Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
16 листопада 2010 р. № 2-а- 11796/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Підгорному М.І.
за участі
представника позивача Лещенко Н.О. (довіреність № 0610-452/1593 від 02.08.2010 року)
представника відповідача Фальковської Л.В. (довіреність від 15.07.2010 року)
представника відповідача Міненко К.Ф. (довіреність № 68 від 12.11.2010 року)
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Торговельна група "ТФК" про стягнення коштів за незайняті робочі місця, -
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "Торговельна група "ТФК", в якому просить суд стягнути з приватного підприємства "Торговельна група "ТФК" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 5 833,11 грн. та пені в сумі 276,50 грн., всього - 6 109,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Вказує, що статтею 20 Закону встановлено обов'язок для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, за 1 робоче місце, відповідач, на думку позивача, повинен був до 16.04.2010 року самостійно сплатити санкції у розмірі 11 666,23 грн., які були сплачені частково у сумі 5 833,12 грн. Таким чином, залишок несплаченої сумі відповідачем склав 5 833,11 грн., а також, розмір пені за порушення термінів сплати санкції становить 276,50 грн.
В судове засідання представник позивача з'явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися, проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що ПП "Торговельна група "ТФК" вжило всіх передбачених діючим законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємство, надаючи щомісячно звіти позивачу про наявність вакансій для інвалідів, тому не може нести відповідальність за не направлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів для працевлаштування.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 “Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007 р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Разом з тим, на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2009 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємця у 2009 році становила 77 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 2 особи, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 3 особи, що відповідає вимогам законодавства. Фактично у відповідача протягом 2009 року працювало 2 інваліда, про що зазначено на зворотному боці звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с 4).
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в 2009 році була створена необхідна кількість робочих місць для інвалідів.
Також, листом Харківського міського центру зайнятості № 16483 від 08.11.2010 року підтверджується, що на протязі 2009 року ПП "Торговельна група "ТФК" інформувало Харківський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, центром зайнятості жодного інваліда на підприємство не направлено, відмов з боку відповідача в працевлаштуванні осіб з обмеженою працездатністю не було (а.с.59).
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Суд зазначає, що з урахуванням вищевикладеного адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовляло у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до ПП "Торговельна група "ТФК", або які були направлені до відповідача для працевлаштування, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПП "Торговельна група "ТФК" адміністративно-господарської санкції у розмірі 5 833,11 грн., та пені у розмірі 276,50 грн., а всього - 6 109,61 грн. нормативно та документально необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Торговельна група "ТФК" про стягнення коштів за незайняті робочі місця - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст постанови виготовлений 19.11.2010 року.