Справа № 535/434/24 Номер провадження 11-кп/814/786/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024175490000109, за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Котельва, Котелевського району, Полтавської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, на утриманні маючого одну неповнолітню дитину, не працюючого, являється особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн.
Вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, на початку березня місяця 2021 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_7 під час особистих зустрічей з невстановленою дізнанням особою, замовив у неї посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_7 з відкритими категоріями «А» та «В» та узгодив оплату вартості підробленого офіційного документу та усвідомлюючи, що у посвідчення водія будуть внесені завідомо неправдиві відомості, які не відповідають дійсності, особисто при зустрічі передав необхідні дані, а саме свої персональні дані, особистий підпис та фотознімок для внесення їх до підробленого посвідчення, тим самим здійснив сприяння (пособництво) вчиненню кримінального проступку.
Після цього, невстановлена під час дізнання особа, у невстановленому місці та у невстановлений час, виготовила посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.03.2021 на ім?я ОСОБА_7 , яке згідно з висновком судової технічної експертизи документів не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу, після чого особисто при зустрічі передала ОСОБА_7 вищезазначене посвідчення водія в м. Києві.
Тобто своїми вищевказаними умисними діями, що виразилися у співучасті, шляхом пособництва, у підробленні офіційного документа, яке видається визначеною державною установою та надає відповідні права, з метою його використання, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.
Також досудовим розслідуванням встановлено, що 14.05.2024 близько 17:00 години ОСОБА_7 перебуваючи по АДРЕСА_2 , шляхом пред?явлення працівникам поліції, використав завідомо підроблений документ, а саме, посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке заповнене на ім?я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке згідно висновку судово-технічної експертизи документів не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу.
Тобто своїми вищевказаними умисними діями, що виразилися використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 просить вирок суду змінити та звільнити ОСОБА_7 від відбування, призначеного покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Виключити з вироку посилання на ч. 1 ст. 70 КК України та вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання призначеного судом першої інстанції за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
У іншій частині вирок суду залишити без змін.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що вирок суду є незаконним і підлягає зміні у частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Вказує, що згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України віднесено до кримінальних проступків.
Зазначає, що ОСОБА_7 засуджений за кримінальний проступок, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, який ним вчинено на початку березня 2021 року. Тобто, з часу його вчинення пройшло понад три роки, а отже минули строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Вказує, що оскільки ОСОБА_7 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не заявлялось, на підставі п. 5 ст. 74 КК України, його необхідно звільнити від відбування призначеного вироком суду покарання за вказаною статтею.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні звернувся до апеляційного суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, на підставі ст. 49 КК України.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, усупереч ч. 7 ст. 284 КПК України, при винесенні рішення не було з'ясовано думку обвинуваченого ОСОБА_7 про можливість звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки на момент розгляду справи 05.08.2024 закінчилися строки, передбачені ст. 49 КК України, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними.
Також в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України та закриття кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, невідкладно розглянути таке клопотання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено на початку березня 2021 року. Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
У відповідності до положень ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Колегія суддів вважає, що оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального проступку минуло понад 3 роки, а саме з березня 2021 року по березень 2024 року, останній протягом цього періоду не ухилявся від досудового розслідування або суду, раніше не судимий - він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з клопотанням та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрити, та вказав про свою обізнаність про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення клопотання та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.
Через це також підлягає виключенню із вироку суду посилання на застосування положень ч. 1 ст. 70 КК України.
Враховуючи, що в частині визнання винуватим та засудження за ч. 4 ст. 358 КК України вирок щодо ОСОБА_7 не оскаржується, в цій частині вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання винуватим та призначення покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024175490000109, в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Виключити із резолютивної частини вироку суду посилання на призначення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4