Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
18.11.2010 р. № 2-а- 8670/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.
за участю: представника позивача -Кішко Д.Ю.,
представника відповідача- Тимченко І.В., Хільченко В.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ков"ягівський комбінат хлібопродуктів"
до Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області
про про скасування податкового повідомлення - рішення ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту - відповідач ) та просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000031800/0 від 25.06.2010р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99029,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49514,05 грн.
Позивач з зазначеним податковим повідомленням - рішенням не згоден, вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, які викладені в позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що в червні 2010 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за період з 01.09.2008р. по 31.05.2009р. За результатами перевірки складено акт від 10.06.2010р. № 1399/18-0-12/32276467, згідно якого зазначено про порушення п.п. 7.4.1. п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що, на думку відповідача, виразилося в заниженні позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 99029,00 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року - 23116,00 грн., за листопад 2008 року - 42370,00 грн., за січень 2009 року - 33543,00 грн.
За результатами розгляду акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99029,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49514,05 грн.
Судом вбачається, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення відповідач взяв до уваги інформацію Дергачівської МДПІ Харківської області про те, що згідно акту документальної позапланової перевірки від 26.10.2009р. № 959/17-209/166/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 05.10.2009р. виявлено, що діяльність ФОП ОСОБА_3 здійснювалась на підставі правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства та які є нікчемними.
Серед покупців ФОП ОСОБА_3 було зазначено також і підприємство позивача, основним постачальником, який надавав ФОП ОСОБА_3 документи на придбання товару є ТОВ «Радамант груп», зареєстроване в Голосіївському районі м. Києва, я якого ФОП ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся, придбав сільськогосподарську продукцію та промислові товари.
В ході подальшої перевірки податковими органами було встановлено, що ТОВ «Радамант груп» 29.12.2008р. визнано банкрутом та розпочато процедуру його ліквідації.
Крім того, податкові органи виявили , що ТОВ «Радамант груп» було створено особами, які фактично не переслідували мети зайняття підприємницькою діяльністю та зареєстрували зазначену юридичну особу за грошову винагороду, в господарській діяльності підприємства участі вони не брали, само підприємство за юридичною адресою не знаходиться та не має трудових та виробничих потужностей для здійснення статутної діяльності.
Так само було встановлено, що інший контрагент ФОП ОСОБА_3 - ТОВ «БТФ ВІЗІОН» фактично також не здійснює господарську діяльність, спрямовану на отримання економічного ефекту, не знаходиться за юридичною адресою та не має трудових і виробничих потужностей для здійснення підприємницької діяльності.
За таких обставин відповідачем зроблено висновок про те, що угоди, укладені між ФОП «Зуєнко» та його контрагентами ТОВ «Радамнт груп», ТОВ «БТФ ВІЗІОН» є нікчемними, а сам ФОП ОСОБА_3, який також не має трудових та виробничих ресурсів, є «транзитером», який здійснює операції купівлі - продажу (посередницькі послуги), не маючи при цьому на меті отримання економічної вигоди . При цьому відповідач встановив, що товари, придбані ФОП ОСОБА_3 за нікчемними угодами, в подальшому ним було реалізовано позивачу.
За таких обставин вбачається, що відповідач, ґрунтуючись на вимогах ст. , ст. 215,216, 228 ЦК України вважав, що укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_3 правочини є недійсними, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається, оскільки вони порушують публічний порядок.
Грунтуючись на даних висновках відповідач вважав, що позивачем, в зв'язку з угодами, укладеними з ФОП ОСОБА_3, зайво включено до складу податкового кредиту суму 544161,44грн., в тому числі: за вересень 2008року - суму ПДВ 30035,28 грн., за жовтень 2008року- суму ПДВ в розмірі 12713,62 грн., за листопад 2008року - суму ПДВ в розмірі 38086,52 грн., за грудень 2008 року - ПДВ в розмірі 64993,19 грн., за січень 2009 року - ПДВ в розмірі 58718,26 грн., за лютий 2009р. - ПДВ в розмірі 259171,60 грн., за березень 2009 року - 16857,68грн., за квітень 2009 року - ПДВ в розмірі 61641,07 грн., за травень 2009 року - 1944,22 грн.
Таким чином, за період з 01.09.2008р. по 14.05.2009р. позивач задекларував податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 0 грн. та залишок від'ємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ) в сумі 1942993,00 грн.
Проте суд з позицією відповідача не погоджується та зазначає, що як встановлено в ході розгляду справи позивач фактично є зерновим складом та в період з 01.09.2008р. по 31.05.2009р. мав Сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, згідно яких позивачем надавались зазначені послуги у відповідності до правил та технічних умов, встановлених технічними умовами зернового складу.
Судом встановлено, що в зазначений період між позивачем та ФОП ОСОБА_3 відбувались операції з приймання зернопродукції на зберігання на промислові потужності позивача. Зберігання відбувалось за договором складського зберігання № 18 від 16.07.2008р.
В подальшому зазначена продукція, отримана на зберігання, була придбана позивачем та переоформлена належним чином згідно вимог Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», про що уклеєно договори купівлі - продажу № 83 від 02.09.2008р., №84 від 03.09.2008р., № 87 від 09.09.2008р., № 91 від 18.09.2008р., № 94 від 22.09.2008р., № 97 від 29.09.2008р., № 100 від 13.10.2008р., № 102 від 14.10.2008р., № 112 від 27.10.2008р., № 115 від 05.11.2008р.,№ 122 від 14.11.2008р., № 124 від 14.11.2008р., № 125 від 17.11.2008р., № 128 від 18.11.2008р., № 132 від 20.11.2008р.,№ 139 від 28.11.2008р., № 140 від 03.12.2008р., № 149 від 10.12.2008р., № 154 від 11.12.2008р., № 159 від 17.12.2008р., № 162 від 23.12.2008р., № 163 від 26.12.2008р., № 8 від 22.01.2009р., № 9 від 22.01.2009р., № 11 від 26.01.2009р., № 12 від 27.01.2009р., № 26 від 09.02.2009р., № 27 від 10.02.2009р., № 28 від 11.02.2009р., № 32 від 18.02.2009р.,№ 33 від 20.02.2009р., № 64 від 10.04.2009р., № 69 від 14.04.2009р., № 79 від 14.05.2009р..
В подальшому, з урахуванням положень Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», позивачем зазначену продукцію (соняшник, пшеницю, кукурудзу, ячмінь) реалізовано іншим юридичним особам (ТОВ «Кернел-Трейд», ПП «Агро-Продукт», ПП «Согласие», ТОВ «Вектор ойл Трейд»).
З наданих позивачем до матеріалів справи доказів - копій складський квитанцій на зерно, довіреностей на отримання товару, товаро- транспортних накладних, податкових накладних судом вбачається, що товар за договорами, укладеними позивачем з ФОП ОСОБА_3 фактично передавався до позивача, зберігався у нього, в подальшому передавався ним іншим юридичних особам з проведенням необхідних розрахунків.
За таких обставин вбачається, що господарські операції, що стали підставою для формування податкового кредиту підтверджуються необхідними первинними документами. Виписані ФОП ОСОБА_3 на користь позивача податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Надаючи оцінку висновкам відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3, суд зазначає, що відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та вважається, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як встановлено судом висновок про порушенням правочинами, укладеними між позивачем та ФОП «Зуєнко» публічного порядку, зроблено в зв'язку з тим, що фактично сторони правочину не мали на меті створення взаємних прав та обов'язків щодо поставки товарів, натомість, в порушення вимог чинного законодавства, шляхом укладення фіктивного правочину, мали на меті отримання відшкодування податку на додану вартість.
Проте судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки було надано документи, які свідчать про виконання зобов'язань за угодою, яку відповідач вважав нікчемною та виникнення у позивача права на отримання податкового кредиту. Позивач, вступаючи з ФОП ОСОБА_3 у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів на власний розсуд, не міг нести відповідальність за недотримання ФОП ОСОБА_3, а тим більше його контрагентами ТОВ «Радамнт груп», ТОВ «БТФ ВІЗІОН» вимог податкового законодавства .
Крім того, позивач не був наділений та не наділений на даний час жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово - господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності.
За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.
Та обставина, що на час перевірки ФОП ОСОБА_3 не виявлено необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, не спростовує доводів позовної заяви, оскільки ФОП ОСОБА_3 є самостійним господарюючим суб'єктом і відповідно до вимог ЦК України самостійно здійснює свою господарську діяльність та самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту.
Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару (послуги), що і було дотримано в даній справі. Водночас у разі коли контрагент позивача не виконав свої зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки щодо такої особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ в разі, якщо такий платник виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги суд враховує, що відповідно до п/п 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Перевіривши відповідно до ст. 2 КАС України, оскаржуване в даній справі рішення відповідача, чи прийнято його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), розсудливо, добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, судом вбачається, що його прийнято при невірному тлумаченні норм чинного законодавства України, без врахування дійсних обставин справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача не було достатніх підстав для прийняття оскаржуваного в даній справі рішення, ним невірно встановлено дійсні обставини справи та, відповідно, порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Суд вважає наведені підстави достатніми для скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкове повідомлення - рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 0000031800/0 від 25.06.2010р.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ков'ягівський комбінат хлібопродуктів» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.
< Сума задоволення >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 22 листопада 2010 року.
Головуючий Суддя Архіпова С.В.