м. Вінниця
15 січня 2025 р. Справа № 120/6549/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Маслоід О.С.,
за участі секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,
представника позивача: Нестерук М. І.
представника відповідача 1: Мартинюка Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Вінницької обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (вул. Соборна, 72, оф. 219, м. Вінниця, 21050),
Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (політична партія) (вул. Турівська, 15, м. Київ, 04080),
Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області (вул. Київська, 1А, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправними та скасування рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницької обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (далі відповідач 1), Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (політична партія) (далі відповідач 2), Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області (далі відповідач 3) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі третя особа), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.08.2024 року, про визнання протиправними та скасування протоколу II етапу XXXVI Конференції відповідача 1 від 02.02.2024 року, рішення Політичної ради політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» від 16.04.2024 року №06-11-496/4 про відкликання за народною ініціативою депутата Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області, обраного на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року шляхом висування від Вінницької обласної організації Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина» ОСОБА_1 та постанов Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області від 19.04.2024 №4 "Про визнання обраним депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області наступного за черговістю кандидата в депутати" Півнюка Олександра Васильовича та від 19.04.2024 року №6 "Про реєстрацію депутатам Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області" ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що його не було повідомлено про проведення конференції відповідача 1 02.02.2024 року та розгляд питання про його відкликання. Позивач не отримував поштового повідомлення щодо проведення вказаного заходу. Відповідачем 1 була порушена процедура прийняття пропозиції щодо відкликання депутата за народною ініціативою. Позивач повідомляв громадян про роботу Жмеринської міської ради, передвиборчу програму партії не порушував, прийом громадян здійснював, не підтримував проекти рішень по екології через їх недоопрацьованість. Позивачеві не дали можливості надати свої пояснення на конференції та ознайомитися із відповідними документами. Відповідач 2 повністю приймав рішення на змісті пропозиції, отриманої від відповідача 1, не перевіривши його. Відповідачем 2 також не повідомлено позивача про проведення засідання Політичної ради партії 16.04.2024 року, відповідно позивач не зміг надати пояснення. Відповідач 2 виклав повідомлення на сайті про проведення засідання саме 16.04.2024 року лише за 3 години до засідання, відповідно позивач не зміг прибути. Позивач також вказує, що Статутом партії не передбачено право місцевої організації вносити пропозиції щодо відкликання депутата за народною ініціативою. Крім цього, у цьому випадку, питання щодо розгляду звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата має лише з'їзд партії. Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження протоколу II етапу XXXVI Конференції відповідача 1 від 02.02.2024 року.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року в частині інших позовних вимог відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2024 року. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2
03.06.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
10.06.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
11.06.2024 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ним вказано про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач 2 вказує, що на його адресу надійшов протокол відповідача 1 від 02.02.2024 року про розгляд питання та прийняття рішення про внесення пропозицій про відкликання позивача для розгляду вищим керівним органом партії питання про його відкликання. З протоколу вбачається наявність законних підстав для відкликання позивача, оскільки він не інформував виборців про роботу Жмеринської міської ради та її органів; зареєструвавшись, не голосував на 42 черговій сесії 22.12.2023 року, тобто фактично самоусунувся від участі у вирішенні питань екологічної безпеки; його діяльність свідчить про невідповідність програмі партії. Позивача письмово було повідомлено про проведення конференції. На підставі вказаного протоколу та відповідно до закону та п.п. 5.2.3. п. 5.2 Статуту партії відповідачем 2 було прийнято рішення про відкликання позивача. Відповідач 2 посилається на ст. 38 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон) та вимоги п.п 4.1.2, 4.4.3 Статуту партії та зазначає про наявність права місцевої партійної організації на внесення пропозиції щодо відкликання депутата. Відповідач 2 також звертає увагу на те, що прийняття спірних рішень є виключною компетенцією керівних органів політичної партії відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону. Позивач не погоджується саме із рішенням конференції, на кій вирішувались питання, що відносяться до внутрішньої діяльності або виключної компетенції структурних утворень та статутних органів політичної партії, відповідно такі доводи не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Таким чином, відкликання позивача відбулось у встановленому порядку і діюче законодавство не передбачає відновлення за собою статусу депутата у разі скасування такого рішення партії, як і не передбачає втрати статусу іншим депутатом. Рішення партії є реалізованим та його скасування не може вплинути на об'єм прав та обов'язків позивача. Відповідач 2 також вказує, що політичні партії не є суб'єктами владних повноважень у розумінні КАС України, відповідно юрисдикція адміністративних судів на такі спори не розповсюджується.
11.06.2024 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ним вказано про необґрунтованість позовних вимог. Відповідач 1 вказує, що ним не було допущено порушення прав позивача, якого було належним чином повідомлено про проведення конференції. Позивач приймав участь у конференції. На конференції була з'ясована наявність порушень позивачем. На підставі протоколу конференції щодо внесення пропозиції по відкликанню позивача. Перевірка партією практичної діяльності депутата є її виключною компетенцією, суд може перевірити лише процедуру прийняття рішення. Відповідач 1 також вказує, що вимоги щодо повідомлення позивача були також виконані і відповідачем 2, оскільки на офіційному веб-сайті було оголошення про проведення засідання політичної ради партії. Відповідач 1 також привертає увагу суду на те, що дія актів індивідуальної дії вичерпується його виконанням або має визначений строк. Таким чином, постанови відповідача 3 оскільки виконані вичерпали свою дію. Крім цього, чинне законодавство не передбачає відновлення за особою статусу депутата у разі скасування рішення вищого органу партії, як і не передбачає підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю.
13.06.2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
14.06.2024 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі, відносно позовних вимог заперечує, у задоволенні позову просить відмовити.
14.06.2024 року до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про проведення підготовчого провадження без участі його представника, відповідно позовних вимог заперечує, позов просить залишити без задоволення.
17.06.2024 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника.
18.06.2024 року за відсутності усіх учасників по справі судове засідання не відбулось. Судове засідання відкладено на 10.07.2024 року.
05.07.2024 року до суду від відповідач 1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 09.07.2024 року задоволено.
У судовому засіданні 10.07.2024 року прибули представники позивача та відповідача 1, позивач заявляв усні клопотання, які розглядались судом, була прийнята ухвала про витребування доказів, судове засідання відкладено на 31.07.2024 року.
10.07.2024 року до суду від відповідача 2 надійшло клопотання про проведення засідання без участі його представника.
17.07.2024 року до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про надання доказів , на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.07.2024 року.
23.07.2024 року до суду від відповідача 2 надійшла заява про виконання ухвали суду та надано витребувані докази.
29.07.2024 року до суду від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу та заява про виклик свідків.
У підготовчому засіданні 31.07.2024 року судом розглядались заявлені клопотання та відповідні заяви, вказані заяви та клопотання були задоволенні судом, зокрема, судом постановлено ухвалу про витребування доказів, підготовче засідання відкладено на 13.08.2024 року.
12.08.2024 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та заява про виправлення описки у позовній заяві.
13.08.2024 року до суду від відповідача 1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника.
13.08.2024 року у підготовчому засіданні судом вирішувалось питання прийняття заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача відкликала вказану заяву для усунення помилок, засідання відкладено на 03.09.2024 року.
14.08.2024 року до суду від Центральної виборчої комісії України надійшли документи на виконання ухвали суду від 31.07.2024 року.
29.08.2024 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
03.09.2024 року до суду від відповідача 1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника.
У підготовчому засіданні 03.09.2024 року вирішувалось питання прийняття заяви про збільшення позовних вимог, ухвалою суду вказана заява частково прийнята до розгляду, засідання відкладено на 08.10.2024 року.
03.10.2024 року до суду від відповідача 1 надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника.
У підготовчому засіданні 08.10.2024 року судом було закінчено з'ясування питань, визначених ст. 180 КАС України, протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 22.10.2024 року.
16.10.2024 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 21.10.2024 року задоволено.
У судовому засіданні 22.10.2024 року позивач надавав пояснення по суті спору, йому задавались запитання, судове засідання відкладено на 13.11.2024 року.
05.11.2024 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 11.11.2024 року задоволено.
У судовому засіданні 13.11.2024 року представник відповідача 1 надавав пояснення по суті спору, йому задавались запитання, судом був наголошений відзив відповідача 2 у зв'язку із його відсутністю під час судового розгляду справи (належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання), також оголошені позиції інших учасників справи, які містяться в матеріалах справи, оскільки відповідач 3 та третя особа не з'явились у судове засідання (належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання), судове засідання відкладено на 27.11.2024 року.
У судовому засіданні 27.11.2024 року судом були допитані свідки. ОСОБА_3 розповіла суду про суперечки із головуючим на конференціїї щодо питання допуску її на конференцію відповідача 1.
Свідок ОСОБА_4 , яка була депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області, повідомила суду, що була присутня на засіданні відповідача 3 19.04.2024 року, на якому розглядалася повістка дня - одне питання щодо обрання наступними за списком депутатів Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області, засідання відбулось о 18.00, закінчилось о 19.15., на ньому не було наголошено про наступне засідання відповідача 3, говорили про те, що ОСОБА_5 перебуває за кордоном та вони будуть її чекати, під час голосування одна особа була проти. Свідок розповіла суду про те, що третя особа перебувала у приміщенні, де відбувалось засідання відповідача 3 19.04.2024 року.
Після заслуховування свідків, суд перейшов до дослідження письмових доказів, судове засідання відкладено на 10.12.2024 року.
Судове засідання 10.12.2024 року було знято із розгляду у зв'язку із перебуванням судді у відпустці. Судове засідання відкладено на 19.12.2024 року.
У судовому засіданні 19.12.2024 року судом було продовжено дослідження доказів, судове засідання відкладено на 07.01.2025 року.
07.01.2024 року до суду від відповідача 1 надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника.
У судовому засіданні 07.01.2025 року суд продовжив дослідження письмових доказів, також було переглянуто відеозапис засідання відповідача 3, яке відбулось 19.04.2-24 року, запис зроблений щотижневим інформаційним виданням «Жмеринська Газета», судом було закінчено дослідження доказів по справі, оголошено ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, а також оголошено перерву для підготовки до судових дебатів, судове засідання відкладено на 15.01.2025 року.
У судовому засіданні 15.01.2025 року сторони виступили у судових дебатах.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін по справі, суд встановив наступне.
Позивач був обраний депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області VIII скликання на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року за списком Вінницької обласної організації політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".
02.02.2024 року відбулась конференція відповідача 1 о 12.00 год щодо розгляду питання про внесення вищому керівному органу партії пропозиції про відкликання за народною ініціативою депутатів Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області, у тому числі, і позивача. На вказаному засіданні позивач приймав участь. Відповідачем 1 було прийнято рішення щодо внесення вищому керівному органу партії пропозиції про відкликання за народною ініціативою позивача.
Листом від 02.02.2024 року відповідач 3 повідомив позивача про те, що 02.02.2024 року отримав пакет від відповідача 1 про проведення конференції та прийняття рішення про внесення пропозиції про його відкликання.
16.04.2024 року о 15.00 год в м. Києві відбулося засідання Політичної ради партії, на якому розглядали питання про відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою та приймали з цих питань відповідні рішення. За результатами розгляду пропозиції відповідача 1 від 02.02.2024 року, Політичною радою партії ухвалено рішення за № 06-11-496/4 про відкликання депутата Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_1 за народною ініціативою з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 37, ч. 7 ст. 41 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (далі Закон).
19.04.2024 року відбулись засідання відповідача 3, на яких розглядалось питання щодо обрання депутатів Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області наступних за черговістю. Відповідачем прийнято постанови № 4, 6 щодо визнання третьої особи обраним депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області та його реєстрацію.
Позивач не погоджується із вказаними рішеннями відповідачів 2, 3, вважає їх незаконними і протиправними, а тому звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується наступними мотивами.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначаються Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".
Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
В силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради, зокрема, у разі його відкликання за народною ініціативою у встановленому цим Законом порядку.
Процедура відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою регламентується р. V Закону.
Так, згідно з ч. 1 ст. 37 Закону підставами для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою можуть бути:
1) порушення депутатом місцевої ради положень Конституції України і законів України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили;
2) пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин обов'язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі, передбачених статтею 10 цього Закону;
3) невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням передвиборної програми місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, чи програмі політичної партії, від місцевої організації якої його обрано;
4) невиконання депутатом місцевої ради передбачених статтею 16 цього Закону зобов'язань звітувати перед виборцями та проводити зустрічі з ними;
5) невходження депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі, до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої він обраний, або припинення членства депутата місцевої ради у фракції.
Ч. 1 ст. 38 Закону установлено, що право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 39 Закону у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення.
Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду.
Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.
За змістом положень ч. 7, 9 ст. 41 Закону вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.
На підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п'ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов'язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.
Аналіз наведених норм доводить, що однією із законних підстав для дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, яка не потребує прийняття рішення про це відповідною радою, є відкликання депутата за народною ініціативою. Перелік підстав для відкликання депутата за народною ініціативою є вичерпним, а сама процедура відкликання депутата - чітко регламентована законом. Право ініціювати відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою належить, в тому числі, місцевій організації політичної партії, від якої особу обрано депутатом. Однак рішення про відкликання депутата у цьому разі приймається вищим керівним органом партії за результатами розгляду протоколу зборів (конференції) місцевої організації партії про внесення пропозиції про відкликання такого депутата за народною ініціативою.
Отже, єдиним уповноваженим суб'єктом, який у процедурі відкликання депутата місцевої ради за ініціативою місцевої організації партії приймає остаточне рішення щодо відкликання за народною ініціативою депутата місцевої ради, є вищий керівний орган партії, від якої особу обрано депутатом. Рішення зборів (конференції) місцевої організації партії про внесення відповідної пропозиції має рекомендаційний характер. Водночас саме вищий керівний орган партії за наслідками розгляду такої пропозиції встановлює наявність або відсутність передбачених законом підстав для відкликання депутата за народною ініціативою та ухвалює відповідне рішення.
Можливість судового вирішення спорів щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради також закріплена нормами ч. 3 ст. 5 Закону.
Суд також зазначає, що рішення вищого керівного органу партії про відкликання депутата за народною ініціативою повинно ґрунтуватися виключно на правових підставах, передбачених ст. 37 Закону, та охоплюватися фактичними підставами, зазначеними у протоколі зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. Суд перевіряє його відповідність зверненню місцевої організації політичної партії, як ініціатора питання про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, з точки зору наявності як фактичних, так і правових підстав для прийняття відповідного рішення про відкликання депутата місцевої ради; при цьому суд не може втручатися у питання, що належать до внутрішньо-організаційної діяльності політичної партії та її місцевої організації, що є їх виключною компетенцією, а відтак виходять за межі судового контролю.
Головне завдання суду при вирішенні відповідної справи - перевірити дотримання встановленої законом процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, в тому числі гарантій прав депутата при розгляді питання про його відкликання, а також, чи не були рішення та дії суб'єктів відповідної процедури свавільними і такими, що вийшли поза межі їхньої дискреції (вільного розсуду), без перевірки доцільності, яка у цьому разі переступає компетенцію адміністративного суду та не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
В контексті останнього висновку суд також враховує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria", заява № 30985/96).
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980 року державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади (постанови Верховного Суду від 28.06.2023 року у справі № 640/20223/20 та від 14.09.2023 року у справі № 240/44051/21).
Крім того, оскільки, у даному випадку, справа стосується виборчого права, хоча дещо іншого його аспекту, суд вважає застосовними до спірних правовідносин наступні висновки Європейського суду з прав людини. У разі, якщо засіб правового захисту існує, скарги на будь-які недоліки виборів можуть бути порушені в Суді в рамках ст. 3 Протоколу № 1. Такі недоліки можуть становити порушення цієї статті, якщо вони ставлять під сумнів цілісність виборчого процесу. Процес ухвалення рішень з питань неправомочності кандидатів або спір щодо результатів виборів повинні бути оточені певними мінімальними гарантіями від свавілля (Davydov та Інші проти Росії, § 288). Зокрема, відповідні висновки повинні бути зроблені органом, який може забезпечити мінімальні гарантії своєї неупередженості. Так само, розсуд, яким користується відповідний орган, не повинен бути непомірно широким: він повинен бути обмеженим з достатнім ступенем точності положеннями національного законодавства. Нарешті, процедура повинна бути такою, щоб гарантувати справедливе, об'єктивне і достатньо обґрунтоване рішення і не допустити зловживання владою з боку відповідного органу (Podkolzina проти Латвії, § 35; Kovatch проти України, §§ 54-55; Kerimova проти Азербайджану, §§ 44-45; Riza та інші проти Болгарії, § 144). Однак якщо Суд долучається до такого розгляду, він обмежує себе тим, щоб переконатися, що ухвалене національним органом рішення не було свавільним або явно необґрунтованим за своєю суттю (там само, § 144; Kerimli та Alibeyli проти Азербайджану, §§ 38-42; Davydov та Інші проти Росії, § 288).
Таким чином, у відповідній категорії адміністративних справ, в яких правовідносини між сторонами тісно переплітаються із питаннями внутрішньої діяльності політичної партії та виключної компетенції її статутних органів, адміністративний суд насамперед забезпечує контроль легальності у поведінці суб'єктів, залучених до процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та повинен здійснити перевірку оскаржуваних рішень в рамках цієї процедури на предмет наявності критеріїв їх свавільності чи явного необґрунтування.
Наведені висновки обумовлюються й тим, що відповідна діяльність вищого керівного органу партії напряму впливає на формування органів місцевого самоврядування, як представницьких органів територіальних громад, а відтак обрання, призначення і звільнення їх посадових осіб не може бути свавільною та має допускати розумний публічний нагляд і контроль. Крім того, відкликаний депутат місцевої ради має право на перевірку судом дотримання здійсненої щодо нього регламентованої законом процедури та правил відкликання депутата за народною ініціативою.
Перевіряючи питання щодо забезпечення прав позивача у процедурі відкликання за народною ініціативою, суд зазначає таке.
Відповідно до положень абз. 3, 4 ч. 1, 2 ст. 48 Закону про дату, час і місце проведення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких буде розглядатися питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцева організація політичної партії письмово повідомляє депутата, щодо якого розглядатиметься відповідне питання. Такий депутат має право на гарантований виступ на зборах (конференції) до моменту прийняття відповідного рішення для пояснення своєї позиції. Неприбуття на збори (конференцію) депутата місцевої ради, який був належним чином повідомлений про них, не перешкоджає розгляду питання про внесення пропозиції щодо його відкликання за народною ініціативою.
Депутат місцевої ради має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії звернення територіальної виборчої комісії щодо його відкликання за народною ініціативою чи протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання.
Депутат місцевої ради має право давати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, робити відповідні заяви на засіданнях ради та її органів, зборах виборців, зборах (конференціях) об'єднань громадян. У встановленому законодавством порядку депутат місцевої ради може використовувати для роз'яснення своєї позиції медіа.
З наведеного вбачається, що гарантії прав депутата місцевої ради при розгляді питання про його відкликання полягають у наступному:
- депутат має бути письмово повідомлений місцевою організацією політичної партії про дату, час і місце проведення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких буде розглядатися питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою; депутат має право на гарантований виступ на зборах (конференції) до моменту прийняття відповідного рішення для пояснення своєї позиції;
- депутат має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання;
- депутат місцевої ради має право давати пояснення щодо суті питань стосовно його діяльності, робити відповідні заяви на засіданнях ради та її органів, зборах виборців, зборах (конференціях) об'єднань громадян; у встановленому законодавством порядку депутат місцевої ради може використовувати для роз'яснення своєї позиції засоби масової інформації.
При цьому, як зазначено у постанові Верхованого Суду від 21.12.2023 року у справі № 560/5385/22, враховуючи правову природу процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою та наслідків, які настають для відповідного депутата, гарантії прав депутатів мають бути дотримані усіма учасниками такого роду правовідносин, у тому числі вищим керівним органом політичної партії, місцевою організацією політичної партії, територіальною виборчою комісією.
Судом встановлено, що про дату, час і місце проведення конференції позивача було повідомлено відповідачем 1 шляхом надіслання 26.01.2024 року рекомендованним повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу проживання та на адресу Жмеринської міської ради листів, які отримані ним 30.01.2024 року.
Позивач стверджує, що він не отримував листа про проведення конференції і на поштовому повідомленні про вручення йому такого листа 30.01.2024 року стоїть не його підпис, а підпис невідомої особи.
Суд не приймає до уваги вказане посилання позивача, з огляду на те, що згідно вимог п. 81Правила надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2023 р. № 1071) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Крім цього, оголошення про скликання на 02.02.2024 року конференції було розміщене 29.12.2023 року на веб-сайті видання Vlasno.info та 30.12.2023 - на офіційному вебсайті партії.
За таких обставин, суд вважає доведеним той факт, що позивачеві була забезпечена можливість взяти участь у конференції відповідача 1, тим більш, що позивач був присутній на конференції.
Разом з тим суд не може погодитися з твердженням відповідача 2 щодо відсутності його обов'язку інформувати депутата місцевої ради, щодо якого вирішується питання про його відкликання за народною ініціативою, про дату, час та місце розгляду вищим керівним органом партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
Суд зауважує, що право депутата бути присутнім на засіданні (з'їзді, конференції) вищого керівного органу партії під час розгляду відповідного питання є не лише рівним праву брати участь у зборах (конференції) місцевої організації партії, на яких ініційовано питання про його відкликання за народною ініціативою, але у багатьох сенсах набуває навіть більшої ваги, оскільки саме вищий керівний орган партії відповідно до закону приймає остаточне рішення у процедурі відкликання депутата за народною ініціативою та наділяється дискреційними повноваженнями щодо задоволення пропозиції місцевого осередку партії або відмови у її задоволенні.
З наведеного випливає, що участь депутата під час розгляду вищим керівним органом партії вищевказаного питання є важливою, і навіть ключовою гарантією забезпечення його прав у загальній процедурі відкликання, оскільки в сукупності з іншими його правами, зокрема, правом давати пояснення щодо суті питань, які стосуються його діяльності і є предметом обговорення, дозволяє довести до відома учасників цієї процедури свою позицію, переконати у її правильності, спростувати висунуті йому звинувачення та порушення і, зрештою, вплинути на кінцеве рішення щодо наявності/відсутності підстав для його відкликання за народною ініціативою.
В цьому аспекті суд зазначає, що праву бути присутнім на засіданні вищого керівного органу партії закономірно кореспондує право знати про його проведення (скликання).
Відтак суд доходить висновку, що депутат місцевої ради, стосовно якого вирішується питання про його відкликання за народною ініціативою, має бути в розумних часових межах повідомлений про дату, час та місце розгляду вищим керівним органом партії пропозиції місцевої організації партії про його відкликання за народною ініціативою.
Оскільки закон не встановлює конкретних вимог до виду та способу такого повідомлення, суд вважає, що прийнятними у такому разі можуть бути будь-які допустимі способи інформування, які б забезпечили відповідному депутату можливість, за бажанням, взяти участь у засіданні (з'їзді, конференції) вищого керівного органу партії.
Водночас недотримання зазначених гарантій не може розглядатися як формальне порушення, оскільки свідчить про порушення передбаченого законом, гарантованого права депутата місцевої ради в процесі розгляді питання про його відкликання, реалізація якого може безпосередньо вплинути на кінцеве рішення у процедурі відкликання депутата за народною ініціативою.
Судом встановлено, що відповідач 2 не повідомляв позивача про засідання Політичної ради партії 16.04.2024 року, на якому розглядалося питання про його відкликання за народною ініціативою та за результатами якого було прийняте спірне рішення.
При цьому, розміщення на вебсайті партії оголошення про скликання засідання Політичної ради партії з означеного питання, на думку суду, не може підтверджувати виконання відповідачем 2 вищевказаних вимог, оскільки момент фактичного оприлюднення оголошення (об 11:51 год 16.04.2024 року), час, дата і місце засідання політичної ради (о 15:00 год 16.04.2024 в м. Києві) та місце проживання (здійснення депутатської діяльності) позивача (м. Вінниця, м. Жмеринка) свідчать про неможливість прибуття позивача на засідання Політичної ради партії, навіть якби він ознайомився із таким оголошенням одразу після його опублікування.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що позивач міг скористатися можливістю прийняття участі у засіданні Політичної ради партії у режимі відеоконференції, як то передбачено п.п. 5.2.1. п. 5 Статуту партії, з оглядну на таке.
Як вбачається із вимог п.п. 5.2.1. п. 5 Статуту партії у разі необхідності засідання Політичної ради партії за рішенням голови партії або на вимогу не менше як половини її членів про скликання засідання може проводитися з використанням технічних засобів, у тому числі у режимі відеоконференції.
До матеріалів справи відповідачем 2 не надано ані рішення голови партії про скликання засідання з використанням технічних засобів, у тому числі у режимі відеоконференції, ані вимоги не менше як половини її членів про скликання засідання з використанням технічних засобів, у тому числі у режимі відеоконференції.
Крім цього, Статутом партії не визначено порядок прийняття такого рішення головою партії та вимоги членів про скликання засідання з використанням технічних засобів, у тому числі у режимі відеоконференції. Навіть у разі необхідності подання, при цьому, відповідної заяви з боку депутата, який бажає прийняти участь у засіданні Політичної ради партії, то позивач не мав такої можливості, оскільки його не було своєчасно повідомлено про проведення засідання Політичної ради партії.
Суд додатково звертає увагу на те, що під час судового розгляду справи представником позивача наголошувалось про прояв позивачем належної активної поведінки щодо можливості бути обізнаним про місце та час проведення засідання Політичної ради партії. Позивач неодоразово самостійно звертався до відповідачів 1, 2 з метою отримання інформації щодо часу проведення засідання Політичної ради партії. Крім цього, вже після прийняття спірного рішення та звернення за професійною правовою допомогою, адвокатом неодноразово були направлені адвокатські запити до відповідача 2 з метою отримання інформації щодо повідомлення позивача про час проведення засідання, у тому числі, Політичної ради партії, що підтверджується матеріалами справи.
Суд також приймає до уваги посилання позивача на те, що його було позбавлено гарантованого право на виступ на конференції відповідача 1. Так дійсно, позивачеві було надано слово для виступу на конференції відповідача 1 02.02.2024 року, але як ним зазначено, під час виступу йому не була надана можливість висловити свою позицію щодо захисту своїх прав та спростування порушень в депутатській діяльності, що також підтверджується протоколом конференції від 02.02.2024 року. З протоколу конференції відповідача 1 від 02.02.2024 року вбачається, що «… який нічого не сказав по суті питання», тобто навіть в протоколі не викладена позиція позивача щодо питань, які виникли у відповідачів щодо його депутатської діяльності.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо відсутності повноважень у Політичної ради партії приймати рішення про відкликання депутата за народною ініціативою, з огляду на таке.
Згідно вимог п. 5.2. Статуту партії Політичної ради партії є вищим керівним органом партії у період між з'їздами та обирається з'їздом партії. Відповідно до абз. 7 п.п. 5.2.3. п. 5.2 Статуту партії відповідно до законодавства розглядає питання щодо відкликання депутатів місцевої ради за народною ініціативою та приймає відповідне рішення.
Наведе доводить наявність у Політичної ради партії повноважень щодо прийняття рішення про відкликання депутата за народною ініціативою.
За таких обставин, суд констатує, що відповідачами 1, 2 було допущено порушення ряда прав позивача під час проведення процедури відкликання депутата за народною ініціативою, наданих йому ст. 48 Закону, а саме: депутат має право на гарантований виступ на зборах (конференції) місцевої організації політичної партії до моменту прийняття відповідного рішення для пояснення своєї позиції; депутат місцевої ради має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, відповідно оскаржуване рішення від 16.04.2024 року за № 06-11-496/4 не відповідає вимогам обґрунтованості та законності, порушують права та інтереси позивача, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
За змістом норм ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (п. 29) ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, оцінивши основні доводи сторін та наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов відповідача 3 від 19.04.2024 року № 4 "Про визнання обраним депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області наступного за черговістю кандидата в депутати" третю особу та від 19.04.2024 року № 6 "Про реєстрацію депутатам Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області" третьої особи, суд зазначає таке.
Рішення вищого керівного органу партії про відкликання за народною ініціативою депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією партії, є достатньою підставою для визнання відповідною територіальною виборчою комісією обраним наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації партії. При цьому, територіальна виборча комісія зобов'язана, а не наділена дискреційними повноваженнями, прийняти рішення про визнання обраним наступного за черговістю кандидата у депутати та зареєструвати його депутатом відповідної місцевої ради.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 року у справі № 560/5385/22, де зазначено, що наслідком отримання територіальною виборчою комісією рішень керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою є встановлений законодавством обов'язок територіальної виборчої комісії визнати обраними депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії. Виходячи із вимог ч. 9 ст. 41 Закону відповідач (територіальна виборча комісія) не міг прийняти іншого рішення, аніж як визнати обраними депутатами наступних за черговістю кандидатів у депутати від місцевої організації партії. Крім цього, у процедурі відкликання депутатів місцевої ради за народною ініціативою перевірка питання про наявність підстав для відкликання виходить за межі повноважень територіальної виборчої комісії.
При цьому, важливо звернути увагу на те, що відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою тягне за собою дострокове припинення в особи повноважень депутата, тобто реалізація цієї процедури та відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою має наслідком втручання у виборче право громадянина, зокрема, гарантоване ст. 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Саме тому вимогами ст. 46 Закону передбачена можливість оскарження до суду за правилами КАС України рішень, дій або бездіяльності виборчої комісії, що стосуються відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.
З наведеного вбачається, що вказані позовні вимоги є похідними від попередніх позовних вимог щодо правомірності рішення вищого керівного органу партії про відкликання позивача, з огляду на те, що рішення Політичної ради партії від 16.04.2024 року № 06-11-496/4 про відкликання за народною ініціативою позивача визнано судом неправомірним та скасовано, відповідно ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.
Крім цього, суд наголошує на тому, що під час судового розгляду справи судом досліджувався електронний доказ - відеодоказ засідання відповідача 3 19.04.2024 року, та було встановлено, що під час голосування щодо питання визнання обраним третьої особи один член комісії голосував «проти», але при цьому, у протоколі № 2 засідання відповідача 3 від 19.04.2024 року о 18.00 год. вказано, що голосування відбулось одностайно, що не відповідає фактичним обставинам.
Згідно вимог ч. 1 ст. 48 Закону депутат місцевої ради має право бути присутнім під час розгляду вищим керівним органом політичної партії протоколу зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо його відкликання, та при прийнятті відповідного рішення, а також на засіданнях територіальної виборчої комісії при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання.
Вказане право депутата, надане йому Законом, зобов'язує відповідача 3 повідомити позивача про проведення засідання, яке відбулось 19.04.2024 року та при розгляді нею питань, що стосуються його відкликання.
Факт неповідомлення позивача про проведення засідання також підтверджується відеозаписом засідання відповідача 3 від 19.04.2024 року, де головою комісії наголошується на тому, що комісія повідомила про засідання лише партійну організацію.
Таким чином, відповідачем 3 також були допушені порушення гарантованих прав позивача.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача 2 на те, що чинне законодавство не передбачає відновлення прав депутата, у разі скасування спірних постанов виборчої комісії, а самі постанови є вже реалізованими та його скасування жодним чином не може вплинути на обєм прав та обов'язків позивача, з огляду на таке.
Як вже зазначалось, Законом передбачена можливість оскарження рішень виборчої комісії, що стосуються відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, тобто особі надане право на оскарження рішень виборчої комісії із вказаних питань. І надане особі Законом право, вона реалізовує на свій власний розсуд.
Відсутність у діючому законодавстві ефективного правового механізму відновлення за особою статусу депутата, у разі скасування судом рішення керівного органу партіїі та постанов виборчої комісії, не нівелює, наданого Законом, права на оскарження вказаних рішень, оскільки, у даному випадку, як вже зазначалось судом, головним завданням суду є перевірка дотримання встановленої законом процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, зокрема та особливо, дотримання гарантій прав депутата при розгляді питання про його відкликання, а також, чи не були рішення та дії суб'єктів відповідної процедури свавільними і такими, що вийшли поза межі їхньої дискреції (вільного розсуду). Нарешті, процедура повинна бути такою, щоб гарантувати справедливе, об'єктивне і достатньо обґрунтоване рішення і не допустити зловживання владою з боку відповідних органів. Суд здійснює контроль легальності у поведінці суб'єктів, залучених до процедури відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та повинен здійснити перевірку оскаржуваних рішень в рамках цієї процедури на предмет наявності критеріїв їх свавільності чи явного необґрунтування.
Завдання адміністративного судочинства, насамперед полягає не у забезпеченні ефективності відповідної процедури, а в гарантуванні дотримання прав особи під час її здійснення.
Суд також приймає до уваги аналогічну судову практику, сформовану Сьомим апеляційним адміністративним судом по справі № 120/6296/24 від 26.11.2024 року.
За таких обставин, оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд враховує, що одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України; розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України); кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Утім, за наслідками розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідачами не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, незважаючи на те, що саме на них у цьому спорі, перш за все, покладається основний тягар доказування.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 634 грн., підлягає стягненню з відповідачів 2,3 пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Крім цього, позивачем заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1,4 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:
договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.
При цьому, покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
В цьому контексті суд зауважує, що позивачем є особа, яка не володіє спеціальними знаннями в сфері права. В свою чергу, предметом спірних правовідносин є протиправні рішення відповідачів, внаслідок яких відбулось порушення прав позивача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що звернення позивача до адвоката за правовою допомогою у зв'язку із встановленими протиправними діями відповідачів було не лише закономірним, але й необхідним.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 007-ас від 19.04.2024 року, ордер серії АВ № 1128590.
З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів пропорційно на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Так, згідно п. 4.5 договору про надання правової допомоги гонорар адвоката складає обумовлену сторонами фіксовану суму 10 000 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність детального опису робіт, що передбачений ч. 4 ст. 134 КАС України, в даному випадку, не є суттєвою обставиною для вирішення питання про присудження витрат на правничу допомогу. Суд зазначає, що вказана норма запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічного висновку щодо розгляду питання присудження витрат на правничу допомогу при відсутності детального опису робіт дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19.
Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На переконання суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є завищеним.
Виходячи з викладеного, суд при визначенні суми відшкодування доходить висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп.
Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. з відповідачів 2, 3 по 3 000 грн.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (політична партія) та Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Політичної ради політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» від 16.04.2024 №06-11-496/4 про відкликання за народною ініціативою депутата Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області, обраного на місцевих виборах 25.10.2020 шляхом висування від Вінницької обласної організації Всеукраїнського об?єднання «Батьківщина», ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області від 19.04.2024 №4 "Про визнання обраним депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області наступного за черговістю кандидата в депутати" Півнюка Олександра Васильовича.
Визнати протиправною та скасувати постанову Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області від 19.04.2024 №6 "Про реєстрацію депутатом Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області" ОСОБА_2 .
Стягнути з політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.
Стягнути зі Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з політичної партії «Всеукраїнське об?єднання «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн 00 коп (три тисячі гривень).
Стягнути зі Жмеринської міської територіальної виборчої комісії Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн 00 коп (три тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач 1: Вінницька обласна організація політичної партії «Батьківщина» (вул. Соборна, 72, оф. 219, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 25511109)
Відповідач 2: Політична партія "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (вул. Турівська, 15, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20069956)
Відповідач 3: Жмеринська міська територіальна виборча комісія Жмеринського району Вінницької області (вул. Київська, 1А, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, код ЄДРПОУ 43767803)
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.01.2025.
Суддя Маслоід Олена Степанівна