Справа № 369/399/25
Провадження №1-кс/369/219/25
16.01.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112310000079 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2024 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України,
У провадженні слідчого відділу Відділення поліції №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112310000079 від 27.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України.
13.11.2024 у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Боярка, Київської області, проживаючу АДРЕСА_1 , громадянку України, працюючу на посаді лікаря-невропатолога Центру неврології та нейрохірургії з інсультним блоком КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, раніше не судиму, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе, та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинені групою осіб за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Відповідно до ст. 1 Закону №2961 особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно ст. 7 цього Закону медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 зі змінами та доповненнями затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317).
У відповідності до п. 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 за змінами та доповненнями затверджено Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок №189).
Цей Порядок визначає повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №189 експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку №189 передбачено, що під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб'єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:
1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність;
2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;
3) представляє пацієнта ЛКК у складних випадках, якщо непрацездатність пацієнта триває 30 і більше днів, для вирішення питання про направлення такого пацієнта на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) на огляд або консультацію, а у випадку наявності ознак стійкої втрати працездатності - незалежно від тривалості хвороби, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.
У разі наявності в пацієнта стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності, що засвідчена медичними висновками, не пізніше ніж через 120 днів (а у випадках, коли випадок тимчасової непрацездатності переривався, то не пізніше, ніж через 156 днів) із дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності, лікуючий лікар суб'єкта господарювання ініціює питання перед ЛКК щодо направлення хворого на МСЕК шляхом заповнення форми первинної облікової документації № 088/0 «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)» відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 695/21008.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №189 визначено, що при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
До основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів:
- консультація, медичні огляди та обстеження у лікуючого лікаря;
- медичні огляди та обстеження профільних медичних спеціалістів за направленням лікаря;
- ініціювання лікуючим лікарем перед ЛКК лікувального закладу проведення засідання з розгляду медичних документів пацієнта та огляді самого пацієнта (за необхідності);
- медичний огляд, вивчення документів ЛКК лікувального закладу;
- направлення ЛКК лікувального закладу на МСЕК;
- медичний огляд, вивчення документів МСЕК;
- прийняття МСЕК рішення про встановлення конкретної групи інвалідності.
Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб'єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.
Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.05.2024 №686/8627/22 встановлено, що факт встановлення особі групи інвалідності є юридично значимим і тягне за собою багато правових наслідків як соціального характеру, так й іншого характеру. Органи, які уповноважені на встановлення цього факту вочевидь діють від імені держави, оскільки реалізовують її функцію саме в частині встановлення інвалідності певній особі. Держава завжди реалізовує свої функції через конкретні, створені нею органи чи уповноважених нею осіб. Залежно від сфери прийняття рішення відповідні функції держави здійснюють створені для цього інституції. У частині встановлення факту інвалідності таким органом, який покликаний здійснювати функції держави є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Члени таких комісій приймають рішення від імені такої комісії, а отже у ході прийняття юридично значимих рішень комісії вони є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Отже, у випадку проходження пацієнтом процедури визначення інвалідності, МСЕК як колектив лікарів (колегіальний орган), є особами, уповноваженими на виконання функцій держави в розумінні примітки до ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 26.06.2024 у точно не встановлений час до завідуючої центру неврології та нейрохірургії з інсультним блоком КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, яка знаходиться за адресою: вул. Соборності, 51, м. Боярка Фастівського району Київської області, ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу скарг на стан здоров'я та проходження відповідного лікування.
У цей час у ОСОБА_4 , яка розуміла протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, всупереч інтересам служби, виник злочинний корисливий умисел, направлений на пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення членами невстановленої на даний час МСЕК, тобто особами уповноваженими на виконання функцій держави, для позитивного вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності, за надання неправомірної вигоди для себе та її подальше одержання. При цьому ОСОБА_4 , усвідомлюючи складність та багатоетапність процесу встановлення особі групи інвалідності, планувала залучити до вказаної протиправної діяльності інших лікарів лікарні, де вона працює.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 26.06.2024, перебуваючи в своєму службовому кабінеті КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, за адресою вул. Соборності, 51, м. Боярка Фастівського району Київської області висловила ОСОБА_7 протизаконну пропозицію здійснити вплив на прийняття невстановленими на даний час особами з числа членів невстановленої на даний час МСЕК рішення щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності за надання для себе, тобто ОСОБА_4 , неправомірної вигоди орієнтовною сумою 2-3 тисячі доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.06.2024 становить 81 309-121 963,5 грн.
При цьому, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_7 , що працює в сфері охорони здоров'я вже тривалий час і у неї склались міцні дружні та професійні зв'язки із рядом лікарів КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради та членами МСЕК, які дозволять їй забезпечити проходження ОСОБА_7 фіктивного лікування у вказаній лікарні, підготовку пакету необхідних документів для їх розгляду МСЕК та прийняття у подальшому членами МСЕК рішення щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності на підставі тих захворювань, які визначать ОСОБА_4 та інші лікарі з числа її колег та знайомих, внаслідок чого створила у ОСОБА_7 враження щодо реальної можливості вчинити вказані дії.
Надалі, ОСОБА_4 у точно не встановлений досудовим розслідуванням час і місці, але не пізніше 10.07.2024 зустрілася із лікарем травматологом КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та повідомила останньому інформацію про можливість протизаконного корупційного збагачення внаслідок здійснення впливу на прийняття членами МСЕК рішення щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності за надання для них, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , неправомірної вигоди.
Після цього ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, всупереч інтересам служби, під час виконання своїх службових обов'язків, вступив у попередню змову з ОСОБА_4 та обоє вирішили незаконно збагатитись, шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 задля здійснення впливу на членів МСЕК щодо позитивного вирішення ними питання про встановлення останньому групи інвалідності.
Надалі, об'єднані єдиним злочинним умислом, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, спрямованого на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , розподілили між собою ролі задля досягнення спільної злочинної мети.
Зокрема, ОСОБА_4 як співучасник злочину, будучи лікуючим лікарем ОСОБА_7 мала комунікувати із ним, підшукувати та зафіксувати у нього фіктивні діагнози, необхідні для подальшого отримання підстав для встановлення йому групи інвалідності, поміщати його на фіктивне стаціонарне лікування, що також мало створити штучні підстави для отримання інвалідності, готувати як лікуючий лікар необхідний пакет документів для передання їх на розгляд ЛКК та у подальшому для МСЕК для встановлення йому групи інвалідності, підшукати зручне для учасників злочину МСЕК, члени якого погодяться прийняти рішення на користь ОСОБА_7 , а у подальшому впливати на членів такої МСЕК для прийняття ними позитивного рішення щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності.
У той же час ОСОБА_8 , як інший співучасник, повинен допомагати ОСОБА_4 встановлювати фіктивні діагнози, які б створили підстави для подальшого отримання ОСОБА_7 групи інвалідності, підшукати для нього сімейного лікаря, який буде залучений у цей процес, отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_7 та в подальшому розділити її між собою та ОСОБА_4 , підшукати зручне для учасників злочину МСЕК, а у подальшому впливати на членів такої МСЕК, члени якого погодяться прийняти рішення на користь ОСОБА_7 , а у подальшому впливати на них для прийняття ними позитивного рішення щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності.
При цьому, співучасники злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , у точно невстановлений час, але не пізніше 10.07.2024, будучи обізнані про посилення в державі боротьби із протиправним отриманням груп інвалідності, вирішили збільшити розмір неправомірної вигоди, яку вони планували отримати від ОСОБА_7 за вплив на прийняття членами МСЕК рішення щодо встановлення йому групи інвалідності, та збільшили її до 12 000 доларів США, що станом на 10.07.2024 становить 489 194,40 грн.
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_4 , виконуючи роль співвиконавця злочину, 10.07.2024, у телефонній розмові із ОСОБА_7 повідомила останньому, що обговорила питання впливу на членів МСЕК для встановлення йому групи інвалідності із ОСОБА_8 та повідомила про необхідність передачі за це неправомірної вигоди в розмірі не менше 10 000 доларів США, внаслідок чого висловила пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за попередньою змовою групою осіб, та повідомила про необхідність подальших зустрічей із нею та ОСОБА_8 .
Крім того, реалізуючи вказаний спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 протягом червня-серпня 2024 року забезпечила створення документів, у яких містилися недостовірні відомості щодо діагнозів ОСОБА_7 та нібито проходження ним стаціонарного лікування у неї як у лікуючого лікаря в КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради у період часу з 26.06.2024 по 02.07.2024 та з 19.08.2024 по 28.08.2024.
У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел із ОСОБА_8 , 31.07.2024 близько 14 год., перебуваючи у своєму робочому кабінеті в КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради за адресою вул. Соборності, 51, м. Боярка, Фастівського району Київської області, уточнюючи свою протиправну пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення членами МСЕК про встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності, довела до відома останнього, що для позитивного вирішення питання йому необхідно передати неправомірну вигоду у загальній сумі 12 000 доларів США. Крім того, перебуваючи у вказаному місці, 31.07.2024 близько 14 год. довела до відома ОСОБА_7 , що він має передати ОСОБА_8 при наступній зустрічі частину із обумовленої ними суми неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США, внаслідок чого висловила пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за попередньою змовою групою осіб.
Після чого, 12.08.2024 близько 19 год. ОСОБА_4 , виконуючи відведену їй роль як співвиконавця злочину, діючи спільно із ОСОБА_8 , в телефонній розмові з ОСОБА_7 повідомила останньому про необхідність зустрічі із нею та ОСОБА_8 15.08.2024 для передачі обумовленої раніше частини неправомірної вигоди у сумі 3 000 тис. доларів США.
У подальшому, 15.08.2024 близько 11 год. ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль як співвиконавця злочину, діючи спільно із ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік адміністративного приміщення КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради за адресою вул. Соборності, 51, м. Боярка, Фастівського району Київської області, знову довів до відома ОСОБА_7 , внаслідок чого скоїв пропозицію здійснити вплив на прийняття рішення членами МСЕК щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності за отримання ним та ОСОБА_4 пропозицію надання їм неправомірної вигоди у сумі 10-12 000 тис. доларів США, та повідомив про можливість передання еквівалента такої неправомірної у валюті Євро.
Надалі, 15.08.2024 близько 11 год. ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль як співвиконавця злочину, діючи спільно із ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, перебуваючи неподалік адміністративного приміщення КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради за адресою вул. Соборності, 51, м. Боярка, Фастівського району Київської області, на виконання раніше озвученої ОСОБА_4 та ним пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення членами МСЕК щодо встановлення ОСОБА_7 групи інвалідності за отримання ними неправомірної вигоди у загальній сумі 12 000 доларів США, одержав від ОСОБА_7 частину обумовленої ним та ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 3000 Євро, що станом на 15.08.2024 становить 136 649,10 грн., внаслідок чого скоїв одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене групою осіб за попередньою змовою.
Таким чином, ОСОБА_4 внаслідок вчинення вищевказаних дій підозрюється у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинені групою осіб за попередньою змовою.
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Винуватість ОСОБА_4 доводиться зокрема:
1)Протоколом допиту ОСОБА_7 від 27.06.2024 року, який повідомив, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 остання запропонувала йому підготувати фіктивні документи які в подальшому допоможуть йому отримати групу інвалідності та уникнути мобілізації за грошову винагороду;
2)Протоколом допиту ОСОБА_7 від 08.07.2024 року, який повідомив, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 остання повідомила що може організувати необхідні виписки із стаціонарного лікування та здійснити на інших лікарів які перебувають в неї в підпорядкуванні, які допоможуть отримати групу інвалідності та уникнути мобілізації;
3)Протоколом допиту ОСОБА_7 від 30.07.2024, який зазначив що під час особистої розмови з ОСОБА_9 остання віддала йому фіктивну виписку за місцем лікування та фіктивне МРТ, та повідомила що залучить лікаря травматолога для підготовки документів;
4)Протоколом допиту ОСОБА_7 від 06.08.2024 року, який повідомив, що під час особистої розмови з ОСОБА_9 остання повідомила що під час зустрічі з ОСОБА_8 необхідно надати 3000 Євро;
5)Протоколом про результати проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22.07.2024, під час телефонної розмови ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_7 , що під час зустрічі з ОСОБА_8 за встановлення групи інвалідності необхідно надати не менше 10000 доларів США та обговорили процес і послідовність дій отримання групи інвалідності;
6)Протоколом аудіо- відеоконтролю особи від 10.07.2024 року, яким зафіксовано момент передачі ОСОБА_9 фіктивної виписки та інших медичних документів ОСОБА_7 ;
7)Протоколом аудіо-відеоконтролю особи від 01.08.2024 року, яким зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , під час якої остання повідомила ОСОБА_7 що необхідно надати їй грошові кошти у суму 400 Євро за фіктивні виписки та знімки МРТ;
8)Протоколом аудіо-відеоконтролю особи від 01.08.2024 року, яким зафіксована зустріч ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , під час якої остання отримала 400 Євро та повідомила що на зустріч з ОСОБА_8 необхідно надати 3000 доларів США;
9)Протоколом обшуку від 13.11.2024 року місце проживання ОСОБА_11 , під час якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 50 (п'ятдесят) Євро, мобільний телефон ОСОБА_4;
10)Протоколом обшуку від 13.11.2024 року автомобіля яким користується ОСОБА_10 , під час якого виявлено та вилучено копії медичних документів ОСОБА_7 .
Також просив суд врахувати майновий стан підозрюваної ОСОБА_11 ,наявність заощаджень, що утворилися протягом перебування на посаді завідувача відділення Центру неврології та нейрохірургії з інстультним блоком КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради та лікаря-невропатолога цього ж закладу, а також шляхом задокументованого отримання за попередньою змовою із ОСОБА_12 від ОСОБА_7 неправомірної вигоди у сумі 400 доларів США та 3000 Євро, що дозволяє їй без жодних проблем залишити поточне місце проживання або виїхати за межі України та залишатись там протягом тривалого часу.
Просив суд врахувати, що ОСОБА_10 маючи певні заощадження і відсутність стримуючих факторів щодо перетину кордону може у законний спосіб у будь-який момент звільнитися із роботи та виїхати за межі України і у такий спосіб ухилитися від слідства і суду.
Ризик можливого переховування підозрюваної від слідства та суду є особливо актуальним на даний час з огляду на відсутність контролю держави за значною територією України внаслідок збройної агресії російської федерації, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваним території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Підозрювана ОСОБА_10 , з метою спотворення доказової бази та ухилення від подальшого покарання може впливати на свідка ОСОБА_7 . Даний свідок у своїх показах вказував, що надав неправомірну вигоду ОСОБА_13 , та її спільнику, для отримання медичного висновку з встановленим діагнозом, який надасть змогу ухилитися від мобілізації та виїхати за кордон. Останній спілкувався з підозрюваною, надавав їй свої документи та всю інформацію щодо себе, таку як місце проживання, номери телефонів. Підозрювана володіючи повною інформацією про місце проживання, телефони, склад сім'ї свідка ОСОБА_7 може підкупом чи погрозами чи в інший спосіб примусити свідка змінити показання, оскільки усвідомлює важливість показів даних свідком для доведення її винуватості.
Також підозрювана може протиправно впливати на свого співучасника підозрюваного ОСОБА_8 , зокрема шляхом тиску або домовленості із ним спотворювати події вчинення злочину.
Крім того, просив суд врахувати, що ОСОБА_10 ,тривалий час працює на посаді лікаря в КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, а до жовтня 2024 року працювала на посаді завідуючої відділенням Центру неврології та нейрохірургії з інсультним блоком КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, за цей час у неї склались товариські, дружні, ділові відносини із іншими працівниками лікарні, у тому числі керівництвом лікарні, вказані можливості створюють передумови для впливу на працівників лікарні, які приймали участь у встановленні діагнозу ОСОБА_7 , і які ще не встановлені і не допитані у ході досудового розслідування.
Також, згідно встановлених обставин ОСОБА_4 та ОСОБА_8 обіцяли ОСОБА_7 вплинути на членів МСЕК для встановлення йому групи інвалідності, що вже вказує на наявність у підозрюваних широких зв'язків серед посадових осіб у медичній сфері, які вони можуть використати для протиправного впливу на свідків (працівників лікарні, де підозрювані працюють).
За таких обставин ризик протиправного впливу на свідків у даному провадженні є високоінтенсивним.
Ризик того, що підозрювана може знищити, сховати документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується наступним.
Згідно встановлених досудовим розслідуванням обставин, які інкримінуються підозрюваним, у процесі лікування ОСОБА_7 створювався цілий ряд документів, які містять відомості щодо його фіктивного лікування, обстеження та встановлення йому діагнозів, які підозрювані планували використати для створення формальних підстав для надання йому групи інвалідності. Отже, частину із вказаних документів, які ще не вилучено органом слідства підозрювана, який продовжує працювати лікарем і має доступ до медичної документації, може знищити або сховати, щоб уникнути їх вилучення і посилення доказової бази проти себе.
Ризик того, що підозрювана може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується наступним.
ОСОБА_10 за родом своєї посади лікаря КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської радимає вільний доступ до бланків медичних документів, журналів прийому хворих, які ведуться в лікарні, має дружні зв'язки із лікарями вказаної лікарні, а отже може створити «заднім числом» будь-які медичні документи щодо лікування ОСОБА_7 , які б викривляли встановлену на даний час картину злочину.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 187 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відтак, просив суд при обранні запобіжного заходу врахувати, що ОСОБА_10 ,підозрюється у вчиненні пропозиції вплинути на членів МСЕК для встановлення ОСОБА_7 інвалідності за отримання неправомірної вигоди у сумі 12000 доларів США, що становить станом на час вчинення злочину 489 194,40 грн., та фактичне отримання ним частини із обумовленої суми розміром 3000 Євро, тобто 136 649,10 грн., що говорить про високу суспільну небезпечність підозрюваної.
Докази отримання підозрюваними вказаних коштів є беззаперечними, оскільки доводяться результатами проведених негласних слідчих розшукових дій.
Наведені у клопотанні обставини свідчать, що менш суворий запобіжний захід, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, а тому до підозрюваної ОСОБА_11 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Зокрема, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде недієвим у зв'язку із суспільним резонансом вчиненого злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_10 ,оскільки остання підозрюється у вчиненні корупційного злочину у воєнний час з наданням можливості особі ухилитися від мобілізації з подальшою можливістю виїхати за кордон, що становить високий ступінь суспільної небезпечності для держави і суспільства.
Запобіжний захід у виді поруки не може бути застосований, оскільки на даний час відсутні відомості про осіб, які готові виступити поручителями і заслуговують на високий ступінь довіри, а також у зв'язку із тим, що такий захід не буде відповідати тяжкості вчиненого злочину і вагомістю установлених ризиків.
Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов'язків буде залежати виключно від волі самої ОСОБА_11 ,та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Водночас, цілодобовий домашній арешт не є найсуворішим запобіжним заходом і у повній мірі відповідає ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину і вагомістю наявних у поведінці обвинуваченого ризиків.
Наявність на утриманні ОСОБА_11 двох дітей ще не свідчить про неможливість застосування до підозрюваної цілодобового домашнього арешту, оскільки вказаний запобіжний захід не є найсуворішим і не пов'язаний із ізоляцією підозрюваної від суспільства і сім'ї у зв'язку із утриманням її в СІЗО, як наприклад відбувається при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Перебування підозрюваної під цілодобовим домашнім арештом в одному будинку разом із своїми дітьми не позбавляє її можливостей піклуватися про них і виховувати. Враховуючи шкільний вік дітей та поширеність на даний час дистанційної форми навчання для учнів, застосування цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної не буде перешкоджати її батьківським обов'язкам.
За наведених обставин необхідним є саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення підозрюваною позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
У даному кримінальному провадженні з метою ефективного контролю за поведінкою підозрюваної, враховуючи його часте перебування поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування за кордоном, необхідним є покладення наступних обов'язків:
1)цілодобово не відлучатися з місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу слідчого, прокурора, або суду за винятком випадків, що необхідні для перебування в укритті під час повітряних тривог;
2)здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3)прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
4)утримуватися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні та співучасником ОСОБА_8 , поза межами слідчих дій.
Злочин, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_4 , а саме передбачений ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, з урахуванням вимог ст. 45 КК України, є корупційним, крім того вчинений групою осіб і пов'язаний із пропозицією здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди для себе у розмірі 12 тис. доларів США, що говорить про підвищену суспільну небезпечність злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 ..
У даному випадку просив суд врахувати суспільний інтерес у розслідування корупційного злочину, який у час воєнного стану несе у собі підвищену суспільну небезпечність, оскільки пов'язаний із протиправним отриманням групи інвалідності чоловіком призовного віку та призводить до перешкоджання процесу мобілізації в державі.
20.11.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальному провадженні №42024112310000079 від 27.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, до останньої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням обов'язку цілодобово не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком на 55 днів, тобто до 13.01.2025. Від оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали сторона захисту відмовилась.
12.12.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено частково клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та змінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого щодо підозрюваної ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, строком на 33 дні, тобто до 13.01.2025, із забороною не відлучатися із місця проживання у період часу із 24 год. по 5 год. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 12.12.2024 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу, яка на даний час Київським апеляційним судом ще не розглянута.
09.01.2025 постановою керівника Фастівської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024112310000079 від 27.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України продовжено до трьох місяців, тобто до 13.02.2025.
Таким чином, досудове розслідування не закінчено, водночас ризики, які враховувалися слідчим суддею при обрання запобіжного заходу не зменшились за короткий період часу їх дії та не перестали існувати, а відтак існує потреба у повторному зверненні до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваній запобіжного заходу.
На підставі викладеного, слідчий просив суд застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 13.02.2025 включно, такі обов'язки:
1)цілодобово не відлучатися з місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу слідчого, прокурора або суду за винятком випадків, що необхідні для перебування в укритті під час повітряних тривог;
2)здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3)прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою.
4)утримуватися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні та співучасником ОСОБА_8 , поза межами слідчих дій.
У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 просили суд відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши пояснення підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Встановлено, що у провадженні слідчого відділу Відділення поліції №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024112310000079 від 27.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України.
20.11.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у кримінальному провадженні №42024112310000079 від 27.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України, до останньої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням обов'язку цілодобово не відлучатися із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком на 55 днів, тобто до 13.01.2025. Від оскарження в апеляційному порядку вказаної ухвали сторона захисту відмовилась.
12.12.2024 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено частково клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу та змінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого щодо підозрюваної ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, строком на 33 дні, тобто до 13.01.2025, із забороною не відлучатися із місця проживання у період часу із 24 год. по 5 год. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 12.12.2024 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу, яка на даний час Київським апеляційним судом ще не розглянута.
09.01.2025 постановою керівника Фастівської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024112310000079 від 27.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України продовжено до трьох місяців, тобто до 13.02.2025.
Таким чином, досудове розслідування не закінчено, водночас ризики, які враховувалися слідчим суддею при обрання запобіжного заходу не зменшились за короткий період часу їх дії та не перестали існувати, а відтак існує потреба у повторному зверненні до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваній запобіжного заходу.
На підставі ст.181 ч.2 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляду домашнього арешту.
Оцінюючи ризик переховування ОСОБА_4 з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що вивченням даних про особистість підозрюваного встановлено, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , втрьох зі своїми дітьми: ОСОБА_14 , 2009 р.н. та ОСОБА_15 , 2014 р.н., це підтверджується наданим в судовому засіданні актом депутата Боярської міської ради Фастівського району Київської області від 21.112024 року.
При цьому, суд бере до уваги твердження підозрюваної та її захисника про те, що підозрювана ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, наявність у неї родини й утриманців (малолітньої дитини), наявність постійного місця роботи, її репутація, позитивні характеристики, відсутність судимостей, дотримання ОСОБА_4 умов запобіжного заходу застосованого раніше, відсутність підозр у вчиненні інших кримінальних правопорушень, відсутність спричинення майнової шкоди.
Разом з тим, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме вагомість наявних доказів, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід задовольнити частково.
Таким чином, вважаю, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184,193,194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112310000079 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2024 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2 КК України - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у м. Боярка, Київської області, проживаючій у АДРЕСА_1 , громадянці України, працюючій на посаді лікаря-невропатолога Центру неврології та нейрохірургії з інсультним блоком КНП «Лікарня інтенсивного лікування» Боярської міської ради, раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, строком до 13 лютого 2025 року (включно), в межах строку досудового розслідування.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- не відлучатися з місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 23:00 годин до 06:00 годин наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді до суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному провадженні.
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі території України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 17 січня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_16