24 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11793/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11 жовтня 2024 року №104650019135 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV); зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити пенсію за віком з 01 жовтня 2024 року та зарахувати всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 27 липня 1979 року з 27 липня 1979 року по 20 червня 2016 року, та період навчання відповідно до диплому № НОМЕР_2 з 01 вересня 1976 року по 26 липня 1979 року.
В обґрунтування позову позивач вказала, що через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 11 жовтня 2024 року №104650019135 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано усі періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульній сторінці по батькові " ОСОБА_2 " (рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.) та період навчання з 01 вересня 1976 року по 26 липня 1979 року згідно з дипломом від 26 липня 1979 року № НОМЕР_2 , оскільки вказане по-батькові " ОСОБА_4 " (укр.)/" ОСОБА_2 " (рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 "(укр.)/" ОСОБА_3 " (рос.).
Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Волинській області протиправним та зазначила, що при зверненні із заявою про призначення пенсії надавала експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз від 24 вересня 2024 року №056/1408-n, відповідно до якого український запис імені по батькові " ОСОБА_4 " та російські записи " ОСОБА_3 " і " ОСОБА_2 " є ідентичними, однак відповідач його до уваги не взяв.
ОСОБА_1 зазначила, що записи трудової книжки серії НОМЕР_1 виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займані посади, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підписи у повноважених осіб та печатки підприємств. При цьому зауважила, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач 1 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.55-58), зазначивши, що 09 серпня 2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким 16 серпня 2024 року було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
04 жовтня 2024 року позивач повторно звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 11 жовтня 2024 року відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Відповідач 1 зазначає, що оскільки предметом спору є рішення саме ГУ ПФУ у Волинській області, то безпідставними є позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області призначити позивачу пенсію за віком.
ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву (а.с.62-68) у задоволенні позовних вимог просило відмовити. В обґрунтування цієї позиції відповідач 2 вказав, що 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області було визначене уповноваженим органом на розгляд вказаної заяви. За результатами розгляду заяви позивача від 04 жовтня 2024 року прийнято рішення від 11 жовтня 2024 року №104650019135 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, відповідач 2 зазначив, що основними умовами для призначення пенсії за віком є досягнення встановленого законодавством віку, а також наявність на момент звернення до органу Пенсійного фонду страхового стажу (в даному випадку від 21 до 31 року). До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 27 липня 1979 року серії НОМЕР_1 , оскільки вказане на титульній сторінці по батькові " ОСОБА_2 " (рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.) та згідно з дипломом № НОМЕР_2 , виданим 26 липня 1979 року, оскільки вказане по батькові " ОСОБА_4 "(укр.)/" ОСОБА_2 "(рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 "(укр.)/" ОСОБА_3 "(рос.). Враховуючи те, що в трудовій книжці позивача не внесені зміни передбачені пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, а також не встановлено у судовому порядку факт приналежності спірних документів, що підтверджують трудовий стаж, а інші підтверджуючі документи передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 відсутні, підстав для врахування спірних періодів роботи до страхового стажу не має.
Відповідач 2 також вважає, що вирішення питання про призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04 жовтня 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.72).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 11 жовтня 2024 року №104650019135 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV (а.с. 38-39).
У рішенні вказано, що згідно з наданими до заяви документами про стаж страховий стаж складає 8 років 10 місяців 1 день. До страхового стажу не зараховано періоди: згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою 27 липня 1979 року, оскільки вказане на титульній сторінці по батькові " ОСОБА_2 " (рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (рос.); згідно з дипломом № НОМЕР_2 , виданим 26 липня 1979 року, оскільки вказане по батькові " ОСОБА_4 " (укр.)/" ОСОБА_2 " (рос.) не відповідає паспортним даним " ОСОБА_5 " (укр.)/" ОСОБА_3 " (рос.).
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частина третя статті 56 Закону №1788-XII передбачає, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Таким чином, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, період одержання допомоги по безробіттю.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Абзацом першим пункту 8 Порядку №637 обумовлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
З матеріалів справи встановлено, що у позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії (а.с.25-37). Відповідач трудову книжку до уваги не взяв, а страховий стаж обчислив на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб з 01 січня 1998 року та диплому серії НОМЕР_3 від 23 липня 1982 року (а.с.92).
Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , титульна сторінка якої заповнена російською мовою. Первинно у ній були наведені такі відомості про власника трудової книжки, зокрема: " ОСОБА_6 " (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата заповнення трудової книжки: ІНФОРМАЦІЯ_3 . У подальшому після укладення шлюбу прізвище змінено, про що зроблено закреслення колишнього прізвища з зазначенням нового російською мовою " ОСОБА_7 "; на внутрішньому боці обкладинки зроблено відповідний запис, який був підставою для внесення змін, засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (а.с.25).
Відповідно до записів трудової книжки позивач з 01 вересня 1976 року по 26 липня 1979 року навчалась в Чернігівському профтехучилищі №1; 27 липня 1979 року прийнята оператором кручення та витяжки цеху витяжки шовку 4-го розряду у Чернігівське виробниче об'єднання "Хімволокно"; 15 вересня 1981 року звільнення за власним бажанням; 15 вересня 1981 року зарахована в число учнів Технічного училища №19 м. Углича; 23 липня 1982 року відрахована у зв'язку із закінченням училища; 10 серпня 1982 року прийнята лаборантом хімбак аналізів 3-го розряду Рівненського молокозаводу; 16 вересня 1983 року звільнення з роботи за згодою сторін; 26 вересня 1983 року прийнята лаборанткою овочевого складу і продтоварів Торгово-закупівельної бази управління громадського харчування Рівненського облвиконкому; 16 лютого 1993 року звільнена за скороченням штату; 17 травня 1993 року проводилась виплата допомоги по безробіттю; 28 червня 1993 року зарахована на курси по підготовці водіїв категорії "В С"; 13 жовтня 1993 року відрахована з курсів у зв'язку із закінченням строку навчання; 14 жовтня 1993 року зарахована на курси по перепідготовці водіїв з ГБА; 27 жовтня 1993 року відрахована із курсів в зв'язку з закінченням навчання; 04 грудня 1997 року прийнята на роботу учнем ткача в ткацький цех фабрики №2 Рівненського відкритого акціонерного товариства "Рівнельон"; 15 грудня 1997 року переведена учнем ставильника в ткацько-підготовчий цех фабрики №1; 24 лютого 1998 року присвоєна професія ставильника з розряду з наданням робочого місця; 09 червня 1999 року звільнена з роботи за власним бажанням; 10 червня 1999 року прийнята на посаду молодшого продавця Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрес-Рівне"; 13 жовтня 1999 року звільнена з роботи за власним бажанням; 14 жовтня 1999 року прийнята на роботу в фірму "Компас"; 03 червня 2002 року звільнення за згодою сторін; 12 липня 2002 року Рівненським міським центром зайнятості розпочалась виплата допомоги по безробіттю; 04 серпня 2002 року припинено виплату допомоги по безробіттю; 05 серпня 2002 року зарахована на курси підвищення кваліфікації з курсу "Підприємець-початківець" Рівненського навчального центру державної служби зайнятості; 19 серпня 2002 року відрахована з курсів у зв'язку із закінченням навчання; 05 серпня 2002 року Рівненським міським центром зайнятості розпочато виплату допомоги у період профнавчання; 19 серпня 2002 року припинено виплату допомоги у період профнавчання; 20 серпня 2002 року поновлено виплату допомоги по безробіттю; 20 серпня 2002 року припинено виплату допомоги по безробіттю; 21 серпня 2002 року проведено виплату одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності з 21 серпня 2002 року по 06 липня 2003 року; 26 січня 2011 року прийнята на роботу прибиральником службових приміщень Рівненського центру професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості; 17 вересня 2015 року звільнена з роботи за угодою сторін; 28 вересня 2015 року Рівненським міським центром зайнятості розпочалась виплата допомоги по безробіттю; 20 червня 2016 року припинено виплату допомоги по безробіттю.
Хронологічна послідовність записів у трудовій книжці дотримана; наявні посилання на документи, на підставі яких вчинено записи.
Відповідно до оскаржуваного рішення до страхового стажу позивача незараховані періоди навчання та роботи через недоліки заповнення титульної сторінки трудової книжки та диплому серії НОМЕР_4 , а саме: по батькові не відповідає паспортним даним.
Вирішуючи питання чи підлягає трудова діяльність особи зазначена у трудовій книжці, титульна сторінка якої заповнена з недоліками, зарахуванню до страхового стажу, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (27 липня 1979 року). Такий порядок регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, далі - Інструкція №162).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).
Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункти 2.10, 2.11 глави 2 Інструкції №162).
Пунктом 2.12 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
На заміну Інструкції №162 спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня.
З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що в графі по батькові вказано " ОСОБА_2 " (російською мовою).
Як слідує з паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 по батькові позивача українською мовою зазначено " ОСОБА_5 ", російською мовою - " ОСОБА_3 " (а.с.18-22). При цьому відомості про дату народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у трудовій книжці серії НОМЕР_6 відповідають відомостям паспорта серії НОМЕР_5 . Тож відсутні підстави ставити під сумнів належність трудової книжки НОМЕР_6 позивачу.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 від 26 липня 1979 року ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище позивача; запис російською мовою - ОСОБА_6 ) у період з 01 вересня 1976 року по 26 липня 1979 року навчалась у Чернігівському профтехучилищі №1. Вказане підтверджено також записами трудової книжки позивача.
Разом з тим, суд зауважує, що некоректне написання по батькові позивача " ОСОБА_4 ", російською мовою - " ОСОБА_2 ", тоді як в паспорті громадянина України такі ж відомості вказано " ОСОБА_5 ", російською мовою " ОСОБА_3 " не може бути перешкодою у зарахуванні періодів навчання та трудової діяльності позивача. Відповідач 2 надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01 січня 2004 року є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637. Як трудова книжка, так і диплом відповідно до положень пунктів 1, 8 Порядку №637 є тими документами, на підставі яких до запровадження персоніфікованого обліку за законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року, Пенсійний орган обчислює страховий стаж, до якого підлягають зарахуванню періоди роботи та навчання (на денній формі).
Також суд зазначає, що експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України №056/1408-n від 24 вересня 2024 року, який був наданий позивачем до заяви про призначення пенсії, підтвердив ідентичність запису імені по батькові " ОСОБА_5 " українською мовою та записів російською мовою " ОСОБА_2 "," ОСОБА_3 ". Так, зі змісту вказаного висновку вбачається, що український запис імені по батькові " ОСОБА_5 " (паспорт громадянина України, запис ОСОБА_1 ) та російські записи " ОСОБА_3 " (диплом про закінчення технічного училища №10 м. Углич Ярославської області, запис російською мовою ОСОБА_9 ) і " ОСОБА_2 " (трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_10 ) в документах, наданих для експертизи, є ідентичними (а.с.41).
За висновком Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
У будь-якому випадку особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок заповнення таких, або допущені, помилки чи описки у написанні по батькові особи (зокрема через переклад таких), не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Отже, з урахуванням наведеного, до страхового стажу позивача слід зарахувати період навчання згідно з дипломом НОМЕР_4 від 26 липня 1979 року та періоди роботи за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 .
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи/навчання до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідач 2 не забезпечив належність та повноту з'ясування усіх обставин справи, які мають значення для призначення пенсії, та формально розглянув заяву, як наслідок прийняв рішення, яке не ґрунтується на законі та негативно впливає на право позивача на пенсію, тому таке рішення є протиправним та належить до скасування.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 призначити пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання та роботи, то суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення. Натомість ГУ ПФУ у Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Відповідач 2 приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, з змінами і доповненнями. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Київській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Київській області заявлені безпідставно.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула 63 років, тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з оскаржуваного рішення, загальний страховий стаж ОСОБА_1 на час звернення за призначенням пенсії складає 08 років 10 місяців 01 день.
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу (від 21 до 31 року), то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 04 жовтня 2024 року.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 04 жовтня 2024 року, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, бо позивач звернулася за її призначенням в межах трьох місяців після досягнення 63 років.
З огляду на викладене вище, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11 жовтня 2024 року №104650019135 та зобов'язання відповідача повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання згідно з дипломом НОМЕР_4 від 26 липня 1979 року та періоди роботи за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 .
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом від 15 жовтня 2024 року №01397183158, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.17, 46).
У зв'язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11 жовтня 2024 року №104650019135.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання згідно з дипломом НОМЕР_4 від 26 липня 1979 року та періоди роботи за відомостями трудової книжки НОМЕР_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк