єдиний унікальний номер справи 531/49/25
номер провадження 1-кс/531/24/25
20 січня 2025 року м. Карлівка
Слідчий суддя Карлівського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
представника власника майна - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12024170450000792 від 30.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, про арешт майна, -
Прокурор Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме напиляної деревини ймовірної породи «Ясен» та «Клен» загальним об'ємом близько 20 кубів, яка буде зберігатись на території ТОВ «Біохім Пром», колишній ДП «Жовтневий спиртовий завод» за адресою вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області.
Клопотання мотивовано тим, що 30.12.2024 до ЧЧ ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області через лінію 102 надійшло повідомлення від прокурора Карлівського відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про те, що невідомі особи здійснюють порубку дерев в полезахисній лісосмузі неподалік вул. Полтавська в адміністративних межах Карлівської міської ради Полтавського району Полтавської області.
Виїздом на МП було встановлено, що ФОП ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 відповідно до договору підряду від 07.03.2024 укладеного із ФОП ОСОБА_7 , який діє до 31.12.2024 здійснювали вирубку самостійних порослів кущів та дерев зі сторони полезахисної лісосмуги із кадастровим номером 5321610100:00:005:0075, містами від 5 до 30 м., які заважають проведенню обробітку землі.
Під час огляду місця події виявлено свіжоспиляні пеньки сироростучих дерев ймовірної породи «Ясен» та «Клен» в кількості 81 шт. різним діаметром. Також на місці події виявлено купи напиляних дерев ймовірної породи «Ясен» та «Клен».
30.12.2024 року проведено огляд місця події в ході якого вилучено близько 20 кубів дерев ймовірної породи «Ясен» та «Клен». Згідно протоколу огляду місця події, вказана деревина зберігається на території відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою вул. Симоненка, 1, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області. У зв'язку зі великим об'ємом, деревина передана на зберігання ДП «Жовтневий спиртовий завод» та зберігається на території ТОВ «Біохім Пром», колишній ДП «Жовтневий спиртовий завод» за адресою вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області.
Згідно зі ст. 4 Лісового кодексу України полезахисні лісосмуги належать до лісів.
Виходячи з вимог ст. 69 Лісового кодексу України, для проведення будь-якої рубки у лісі необхідно одержати спеціальний дозвіл - лісорубний квиток.
На даний час органу досудового розслідування лісорубний квиток для проведення порубки дерев у лісосмузі не надано та також не надано товаротранспортної накладної для перевезення деревини.
Тому з вказаних підстав можна зробити висновок, що порубка дерев здійснена в лісосмузі незаконно.
30.12.2024 року було винесено постанову про визнання речовими доказами вищевказаних речей.
У судовому засіданні прокурор та клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки деревина була отримана внаслідок законної господарської діяльності, всі підтверджуючі документи були надані слідчому під час огляду місця події. Разом з тим, зазначили, що деревину було вилучено 30.12.2024 року, до цього часу жодних слідчих дій не проводилося і не призначено, у клопотання про відібрання зразків для проведення експертизи прокурором було відмовлено, також прокурор відмовив ОСОБА_4 у проведенні додаткового огляду місця події.
Заслуховщи пояснення сторін, вивчивши доводи клопотання, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
У провадженні СВ ВП № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12024170450000792 від 30.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
30.12.2024 року проведено огляд місця події в ході якого вилучено близько 20 кубів дерев ймовірної породи «Ясен» та «Клен». Згідно протоколу огляду місця події, вказана деревина зберігається на території відділу поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою вул. Симоненка, 1, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області. У зв'язку зі великим об'ємом, деревина передана на зберігання ДП «Жовтневий спиртовий завод» та зберігається на території ТОВ «Біохім Пром», колишній ДП «Жовтневий спиртовий завод» за адресою вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області.
В подальшому, 30.12.2024 року було винесено постанову про визнання речовими доказами вищевказаних речей.
Дані про можливість використання цього майна як доказу у кримінальному провадженні у доданих до клопотання матеріалах - відсутні.
Відповідно до ст. 245 КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Таким чином, з речей, які було вилучено під час обшуку не можу бути знято біологічні зразки підозрюваного, оскільки це суперечить ст. 245 КПК України.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.. Арешт майна допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зокрема є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Частиною 2 ст. 171 КПК України, визначено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна
У клопотанні, в якому перераховано положення ст.ст. 237, 167, 171, 235 КПК України, слідчий, посилаючись необхідність збереження речових доказів, призначення по вилученому майну необхідних експертиз, а також збирання, фіксації відомостей, що можуть бути використані у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження, взагалі не вказує як на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, так і того, що вказане у клопотанні майно містить ознаки речового доказу у справі та може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні та як доказ чого саме.
Підстави вважати, що майно, про накладення арешту на яке йдеться у клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто було знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відсутні.
Сам по собі факт визнання цих речей речовими доказами не є підставою для накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно, є безпідставним та немотивованим.
Слідчим не доведено необхідності накладення такого арешту, його правової підстави, можливості використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумності та співрозмірності обмеження права власності, власник майна якого не встановлений, завданням кримінального провадження.
Разом з тим, з метою проведення всіх слідчих дій з деревиною, яка вилучена, вважаю за доцільне надати органу досудового розслідування час для проведення необхідних слідчих дій з вилученою деревиною - до 24 січня 2025 року, після чого зазначену деревину повернути власнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 170-173, 175, 309 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12024170450000792 від 30.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, - відмовити.
Напиляну деревину ймовірної породи «Ясен» та «Клен» загальним об'ємом близько 20 кубів, яка зберігається на території ТОВ «Біохім Пром» за адресою вул. Полтавська, 3, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області повернути ОСОБА_4 до 24 січня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлено 24 січня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1