27 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14406/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач) у якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.11.2024 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (12.11.2024), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1990 по 10.01.2017 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №42 від 05.11.2024 та №43 від 08.11.2024, виданих Прилісненською сільською радою.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
12.11.2024 вона звернулась до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VШ. За принципом екстериторіальності документи для призначення пенсії були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в Донецькій області, яким і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №907600143602 від 12.11.2024, в зв'язку з тим що робота в органах місцевого самоврядування не відносяться до державної служби, а тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії.
Позивачка не погоджується з таким рішенням та діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення. З посилання на відповідні норми законодавства та судову практику Верховного суду в аналогічних спорах вказує, що час її перебування на посадах бухгалтера сільської ради, спеціаліста з бухгалтерського обліку та головного бухгалтера сільської ради у період з 02.01.1990 по 10.01.2017 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
З огляду на те, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII вона досягла встановленого чинним законодавством пенсійного 60-ти річного віку та звільнена з роботи, стверджує, що нею дотримані законодавчо визначені умови, за яких така пенсія призначається, а відтак у відповідача були всі правові підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону №889-VШ.
З урахуванням наведеного позивачка просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на адміністративний позов (а.с. 22-52) представник ГУ ПФУ в Донецькій області позовних вимог ОСОБА_1 не визнала. Зазначила, що з 31.08.2003 позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а з 01.10.2012 - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 12.11.2024 позивачка звернулась із заявою про перерахунок №5743 «перехід на інший вид пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу». За результатами розгляду даної заяви ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.11.2024.
На переконання відповідача Законом від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. Згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII збережено право державних службовців лише на призначення (а не перерахунок) пенсії на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
В свою чергу, довідки про складові заробітної плати державного службовця №42, 43, 44 від 05.11.2024, видані Прилісненською сільською радою, не взято для розрахунку, оскільки діючим законодавством не передбачено здійснення перерахунків пенсій призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
Окрім того, звертає увагу суду, що дата народження позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.08.1985 не відповідає даним в її паспорті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв'язку з чим ОСОБА_1 неможливо призначити пенсію.
Як наслідок, відповідач вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7-8).
12.11.2024 позивачка звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення її із пенсії за віком, призначену згідно із Законом №1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, до якої долучено, зокрема, відповідні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (а.с. 9-10).
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.11.2024 №907600143602 ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії за віком, обчисленої за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказане рішення мотивоване тим, що паспорт та трудова книжка заявниці містять розбіжності, зокрема: в паспорті місяць народження - серпень, а у трудовій книжці - місяць народження липень. Окрім того, на думку відповідача відсутні підстави для перерахунку пенсії - перехід на пенсію за іншим законом (а.с. 6)
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закону України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, статті 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Отже, необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII , можуть розраховувати дві категорії осіб:
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка з 02.01.1990 по 17.01.1994 працювала на посаді бухгалтера сільської ради с. Прилісне (запис 15-16); з 18.01.1994 по 10.11.2002 обіймала посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Прилісненської сільської ради (запис 16-17); з 11.11.2002 по 31.03.2006 перебувала на посаді спеціаліста з бухгалтерського обліку ІІ категорії (запис 17-19), а у період з 01.04.2006 по 10.01.2017 обіймала посаду головного бухгалтера Прилісненської сільської ради (а.с. 13-14).
Також в трудовій книжці містяться відомості про присвоєння позивачці 15 рангу посадової особи місцевого самоврядування (запис від 11.11.2002) та 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування (запис від 01.04.2006).
Відповідно до статті 1 Закону №2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2 та 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Також, пунктом 4 частини 2статті 46 Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Крім того, згідно з чинним на час звернення із заявою пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, встановлено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Враховуючи наведене, період перебування ОСОБА_1 з 02.01.1990 по 10.01.2017 на відповідних посадах в органі місцевого самоврядування (Прилісненській сільській раді Камінь-Каширського району Волинської області) підлягає зарахуванню до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №735/939/17, від 19.03.2019 у справі №357/1457/17, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.
Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивачка мала понад 20 років стажу державної служби, оскільки стаж роботи в органах місцевого самоврядування в даному випадку зараховується до стажу державної служби.
Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 67 роки, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання має загальний страховий стаж 44 роки 3 місяці 25 дні (а.с. 7-8), тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року).
Отже, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника),
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
При цьому факт призначення позивачу вперше пенсії за нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не може обмежувати її право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, оскільки вказані види пенсій врегульовані різними законами і в даному випадку має місце саме призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.
За таких обставин висновок ГУ ПФУ в Донецькій області про відсутність у позивачки права на пенсію державного службовця є безпідставним.
Також суд відхиляє твердження відповідача про наявність розбіжностей у трудовій книжці позивачки, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки. Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
У постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 Верховний Суд зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.11.2024 №907600143602 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з дати звернення (12.11.2024), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 02.01.1990 по 10.01.2017 та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Так, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Як встановлено судом вище, оскаржуване рішення від 12.11.2024 №907600143 прийнято ГУ ПФУ в Донецькій області з мотивів встановлення органом ПФУ розбіжностей у поданих документах та відсутності правових підстав на перехід з пенсії на пенсію.
Разом з тим, у спірних правовідносинах ГУ ПФУ в Донецькій області наразі не реалізувало свої повноваження щодо обчислення стажу ОСОБА_1 . Ні оскаржуване рішення, ні будь-які інші матеріали справи не містять висновків відповідача щодо обчислення стажу роботи позивачки.
Також суд звертає увагу, що на момент вирішення судом цієї справи спору між сторонами щодо неврахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за №42 від 05.11.2024 та №43 від 08.11.2024, виданих Прилісненською сільською радою, ще не виникло, оскільки оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з інших підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 та вирішити питання про переведення її з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.11.2024 №907600143602.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2024 та вирішити питання про переведення її з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 19.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у сумі 807,47 грн (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 27 січня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя Н.В. Стецик