Рівненський апеляційний суд
24 січня 2025 року м. Рівне
Справа № 564/2866/24
Провадження № 33/4815/75/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Остапенка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Остапенка В.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року, -
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
З матеріалів справи вбачається, що02 липня 2024 року о 22 год. 41 хв. водій ОСОБА_1 по вул. Коперніка в м. Костопіль Рівненського району Рівненської області керував автомобілем марки «MERSEDES BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів - газоаналізатора «Alcotest 6820» та проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погодившись з постановою суду захисник Остапенко В.С. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, а судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУаАП постановлено без наявності належних і допустимих доказів, з урахуванням лише неправдивих твердження інспектора поліції, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД за №850989. Доводить, що відеозаписи, надані органом поліції на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, не можуть вважатися належними доказами по справі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Остапенка В.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка, а саме:
- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 направлено до медичного закладу. Від огляду останній відмовився (а.с.5);
- відеофайлами з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (файл 1474, час 00:45), відмови від проходження встановленого огляду на місці та в медичному закладі (файл 0116, час 04:30), а також визнання ним вживання алкогольної напоїв (файл 0116, час 05:50).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що відеозаписи, надані органом поліції на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України не можуть вважатися належними доказами по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вказані відеозаписи отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року. Правових підстав вважати долучений до матеріалів провадження відеозапис неналежним чи недопустимим доказом в суду немає.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, щов матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння також не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння не проводився.
Апеляційний суд зазначає, що порушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , полягає не в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а у відмові особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, 294 КУпАП, суд, -
Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2024 року, відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_2 - адвоката Остапенка В.С. без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович