м. Вінниця
24 січня 2025 р. Справа № 120/4818/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що Указом Президента України від 5 грудня 2000 року № 1304/2000 її призначено строком на п'ять років на посаду судді Шаргородського районного суду Вінницької області.
Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року № 3218-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Шаргородського районного суду Вінницької області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 лютого 2024 року № 62210/15-22 позивачку звільнено з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2024 року № 024550006415 позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із 56% суддівської винагороди, що отримувала ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді.
Водночас позивачка стверджує, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці мало б бути обраховане пенсійним органом, виходячи із 72% від суддівської винагороди, оскільки відповідачем при обрахунку стажу роботи на посаді судді до такого не враховано стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права (3 роки) та стаж роботи на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області (4 роки 9 місяців 11 днів).
Не погодившись із такими діями та рішенням пенсійного органу, позивачка звернулася до суду з цим позовом із вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання: в повному обсязі на посаді суді з 21 грудня 2000 року по 29 лютого 2024 року - 23 роки 2 місяці 24 дні, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права - 3 роки, стаж роботи на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області - 4 роки 9 місяців 11 днів
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2024 року № 024550006415 щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 56% суддівської винагороди;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 березня 2024 року перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% від відповідних сум суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згадувані вище періоди роботи ОСОБА_1 , а також виплатити недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 01 березня 2024 року до моменту здійснення такого перерахунку за відповідним рішенням суду.
Ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання позивачки щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15 травня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Як зазначає представник відповідача далі, відповідно до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відтак, на думку представника пенсійного органу, законодавством чітко визначено підстави та процедура призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також визначення його розміру.
Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для зарахування періодів роботи на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області та стаж роботи (професійної діяльності) у галузі права, оскільки частиною 1 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" цього не передбачено.
За наведених обставин, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
17 травня 2024 року до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, проте така до уваги не береться, оскільки заявами по суті у справах, визначених частиною 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній суд встановив таке.
Згідно з Указом Президента України від 05 грудня 2000 року № 1304/2000 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шаргородського районного суду Вінницької області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року № 3218-IV позивачку обрано на посаду судді Шаргородського районного суду Вінницької області безстроково.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 29 лютого 2024 року № 622/2/15-22 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 року № 17 о/с позивачку відраховано зі штату Гаргородського районного суду Вінницької області як таку, що звільнена у відставку.
05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 024550006415 від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 березня 2024 року, виходячи із 56% від отримуваної суддівської винагороди.
Не погодившись із розміром призначеного щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, у якій просила зарахувати до стажу роботи судді, що дає їй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області (04 роки 09 місяців 11 днів) та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) (3 роки).
Листом 10 квітня 2024 року пенсійний орган повідомив позивачку про те, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 складає 23 роки 02 місяці 11 днів. При цьому до стажу роботи на посаді судді не може бути зарахований період її роботи з 23 лютого 1996 року по 20 грудня 2000 року на посаді помічника прокурора Шаргороської районної прокуратури Вінницької області, оскільки частиною 1 статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено можливості зарахування роботи на такій посаді. Далі пенсійним органом зазначено, що розмір призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розрахований відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та становить 56501,76 гривень, тобто 56% суддівської винагороди.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 126 Основного Закону незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України).
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 жовтня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIII).
Згідно з абзацом 4 пункту 34 розділу XII Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Визначаючись із тим, чи правомірно/неправомірно позивачці не зараховано відповідні періоди до стажу роботи на посаді судді, суд враховує наступне.
Так, на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-XII) визначено, що під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 9901/602/18 зазначила, що періоди роботи судді на посадах стажиста та помічника-стажиста прокуратури не охоплюються поняттям "прокурор", визначення якого міститься у статті 56 Закону № 1789-XII, а тому відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді такого періоду роботи (таких посад).
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 23 лютого 1996 року до призначення на посаду судді (21 грудня 2000 року) обіймала посаду помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області, а тому відповідно до згадуваної вище норми Закону № 1789-XII та абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню період роботи позивачки з 23 лютого 1996 року по 20 грудня 2000 року включно на посаді помічника Шаргородського району прокуратури Вінницької області.
Далі, частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII "Про статус суддів", яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас згідно із частиною третьою статті 127 Конституції України у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, який, з-поміж іншого, мав стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Ураховуючи, що Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України), до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню три роки роботи у галузі права.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 03 вересня 1992 року до 27 травня 1995 року працювала юрисконсультом, з 01 червня 1995 року по 22 лютого 1996 року - стажистом по посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області, відповідно, на день призначення на посаду судді мала стаж роботи в галузі права три роки.
Наведене дає підстави для висновку про наявність у ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.
За таких обставин суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області безпідставно не зарахувало до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 період її роботи на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області, а також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) в галузі права, а тому протиправно призначило щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% від сум суддівської винагороди
При цьому, згідно з частинами 3, 4, 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Визначаючись із розміром належного до виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає, що зарахований їй пенсійним органом стаж роботи на посаді судді становить 23 роки 02 місяці 09 днів (з 21 грудня 2000 року по 29 лютого 2024 року.
При цьому судом встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи на посаді судді період роботи ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області з 23 лютого 1996 року по 20 грудня 2000 року (04 роки 9 місяців 28 днів), а також три роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права, які також підлягають зарахуванню.
Відтак загальний стаж роботи позивачки на посаді судді становить 31 рік 05 днів, а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен становити 72% від відповідного грошового утримання судді.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 суд вважає, що належним способом захисту в даному випадку є визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2024 року № 024550006415 в частині визначення відсоткового розміру, з якого слід виходити при обрахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (56%).
Також слід визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи помічником прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області (04 роки 09 місяців 11 днів) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права 03 роки.
Як наслідок, відповідача слід зобов'язати здійснити з 01 березня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 72% від відповідних сум суддівської винагороди, а також здійснити виплату недоотриманої різниці між фактично виплаченою сумою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 1 якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір в розмірі 3633,60 гривень, що підтверджується квитанцією від 12 квітня 2024 року.
Відтак на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 3633,60 гривень.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13 березня 2024 року № 024550006415 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в частині, що стосується визначення відсоткового розміру, з якого слід здійснюється обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду роботи помічником прокурора Шаргородського району прокуратури Вінницької області (04 роки 09 місяців 11 днів) та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права 03 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 березня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 72% від відповідних сум суддівської винагороди, а також здійснити виплату недоотриманої різниці між фактично виплаченою сумою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 24.01.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович