Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"19" листопада 2010 р. № 2а- 3874/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Чмутової К.А.,
за участі директора ТОВ "Всеукраїнський центр гравірувальних технологій" - Мельника І.В.
за участі представника позивача -Бік М.О.,
за участі представника відповідача - Пономарьової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарсьих технологій" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0003862302 від 16.11.2009 року, № 0003862302/1 від 30.12.2009 року, № 0003872302/0 від 16.11.2009 року, № 0003872302/1 від 30.12.2009 року .
В обгрунтування позову позивач посилався на п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», листи ДПА України від 10.12.2003 р. № 10138/6/19-2415, від 19.12.2003 р. № 10408/6/15-2415-26, від 17.07.2004 р. № 5883/6/15-2415-26, п.1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 23.11.2001 р.№ 01-8/1271 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних із застосуванням законодавства про податки», п.5.1, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток» та зазначив, що винесені ДПІ у Київському районі м. Харкова повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський цент гравірувальних та друкарських технологій» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова з 20.09. 2006р. за № 3327.
Працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова, на підставі направлення № 1198 від 20.10.2009р. була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.09.2006р. по 01.03.2009р., валютного та іншого законодавства, про що свідчить акт № 7180/23-5/34470460 від 04.11.2009 року.
В ході перевірки були виявлені наступні порушення: п.5.1, п.5.3.2, п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» зі змінами та доповненнями.
Перевіркою було встановлено, що за період з 01.10.2006 року по 01.03.2009 року ТОВ «Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій» було не обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 64554,29 грн., сплачених ФОП Хмелевському В.Л. за розробку Web - сайтів, використання яких у власній господарській діяльності платником не підтверджено відповідними первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 16135, 00 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 4763,00грн., 2 й квартал 2007 року в сумі 9375,00 грн., 1 квартал 2008 року в сумі 750,00 грн., 2 квартал 2008 року у сумі 1250,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій відноситься здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", № 509-XII від 04.12.1990 р. із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що валові витрати виробництва та обліку - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Судом встановлено, що відповідно п. 5.1, п. 5.3.2, п. 5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями позивачем було необґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 64554,29 грн. сплачених ФОП Хмелевському В.Л. за розробку Web - сайтів, використання яких у власній господарській діяльності платником не підтверджено відповідними первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 16135,00 грн.
Представник позивача по справі підтвердив ненадання ні до перевірки, ні під час перевірки, ні до скарг які стосувались досудового врегулювання виявлених порушень жодних первинних документів які б підтверджували використання Web - сайтів у господарській діяльності, що також підтверджується поясненнями у судовому засіданні інспектора, який проводив перевірку, а саме головного державного податкового ревізора-інспектора Стойка А.І..
У судовому засіданні представником підприємства було зазначено, що прибутку розробка Web - сайта підприємству не принесло, та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії договорів нічим не підтверджуючи, що саме завдяки Web -сайту ці договори були укладені, жодних оригіналів на вимогу суду позивач по справі не надав.
Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження й дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Власник (керівник) підприємства розпорядчим документом затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати первинні документи. Первині документи, створені в електронній формі, використовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електроні документи та електронний документообіг.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному вираженні), посади та прізвища осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції, за її проведення та складання первинного документа.
Оскільки, під час проведення перевірки позивач не надав жодних доказів використання у господарській діяльності розробку Web - сайтів, ДПІ правомірно вважає, що позивач порушив встановлені норми законодавства.
Таким чином, надані до матеріалів справи копії договорів не є підтвердженням, що саме завдяки Web- сайту були укладені ці договори.
Стосовно порушення позивачем п.п.7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені неналежним чином (не зазначено дату виписки податкових накладних, прізвище, ім*я та по-батькові особи, уповноваженої платником податків здійснювати поставку товарів) вказане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6832,00 грн. (у тому числі: липень 2007 року - 533,00 грн., червень 2008 року - 247,00 грн., липень 2008 року - 123,00 грн., січень 2009 року - 5929,00 грн.).
У позовній заяві позивач в обґрунтування порушення, щодо складання податкових накладних неналежним чином посилається на численні листи та роз'яснення ДПА України, Оглядовий лист Вищого господарського суду України.
Судом було встановлено, що позиція позивача є помилковою оскільки, нормативні документи на які посилається позивач чітко роз'яснюють як повинна складатися податкова накладна, а саме ті норми які були порушені ТОВ «Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій».
В п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» зазначено
Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку (послуг), та скріплюють печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється печаткою.
Листом ДПА України від 19.12.03р. № 10408/6/15-2415-26 прописано, що згідно пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити: порядковий номер і дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім"я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; опис (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значені; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Листом ДПА України від 10.12.2003р. № 10138/6/19-2415 зазначено, що права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість не виконання хоча б одного з вищенаведених реквізитів позбавляє покупця на підставі такої накладної.
Листом ДПА України від 17.07.04р. № 5883/6/15-2415-26 висвітлено, що покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими належним чином оформленими податковими накладними, та при відсутності відповідної заяви про порушення продавцем вимог вказаної норми Закону, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.
Даним правом посадові особи ТОВ «Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарських технологій» не скористались, жодних заяв від позивача не надходили.
Вищим Господарським судом України в оглядовому листі від 23.11.2001р. № 01-8/1271 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про податки» роз'яснено, що податкові накладні, за якими товариство відносить до податкового кредиту суму податку на додану вартість в яким не зазначено дату їх виписування не приймаються податковим органом до уваги, як такі що складені неналежним чином.
На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення, за платежем по податку на прибуток, від 16.11.2009р. № 0003872302/0 за основним платежем на суму 16135,00 грн. та штрафними (фінансовими санкціями на суму 8067,00 грн., а також податкові повідомлення рішення за № 0003872302/1, № 0003872302/2, № 000872302/3. податкове повідомлення-рішення, за платежем по податку на додану вартість, від 16.11.2009 року № 0003862302/0 за основним платежем 6832,00 грн. та фінансовими (штрафними) санкціями 3416,00 грн., а також податкові повідомлення-рішення за № 0003862302/1, № 0003862302/2, № 0003862302/3.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні рішення про застосування до позивача штрафних фінансових санкцій діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно.
Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 71, 86, 94, ч.1 ст.158, 159, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський центр гравірувальних та друкарсьих технологій" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовити у повному обсязі..
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 24 листопада 2010 року.
< сума стягнення (цифрами) >
Суддя О.М. Шляхова