Провадження № 33/821/63/25 Справа № 697/1746/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Сивухін Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
24 січня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Чирви О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 06 серпня 2024 року о 17 год. 00 хв. в с. Прохорівка Черкаського району, керувала транспортним засобом - Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою алкотестеру Драгер 6820, результат якого 0,95 ‰, тест №00034. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), її дії кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що вищевказана постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, є такою, що ухвалена судом без належного дослідження, врахування матеріалів і обставин справи та суперечить дійсним обставинам справи.
Вказує, що працівниками поліції порушено вимоги щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, які встановлені нормами Конституції України та КУпАП.
Як вбачається з відеозаписів, працівниками поліції не було дотримано норм чинного законодавства, а саме, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, а було зразу запропоновано пройти їй перевірку на приладі «Драгер».
Стверджує, що працівниками поліції було порушено ст. 266 КУпАП щодо огляду особи на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер», оскільки до протоколу не було долучено даних про технічне обслуговування та повірку даного технічного засобу, що є окремою підставою для скасування даної постанови.
В обґрунтування апеляційних вимог зауважує, що в момент ДТП в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 знаходилось її двоє малолітніх дітей, котрі перебували в стані нервового перенапруження. З моменту ДТП до приїзду працівників поліції пройшла майже година. Внаслідок отриманого шоку та страху за своє життя та життя і здоров'я її дітей, ОСОБА_1 погано себе почувала та вжила ліки, які були в автомобільній аптеці.
Вказує на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги документи, що характеризують ОСОБА_1 та її сімейний стан. Щодо цього зауважує, що за весь період свого життя жодного разу ОСОБА_1 не була притягнута до адміністративної відповідальності за управління транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого виду сп'яніння. Є вдовою. Її чоловік -військовослужбовець, учасник бойових дій, загинув перебуваючи на службі в Збройних Силах України та виконуючи свій обов'язок по захисту Батьківщини та народу України. Батько ОСОБА_1 - є діючим військовослужбовцем, перебуває на службі в Збройних Силах України. Проживає сім'я в селі Гладківщина Золотоніського району, яке фактично не має сполучення з районним і обласним центром. Тому можливість управлять транспортним засобом необхідна для того, щоб мати можливість возити дітей до школи, гуртки , лікаря.
Заслухавши пояснення захисниці Чирви О.В., яка підтримала апеляційні вимоги та надала пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №001232 від 06 серпня 2024 року в цей день близько 17 год. 00 хв., в с. Прохорівка, Черкаського району керувала автомобілем Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п.2.9а ПДР. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія за допомогою спеціального приладу «Драгер 6820», тест №00034, результат огляду 0,095 ‰.
Цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, огляд проведено за допомогою алкотесту 6820 «Драгер», результат 0,95 ‰.
Результатом тесту на встановлення вмісту алкоголю у крові від 06 серпня 2024 року, здійсненого за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 , на момент проходження тесту перебуває у стані алкогольного сп'яніння результат 0,95‰.
Також судом першої інстанції надана належна оцінка відеозапису, доданому до протоколу, на якому ОСОБА_1 не заперечувала факт керування нею транспортним засобом - Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 , а також на відео зафіксовано проходження нею 06 серпня 2024 року о 17:52 год. огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер, з результатом якого вона погодилася, результат тесту позитивний - 0,95‰.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою наведених доказів.
Апеляційний суд відкидає доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_1 , через не роз'яснення тій прав, як на окрему підставу для скасування постанови судді та закриття провадження у справі.
Частина ч. 4 статті 256 КУпАП передбачає обов'язок особи, що складає такий протокол, роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.
За таких обставин, відсутність зафіксованих даних про роз'яснення особі її прав під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, котрий за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, не тягне за собою безумовне закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У цій справі апеляційний суд виходить з того, що наведене апелянтом порушення права на захист не призвело до отримання доказів, в апеляційній скарзі не порушується питання про не додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції приймав участь захисниця Чирва О.В., надавала відповідні доводи щодо заперечення винуватості ОСОБА_1 та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судом.
За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від проходження встановлюється ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).
Встановленим порядком визначено, що водій має на право не погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а також не погодитись з його результатами.
У такому випадку водій зобов'язаний пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Отже тільки незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів не тягне за собою адміністративну відповідальність.
З фактичних даних цієї справи випливає, що ОСОБА_1 погодилась з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейським, внаслідок у того був відсутній обов'язок забезпечити доставку водійки ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для огляду.
Водночас законодавство про адміністративне правопорушення та положення Інструкції не передбачає долучення до матеріалів справи даних про технічне обслуговування та повірку технічних пристроїв, за допомогою якого водій проходив відповідний огляд, на що безпідставно посилався апелянт.
Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушниці ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисниці Чирви О.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 листопада 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук