зворотною адресою митниці, тобто позивач його зовсім не отримував, останній повернувся за закінченням термінів зберігання. При цьому наголошує, що акт про результати перевірки від 19 липня 2024 року №14/24/7.3-19/2994015731, податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2024 року №UA205000202425 та №UA205000202426, які також направлялися ОСОБА_1 рекомендованими листами з повідомленням про вручення, були отримані позивачем особисто, без жодних перешкод (арк. спр. 173-175).
Представник позивача у своїх додаткових поясненнях від 13 січня 2025 року зазначив, що відповідач порівнюючи положення МК України та ПК України не врахував редакції ПК України, яка цитується митним органом та яка є чинною на даний час відмінна від тієї, яка існувала на момент формування відповідних висновків Верховного Суду, які, у тому числі, згадуються у позовній заяві та які є застосовуваними, як до митних, так і податкових правовідносин у контексті забезпечення контролюючим органом права особи, яка перевіряється бути присутньою та бути почутою під час перевірки.
Лише особа, яка перевіряється вирішує реалізовувати їй це право чи ні, однак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний його беззастережно забезпечити.
Також просив судове засідання 15 січня 2025 року провести без участі представника позивача (арк. спр. 196).
На адресу суду 14 січня 2024 року надійшли заперечення на додаткові пояснення, у яких представник Волинської митниці наголосила, що враховуючи правову сутність документальної невиїзної перевірки, право на надання будь-яких пояснень, заперечень та/або додаткових документів виникає у особи, яка перевіряється, після отримання акту (довідки) про результати перевірки, адже саме у цьому документі зазначаються факти та дані, встановлені під час проведення перевірки. При цьому, сам по собі акт (довідка) про результати перевірки не створює правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав особи, що перевіряється, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Саме податкове повідомлення-рішення є тим правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта і є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень (арк. спр. 199).
У судовому засідання 15 січня 2025 року представник Волинської митниці не заперечила проти розгляду справи без представника ОСОБА_1 та просила відмовити у задоволенні позову повністю на підставі позиції, викладеної в заявах по суті справи та усно наданих пояснень.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Волинською митницею 16 липня 2024 року на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 3 частини 3 статті 345, пункту 1 частини другої статті 351 МК України, у зв'язку з надходженням від управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності доповідної записки від 25 листопада 2021 року №7.3-15-01/458 щодо повноти сплати митних платежів за митною декларацією ІМ31ДЕ №UA205090/2019/050146 винесено наказ №212 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» (арк. спр. 53).
Волинською митницею 16 липня 2024 №7.3-2/19/13/7945 направлено ОСОБА_1 повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16 липня 2024 року №14 та копію наказу №212 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (арк. спр. 56).
Вказаний рекомендований лист з повідомленням про вручення був надісланий на адресу реєстрації позивача 17 липня 2024 року, однак повернутий за закінченням терміну зберігання, що убачається із наявного повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення/досилання (арк. спр. 60).
Відповідно до наказу №212 відповідачем 18 липня 2024 року проведена документальна невиїзна перевірка дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товару «Самохідний автонавантажувач, що був у використанні з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1 м. Автонавантажувач моделі ВОВСАТ S650 E2 - 1 шт. Рік виготовлення - 2018, потужність 53 кВт. Серійний номер B2LA12123. Торгівельна марка "BOBCAT Company". Виробник: "BOBCAT Company", US.» за митною декларацією від 15 квітня 2019 року UA205090/2019/050146, за результатами якої був складений акт документальної невиїзної перевірки 19 липня 2024 року за №14/24/7.3-19/2994015731 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення частини сьомої статті 106, пункту 1 частини першої статті 279, частини першої, абзацу 2 частини сьомої статті 286, частини першої статті 289, частини четвертої статті 296 МК України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 ПК України призвели до несплати митних платежів на загальну суму 362 692,79 грн, в тому числі: ввізного мита на суму 69 748,61 грн та податку на додану вартість на суму 292 944,18 грн (арк. спр. 61-68).
Даний акт у відповідності до частини другої статті 354 МК України направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який було отримано позивачем 23 липня 2024 року про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 58).
Станом на 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 не було повернуто Волинській митниці підписаний перший примірник акту перевірки, а тому 02 серпня 2024 року за №0010/7.3-19/09/2994015731 відповідачем було складено акт про відмову від отримання акту (довідки) про результати перевірки/неможливості його вручення та підписання (арк. спр. 69).
Враховуючи встановлені порушення, 02 серпня 2024 року Волинською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 серпня 2024 року №UA205000202425 та №UA205000202426 (арк. спр. 70-73), які були направлені позивачу листом від 02 серпня 2024 року №7.3-2/19/13/8620 (арк. спр. 55) рекомендованим листом з повідомленням про вручення та які отримані ОСОБА_1 , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 59).
Позивач, уважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Частиною шостою статті 265 МК України передбачено, що декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Таким чином, підставою для проведення перевірки є надходження від управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності доповідної записки від 25 листопада 2021 року №7.3-15-01/458 щодо повноти сплати митних платежів за МД ІМ31ДЕ №UA205090/2019/050146.
Вказаною запискою проінформовано, що за митною декларацією від 15 квітня 2019 року UA205090/2019/050146 позивачем здійснено митне оформлення товару «самохідний автонавантажувач, що був у використанні з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м.: - автонавантажувач моделі BOBCAT S650 Е2 - 1 шт, рік виготовлення: 2018, потужність - 53кВт. Серійний номер: B2LA12123» у митному режимі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.
Відповідно вимог статті 106 МК України, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням: від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України.
Статтею 108 МК України передбачено строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.
Термін перебування на митній території України є два неповні місяці (31 травня 2019 року), тобто необхідна ставка митних платежів є 6 відсотків, сума сплачених митних платежів складає 23150,61 грн, в тому числі по миту 4452,04 грн, ПДВ - 18698,57грн.
Сума податку, розрахована для визначення частки податків, що підлягають сплати при застосуванні умовного часткового звільнення від оподаткування при поміщені товарів у режим тимчасового ввезення за СП 28 по миту складає в сумі - 74200,65 грн, ПДВ - 311642,75 грн.
Згідно пункту 1.2 статті 108 МК України митним органом встановлено строк тимчасового ввезення до 31 травня 2019 року.
Станом на 23 листопада 2021 року згідно бази даних АСМО Інспектор інформація про продовження режиму тимчасового ввезення, відповідно до частини третьої статті 108 МК України, або про завершення митного режиму тимчасового ввезення, відповідно до статті 112 МК України відсутня.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 перевищено строк тимчасового ввезення товару згідно МД від 15 квітня 2019 року №ІМ31ДЕ №UA205090/2019/050146 (арк. спр. 74-75).
Згідно із частиною четвертою статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Відповідно до частини п'ятої статті 351 МК присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог МК України повідомлення про проведення перевірки (формальна підстава).
Суд констатує, що стороною позивача не ставиться під сумнів наявність підстав для проведення перевірки, однак представник Знаменського О. Ф. стверджує про порушення відповідачем приписів частини четвертої статті 351 МК України, а саме не здійснення належного повідомлення громадянина про дату початку та місце проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з документами, що слугували підставою для її призначення, до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень, заперечень й документів на їх підтвердження.
Як було встановлено судом вище, листом від 16 липня 2024 №7.3-2/19/13/7945 Волинською митницею направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16 липня 2024 року №14, а також копію наказу від 16 липня 2024 №212 (арк. спр. 56).
Вказаний рекомендований лист з повідомленням про вручення був направлений на адресу реєстрації позивача 17 липня 2024 року, однак був повернутий за закінченням терміну зберігання, що убачається із наявного повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення/досилання (арк. спр. 60).
Для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи судом 20 листопада 2024 року направлено запит №140/10380/24/25264/24 до АТ «Укрпошта» з метою тримання інформації щодо здійснення заходів, спрямованих на належне інформування ОСОБА_1 про надходження рекомендованого повідомлення із трекінговим номером «4500701669719», зокрема, шляхом направлення SMS-повідомлення, розміщення відповідного бланку в абонентській скоринці адресата (арк. спр. 161).
АТ «Укрпошта» від 25 грудня 2024 року №1.10.004.-37066-24 надіслала на адресу суду лист в якому вказала, що за повідомленням відділення №25 міста Луцьк з індексом 43025, рекомендований лист від 17 липня 2024 року №4500701669719 на ім'я позивача надійшов 18 липня 2024 року до відділення. Даний лист доставлявся 19 липня 2024 року листоношею за вказаною на відправленні адресою, але не був вручений, оскільки двері ніхто не відчинив. Повідомлення про надходження листа залишено в поштовій скринці адресата. Оскільки за вищезазначеним листом до відділення №25 міста Луцьк ніхто не звернувся, лист за закінченням встановленого терміну зберігання 01 серпня 2024 року повернутий за зворотною адресою відправнику (арк. спр. 167, 170).
Складений, в подальшому, акт перевірки та оскаржувані податкові повідомлення - рішення були надіслані на ту ж адресу, а саме: АДРЕСА_1 , та були вручені особисто ОСОБА_1 однак лише повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та копія наказу №212 були повернені за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 58-60).
Суд також враховує, що згідно пункту 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
Тобто безпосередньо у день прибуття відправлення до відділення (18 липня 2024 року) ОСОБА_1 був повідомлений про можливість його отримання.
Суд зауважує, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Разом з тим, представник позивача сам зазначає в позовній заяві, що повідомлення та копія наказу про перевірку надіслані позивачу 17.07.2024 (копія поштової квитанції), тобто за день до початку контрольного заходу повідомлення про нього було надіслано особі, яка перевірялася і не було їй вручено.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначила, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним», оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Частинами четвертою-шостою статті 354 МК України зазначено, що керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов'язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.
У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки про результати документальної перевірки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки у день їх складення вручається або надсилається керівникові підприємства, що перевірялося.
У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки чи неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається зазначеному підприємству в порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках митним органом складається відповідний акт.
Частиною восьмою статті 354 МК України передбачено, що у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов'язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.
Як зазначалось судом вище, митним органом 02 серпня 2024 року складено акт про відмову від отримання акту (довідки) про результати перевірки/неможливості його вручення та підписання, оскільки поштове відправлення від 19 липня 2024 року №4430103451743 вручено під час доставки позивачу 23 липня 2024 року та станом на 02 серпня 2024 року не повернуто на адресу Волинської митниці.
Статтею 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Пунктами 56.2 та 56.3 ПК України зазначено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Отже, як встановлено судом та не заперечується стороною позивача, жодних заперечень на акт перевірки та/чи будь-яких скарг до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику Знаменським О. Ф., або його представником не направлялось.
Суд враховує, що подача скарги на податкові повідомлення-рішення є правом позивача, в той же час його представник не наводить жодних мотивів, які позивач мав за належне повідомити митний орган під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, при цьому вказуючи, що контролюючим органом порушено право особи, яка перевіряється, бути присутньою та бути почутою під час такого заходу.
Підсумовуючи наведене, а саме: факт відсутності підписаного акта перевірки із запереченнями, що, в розумінні частини восьмої статті 354 МК України, є обов'язком позивача; відсутність наміру врегулювання спору в досудовому порядку, шляхом подачі скарги на податкові повідомлення-рішення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, а також відсутність обґрунтованих мотивів, які позивач мав за належне повідомити митний орган під час проведення позапланової невиїзної перевірки, суд убачає безпідставними твердження представника позивача про порушення митним органом права ОСОБА_1 бути присутнім та бути почутим під час проведення такого заходу. Зворотнього суду не надано.
Наведене також не дає правових підстав для застосування постанови Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі №821/62/18, так як її обставини різняться із обставинами, встановленими судом у цій справи, а саме встановлений факт відсутності заперечень на акт перевірки. Тобто у справі №821/62/18 позивач добросовісно поставився до своїх обов'язків та підписав акт перевірки із викладеними запереченнями, які, в свою чергу, залишилися поза увагою митного органу. В даному ж випадку убачається бездіяльність позивача, що свідчить про відсутність у нього бажання відстоювати свою позицію. Лише після отримання податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 почав вчиняти дії, для захисту порушених його прав.
Також суд не може уважати релевантним застосування висновків Верховного Суду при дослідженні правомірності проведення податкових документальних невиїзних перевірок, враховуючи наступне.
Пунктом 79.2. статтею 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
На відміну від норм податкового законодавства, в МК України відсутня імперативна норма щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки виключно за умови вручення платнику податків (його представнику) копії наказу на її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такого заходу. Тобто норми митного законодавства надають право відповідачу здійснювати перевірку і без факту вручення письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
До того ж варто зауважити, що митним законодавством не врегульовано порядок дій у випадку відсутності інформації щодо ознайомлення суб'єкта із такою перевіркою, оскільки дата і місце її проведення зазначається безпосередньо в наказі та повідомленні, які направляються такій особі, що створює неоднозначність та свого роду невігластво стосовно подальших дій та можливості реалізації наявного наказу на таку перевірку.
Враховуючи наведене суд висновує, що у МК України відсутній обов'язок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки виключно після встановлення інформації, щодо отримання повідомлення про її проведення особою, яка є суб'єктом такого заходу.
Щодо посилання представника позивача на ініціювання перевірки більше, ніж через 5 років з моменту закінчення строку тимчасового ввезення, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 345 МК України передбачено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування, зокрема, щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов'язань платника податків. Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Згідно із пунктом 46.1 статті 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року Кабінетом Міністрів України на усій території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
До ПК України було внесено зміни Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX (набрав чинності 18 березня 2020 року), зокрема підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.
Закон України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» набрав чинності 23 травня 2020 року.
Відтак, установлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами не розповсюджується на митні органи з 23 травня 2020 року.
Отже, відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинявся на період з 18 березня по 22 травня 2020 року.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 102.9 статті 102 ПК України був виключений відповідно до Закону України від 30 червня 2023 року №3219-ІХ).
Законом України від 24 березня 2022 року №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (набрав чинності 05 квітня 2022 року) розділ ХХІ Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-12. Приписами підпункту 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» МК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 20 березня 2024 року №3613-ІХ) передбачено, що тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (крім випадків, передбачених підпунктом 2 цього пункту) документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються.
Згідно з підпунктом 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків.
Враховуючи викладене вище, після введення в Україні воєнного стану згідно з пунктом 102.9 статті 102 ПК України з 17 березня 2022 року було зупинено перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у зв'язку з мораторієм на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи на підставі приписів підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України з 05 квітня 2022 року до моменту поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи був зупинений відлік строку давності.
Підпунктом 1 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» МК України (в редакції Закону України від 20 березня 2024 року №3613-ІХ) вказано, що повноваження митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи поновлено з 1 травня 2024 року.
Також суд враховує доповідну записку від 16 липня 2024 року №19/19/7293, винесену за результатами розгляду матеріалів, викладених в службовій записці від 25 листопада 2021 року №7.3-15-01/458, якою запропоновано в. о. начальника Волинської митниці надати дозвіл на проведення, відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК України, документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ОСОБА_1 (арк. спр. 76).
Таким чином суд погоджується із позицією відповідача, що для обрахування визначених статтею 102 ПК України строків давності необхідно враховувати їх зупинення на період з 18 березня по 22 травня 2020 року та з 17 березня 2022 року до 30 квітня 2024 року.
Отже документальна невиїзна перевірка була проведена протягом встановленого МК України та ПК України терміну у 1095 днів.
Щодо порушень, встановлених під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд зазначає таке.
Абзацом першим частини третьої статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Як убачається з частини першої та другої статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Судом встановлено, що згідно із договором оренди будівельної техніки від 08 квітня 2019 року №1, складеного між Tesla Eleetrum Sp.z.o.o. та ФОП ОСОБА_1 , за митною декларацією від 15 квітня 2019 року ІМ31ДЕ №UA205090/2019/050146 здійснено митне оформлення товару - «Самохідний автонавантажувач, що був у використанні з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1 м. Автонавантажувач моделі BOBCAT S650 E2 - 1 шт. Рік виготовлення - 2018, потужність - 53кВт. Серійний номер B2LA12123. Торгівельна марка "BOBCAT Company". Виробник: "BOBCAT Company", US.», у митному режимі тимчасового ввезення, з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, під зобов'язання про зворотне вивезення товару за межі митної території України у строк до 31 травня 2019 року (графи DJ, 31.4 митної декларації), умови поставки DAP Луцьк. Загальна вартість об'єкту оренди становить 210 000 злотих без ПДВ. Розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 100 злотих/ год.роботи. Договір діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (арк. спр. 79-84).
Відповідно до частини другої статті 106 МК України за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України ФОП ОСОБА_1 до 31 травня 2019 року сплачував 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цього товару у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення його у митний режим тимчасового ввезення, а також, відповідно до частини четвертої статті 106 МК України, у такому ж порядку сплачувалися б митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначеного товару.
Відповідно до відомостей, які містить графа 47 митної декларації від 15 квітня 2019 року №UA205090/2019/050146 ФОП ОСОБА_1 сплачено митні платежі у розмірі 6% від митної вартості товару , у сумі - 23 150,61 грн, в тому числі мито - 4 452,04 грн, ПДВ - 18 698,57 грн), сума митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (з урахуванням положень частини третьої та четвертої статті 106 МК України) становить 385 843,40 грн в тому числі мито - 74 200,65 грн, ПДВ - 311 642,75 грн.
Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 за митною декларацією від 15 квітня 2019 року ІМ31ДЕ №UA205090/2019/102945 в митний режим тимчасового ввезення був поміщений товар з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами із застосуванням преференції 198.
Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» преференція 198 відображається в графі 36 МД та застосовується до товарів, що можуть помішуватись в режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік).
Згідно з частиною першою статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до частини першої статті 112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається Митним кодексом України, а також у випадках, передбачених частиною третьою статті 112 МК України.
Частиною шостою статті 104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом; 3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення передбаченого законодавством, сплатити митні платежі відповідно до статті 106 МК України або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X МК України.
Положеннями статті 108 МК України визначено строки тимчасового ввезення товарів та транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до частини першої статті 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Кінцева дата строку тимчасового ввезення товарів зазначається в установленому порядку посадовою особою митного органу, яка здійснює випуск товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, у документі, за яким здійснюється митне оформлення товарів (митна декларація, А.Т.А., тощо).
Згідно з частиною третьою статті 108 МК України з урахуванням мети ввезення товарів та інших обставин попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів за письмовою заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом.
Відповідно до частини сьомої статті 286 МК України до товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, застосовується умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному главою 18 МК України.
Звільнення від сплати митних платежів при тимчасовому ввезенні (преференція 198) визначені: по ввізному миту - частиною першою статті 285 МК України; по податку на додану вартість - пунктом 206.7 статті 206 ПК України.
Умовне часткове звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, зазначених у статті 106 цього Кодексу, поміщених у митний режим тимчасового ввезення, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 МК України, відповідно до частини першої статті 285 МК України.
Відповідно до підпункту 206.7.2 пункту 206.7 статті 206 ПК України умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 МК України.
Підпунктом 14.1.254 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України - це звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов'язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму, встановлених МК України.
При цьому, згідно з пунктом 206.16. статті 206 ПК України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені ПК України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.
Пунктом 30.8 статті 30 ПК України визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Також згідно з пункту 132.1 статті 132 ПК України у разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.
Статтею 289 МК України передбачено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності із сплати митних платежів виникає, зокрема: (a) у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України; (b) після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; (c) в інших випадках, встановлених ПК України.
Відповідно до частини четвертою статті 296 МК України при нецільовому використанні товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття контролюючим органом митної декларації для митного оформлення.
Як встановлено Волинською митницею під час проведення перевірки, згідно митної декларації від 15 квітня 2019 року типу ІМ31ДЕ №2050900/2019/050146 здійснено митне оформлення, ввезеного ФОП ОСОБА_1 товару - “Самохідний автонавантажувач, що був у використанні з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1 м. Автонавантажувач моделі BOBCAT S650 E2 - 1 шт. Рік виготовлення - 2018, потужність - 53кВт. Серійний номер B2LA12123. Торгівельна марка "BOBCAT Company". Виробник: "BOBCAT Company", US.», у митному режимі тимчасового ввезення, з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, під зобов'язання про зворотне вивезення товару за межі митної території України у строк до 31 травня 2019 року. (графи DJ, 31.4. митної декларації).
Відповідно до статті 108 МК України митним органом був встановлений граничний термін перебування вищезазначеного товару до 31 травня 2019 року, що підтверджується відомостями, вказаними у графі D/J «Контроль митницею відправлення/призначення» МД від 15 квітня 2019 року №2050900/2019/050146.
Також перевіркою встановлено, що відповідно до частини другої статті 106 МК України у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України ОСОБА_1 до 31 травня 2019 року сплачував 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цього товару у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення його у митний режим тимчасового ввезення, а також, відповідно до частини четвертої статті 106 МК України, у такому ж порядку сплачувалися митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 108 ПК України до 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 або уповноважена ним особа не подавав Заяву на продовження строку тимчасового ввезення товару, який був ввезений на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами та оформлений у митному відношенні за митною декларацією від 15 квітня 2019 року №UA205090/2019/050146 та не заявляв до митного режиму реекспорт у встановлений строк, не поміщав в інший митний режим.
Таким чином відповідач уважає, що з 31 травня 2019 року ФОП ОСОБА_1 не сплачувались відповідно до частини четвертої статті 106 МК України за кожний повний календарний місяць 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі продовження строку тимчасового ввезення товару, у зв'язку із чим убачається, що дії позивача спрямованні на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, а саме: несплата митних платежів у строк, встановлений МК України, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів.
Враховуючи наведене відповідачем встановлено порушення частини сьомої статті 106, пункту 1 частини першої статті 279, частини першої, абзацу 2 частини сьомої статті 286, частини першої статті 289, частини четвертої статті 296 МК України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190, пункту 206.7, пункту 206.16 статті 206 ПК України, які призвели до несплати митних платежів на загальну суму 362 692,79 грн, в тому числі: ввізного мита на суму 69 748,61 грн та податку на додану вартість на суму 292 944,18 грн.
Суд зазначає, що представник позивача фактично не заперечує наявності встановленого порушення, однак стверджує, що ОСОБА_1 не є тією особою, яка насправді переміщувала товар у митному режимі «тимчасового ввезення» на митну територію України.
Також вказує, що позивач упродовж 5 років не знав про обставини, які зазначені в акті перевірки.
Отже для наявності підстав щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вказаним порушенням необхідно дослідити та встановити чи був обізнаний позивач із фактом ввезення вказаного автонавантажувача на митну території України та чи саме ОСОБА_1 є тією особою, на замовлення якої здійснювалось переміщення товару.
Судом, при дослідженні митної декларації від 15 квітня 2019 року типу ІМ31ДЕ №2050900/2019/050146, встановлено, що у відповідності до графи 8 саме ФОП ОСОБА_1 є вантажоодержувачем, у відповідності до графи 9 він є і особою, яка відповідальна за фінансове врегулювання, що підтверджується також і графою В «ПОДРОБИЦІ РОЗРАХУНКІВ», де значиться реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 разом із відомостями про здійснення платежів у розмірі по 3% за місяць від суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цього товару у вільний обіг на митній території України.
Дана митна декларація була оформлена ОСОБА_2 (декларант) на підставі договору доручення на декларування та митне оформлення товарів від 10 квітня 2019 року №97, відповідно до якого позивач доручив, а декларант зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів довірителя, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Довірителя, послуги (арк. спр. 86-87).
Вже 08 липня 2019 року листом №ФОП-2158/20/03-70-66/20 Митним постом «Луцьк» Волинської митниці ДФС повідомлялось позивача про здійснення перевірки перевищення встановленого в митній декларації від 15 квітня 2024 року типу ІМ 31 ДЕ №UA2050900/2019/050146 терміну зворотного вивезення товару, в результаті якої були встановлені ознаки порушень митного законодавства України, у зв'язку із чим ОСОБА_1 необхідно було 12 липня 2019 року о 14:00 прибути на митний пост «Луцьк» Волинської митниці ДФС для надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил (арк. спр. 100-101).
Листом від 07 жовтня 2019 року митним постом «Луцьк» Волинської митниці ДФС повторно повідомлено позивача про необхідність прибуття 15 жовтня 2019 року на 13:00 на митний пост «Луцьк» Волинської митниці ДФС з метою надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил (зворот арк. спр. 102).
Даний лист був отриманий особисто ОСОБА_1 30 жовтня 2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (арк. спр. 102).
Також в матеріалах справи наявні і пояснення надані ОСОБА_2 15 листопада 2019 року Волинській митниці ДФС щодо вказаного автонавантажувача, у якій зазначається, що ОСОБА_1 був повідомлений, що за 10 днів до закінчення терміну митного ввезення необхідно подати на митницю заяву на продовження, або вивезення товару за кордон. Орієнтовано за два тижні за закінченням терміну ОСОБА_2 намагався зв'язатися з позивачем, однак ніякої відповіді не було (арк. спр. 104).
Враховуючи наведені вище факти суд констатує, що митне оформлення автонавантажувача моделі BOBCAT S650 E2 було здійснено саме на замовлення ОСОБА_1 та він був обізнаний як про факт ввезення автонавантажувача, так і про порушення ним митних правил, однак усвідомлено жодних дій не вчиняв.
Твердження ж представника позивача про відсутність виконавчих проваджень, щодо ОСОБА_1 з приводу перевищення строку тимчасового ввезення товару спростовується наявним в матеріалах справи листом Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 листопада 2024 року, у якому повідомлено, що в автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 61253955 з примусового виконання постанови Волинської митниці Держмитслужби від 27 листопада 2019 року у справі про порушення митних правил №2841/20500/19 про стягнення з ОСОБА_1 34 000,00 грн. штрафу та 22 жовтня 2021 року дане виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Повторно постанова Волинської митниці Держмитслужби від 27 листопада 2019 року до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не пред'являлась (арк. спр. 136).
Також суд уважає за належне зазначити, що подання ОСОБА_1 заяви про вчинення кримінального правопорушення носить виключно інформативний характер та не є тим доказом, що доводить відсутність вини позивача щодо порушення митних правил.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Отже суд уважає, що матеріалами справи підтверджуються правильність висновків митного органу про заниження ОСОБА_1 податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 15 квітня 2019 року №UA205090/2019/050146 на суму 69 748,61 грн та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 292 944,18 грн, а, відтак - правомірність винесених Волинською митницею податкових повідомлень - рішень від 02 серпня 2024 року №UA205000202425 та № UA205000202426.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 24 січня 2025 року.