Рівненський апеляційний суд
24 січня 2025 року м. Рівне
Справа № 559/3639/24
Провадження № 33/4815/79/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю: секретаря судового засідання - Супрунюк К.Р.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Хомича А.М.,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисника Хомича А.М. в інтересах ОСОБА_1 ., потерпілої ОСОБА_2 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 листопада 2024 року, -
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що 08.09.2024 року приблизно о 18:30 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме: словесно ображав, погрожував, залякував свою колишню співмешканку ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути та була спричинена емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, побоювання за свою безпеку та завдано шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 .. Домашнє насильство вчиняв в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Хомич А.М. в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що у матеріали справи не містять фактичних даних щодо конкретних дій та їх наслідків, вчинення особою, що притягується до адміністративної відповідальності і належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 , дій зазначених у ч.1 ст.173-2 КУпАП, та настання для потерпілої особи наслідків зазначених у цій статті. Вказує, що працівниками поліції та судом першої інстанції не допитувався жоден свідок події, що мала місце, а тому висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Потерпіла ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що рішення місцевого суду винесене з порушенням, оскільки при постановленні рішення судом не враховано обставину, яка є обтяжуючою, а саме те, що вчинення домашнього насильства відносно неї відбувалось в присутності двох неповнолітніх дітей: її спільної з ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дитини ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Просить постанову суду змінити, доповнивши її мотивувальну частину викладеними в даній апеляційній скарзі обставинами про те, що домашнє насильство ОСОБА_1 було вчинене в присутності малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 04 листопада 2024 року без участі ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 (а.с.16).
Копію постанови ОСОБА_1 отримав 22 листопада 2024 року (а.с.18),
Апеляційна скарга захисником Хомичем А.М. подана 25 листопада 2024 року (а.с.33).
З матеріалами справи ОСОБА_2 ознайомилась 03 грудня 2024 року (а.с.40).
Апеляційна скарга ОСОБА_2 подана 13 грудня 2024 року.
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження захисником Хомичем А.М. та потерпілою ОСОБА_2 пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
В поданому заперечені на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 знав про дату судового засідання та про необхідність з'явитися на нього, однак, проігнорував та не з'явився на засідання, що є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною (пропущення процесуальних строків), є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Вказує, що матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП містять належні та допустимі докази, а саме: відеодиск, протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №326129 від 08.09.2024, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, підписану уповноваженим поліцейським, заяву потерпілої. Просить апеляційну скаргу захисника Хомича А.М. залишити без задоволення.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Хомича А.М. на підтримання апеляційної скарги, доводи потерпілої ОСОБА_2 на підтримання її апеляційної скарги та заперечення проти задоволення апеляційної скарги захисника Хомича А.М., перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника Хомича А.М. підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №326129 від 08 вересня 2024 року вбачається, що 08.09.2024 року приблизно о 18:30 год. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме: словесно ображав, погрожував, залякував, свою колишню співмешканку ОСОБА_2 внаслідок чого могла бути та була спричинена емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, побоювання за свою безпеку та завдано шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_2 . Домашнє насильство вчиняв в присутності малолітньої дитини - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Разом з цим, на переконання апеляційного суду, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_5 вказав, що 08 вересня 2024 року він разом з своєю матір'ю та сином приїхали з м. Київ до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , щоб разом провести час з їхньою спільною дитиною - ОСОБА_3 .. Разом вони поїхали до Рівненського зоопарку. Коли вони повертались з зоопарку, в дорозі між ОСОБА_2 та його матір'ю - ОСОБА_6 виник конфлікт, який продовжувався певний час. По приїзду в с. Верба Дубенського району Рівненської області їх вже чекали працівники поліції, які склали на нього протокол про адміністративне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду справи зазначила, що 08 вересня 2024 року, коли вони повертались з Рівненського зоопарку в с. Верба, Дубенського району Рівненської області матір ОСОБА_5 - ОСОБА_6 схопила її за руку та сильно шарпнула. При цьому ОСОБА_5 також почав її словесно ображати та залякувати.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування « поза розумним сумнівом » (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на викладене, доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , які апеляційний суд вважає недопустимими, оскільки вони суперечать поясненням обох сторін та не узгоджуються з матеріалами справи.
Наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівників поліції також не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 протиправних дій відносно ОСОБА_2 , які б охоплювалися диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД 326129 від 08 вересня 2024 року вбачається, що місцем вчинення домашнього насильства є АДРЕСА_1 , що не відповідає поясненням ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 , наданим у ході розгляду у суді апеляційної інстанції, оскільки з них вбачається, що конфліктна ситуація відбулась не за вказаною у протоколі адресою, а по дорозі з Рівненського зоопарку в с. Верба, Дубенського району Рівненської області. Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупність наведених обставин свідчить про відсутність в матеріалах справи переконливих доказів, що доводять вину ОСОБА_1 ..
Висновки місцевого суду фактично ґрунтуються на поясненнях потерпілої ОСОБА_2 , а тому, на думку апеляційного суду, матеріали справи «поза розумним сумнівом» не свідчать про винуватість ОСОБА_1 , у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику Хомичу А.М. та потерпілій ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарженняпостанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 листопада 2024 року.
В задоволені апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційну скаргу захисника Хомича А.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович