Справа № 367/551/20
Провадження №1-кп/367/105/2025
Іменем України
27 січня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, -
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання щодо обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор обґрунтовує тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, офіційно не працює, являється жителем іншої області, після події кримінального правопорушення покинув місце події та до органу досудового розслідування не звернувся з приводу скоєння даного кримінального правопорушення, що, на думку, прокурора, свідчить про те, що він намагався укрити подію кримінального правопорушення протягом тривалого часу. Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце їх мешкання, а отже, обвинувачений може незаконно, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування впливати на показання свідків та потерпілої, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме змогу незаконно впливати на показання свідків, а також схилити їх показання на свою користь у майбутньому.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 прокурор обґрунтовує тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, офіційно не працює, являється жителем іншої області, після події кримінального правопорушення покинув місце події та до органу досудового розслідування не звернувся з приводу скоєння даного кримінального правопорушення, що, на думку, прокурора, свідчить про те, що він намагався укрити подію кримінального правопорушення протягом тривалого часу. Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце їх мешкання, а отже, обвинувачений може незаконно, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування впливати на показання свідків та потерпілої, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме змогу незаконно впливати на показання свідків, а також схилити їх показання на свою користь у майбутньому.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його підзахисний не причетний до інкримінованих йому дій, стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували подальше тримання обвинуваченого під вартою, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його підзахисний не причетний до інкримінованих йому дій, стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували подальше тримання обвинуваченого під вартою, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав позицію свого захисника.
Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ч 1. ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як видно із матеріалів кримінального провадження, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2019 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, постановлено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання з 29.07.2019.
Таким чином, станом на 27.01.2025 обвинувачений ОСОБА_8 перебуває під вартою 5 років та майже 6 місяців.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2019 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, постановлено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 рахувати з моменту затримання з 29.07.2019.
Таким чином, станом на 27.01.2025 обвинувачений ОСОБА_9 перебуває під вартою 5 років та майже 6 місяців.
Згідно із листом Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 26.04.2024 №657-КИ-24, стан здоров'я ОСОБА_8 відповідає перебігу наявних захворювань, потребує довготривалого лікування в умовах інфекційного ізолятора Київської міської медичної частини.
Відповідно до листа Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області від 10.01.2025 №28-КИ-25, стан здоров'я ОСОБА_8 на даний час стабільно задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань.
Так, ризик переховування обвинувачених обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки санкцією п.12 ч.2 ст.115 КК України, передбачено покарання за вказаний злочин, який інкримінується обвинуваченим, у виді позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Станом на 27.01.2025 судом допитані потерпіла та майже всі свідки сторони обвинувачення, залишився недопитаним один свідок сторони обвинувачення - ОСОБА_10 , привід якого працівниками поліції не виконаний, причини невиконання приводу не відомі.
Таким чином, суд вважає недоведеним заявлений прокурором ризик впливу обвинувачених на потерпілу та свідків.
Враховуючи викладене, прокурором під час розгляду клопотання не було доведено, що застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю та покладання на останніх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобіжить спробам переховуватися від суду.
Так, судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину, також, станом на момент розгляду даного клопотання обвинувачений ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я, що підтверджується вищезазначеними листами Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області.
Також, суд враховує висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Антонюк та інші проти України» за заявою ОСОБА_8 №4625/24, яким встановлено, що ця заява свідчить про порушення статей 3 і 13 Конвенції у зв'язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, також, постановлено, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду, а саме: п.3 ст.5 Конвенції - надмірна тривалість тримання під вартою - з 27.09.2019 - триває, наведення судами підстав, які з часом стали неналежними, використання припущень у зв'язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю (див. рішення у справах «Харченко проти України», заява №40107/02, пункти 77-81, від 10 лютого 2011 року та «Ігнатов проти України», заява №40583/15, пункти 38-42, від 15 грудня 2016 року; п.1 ст.6 Конвенції - надмірна тривалість кримінального провадження - з 29.07.2019 - триває; 1 інстанція (див. рішення у справі «Нечай проти України», заява №15360/10, пункти 67-79, від 01 липня 2021 року); ст.13 Конвенції - відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (див. рішення у справі «Нечай проти України», заява №15360/10, пункти 67-79, від 01 липня 2021 року).
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 суд враховує, що останній раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання. Також, вирішуючи питання стосовно запобіжного заходу ОСОБА_9 , суд враховує висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Антонюк та інші проти України» за заявою ОСОБА_8 №4625/24.
Таким чином, суд вважає, що прокурором не доведено, з урахуванням наведених стороною захисту обставин, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобігання доведеному ризику, тобто не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність яких встановлена з наведеного прокурором клопотання.
З урахуванням наявності обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, даних про особи обвинувачених, висновків, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Антонюк та інші проти України» за заявою ОСОБА_8 №4625/24, суд вважає можливим застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, який може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Вислухавши позицію учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися у кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, а тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд залишає без задоволення.
При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на обвинувачених слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, керуючись, ст. ст. 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги у Житомирській області, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_1 .
Доставити негайно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити з-під варти.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_8 :
- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу на це суду або прокурора;
- утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками, іншим обвинуваченим по даному кримінальному провадженню;
- залишити на зберіганні в уповноважених органах державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- з'являтись до суду, прокурора на першу вимогу;
- носити електронний засіб контролю.
Зобов'язати Звягельський районний відділ поліції ГУНП в Житомирській області поставити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік за місцем домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомити про це суд.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю покласти на Відділ поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Національної поліції в Київській області, Звягельський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обчислювати з 27 січня 2025 року до 27 березня 2025 року, включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за виключенням необхідності отримання медичної допомоги або/та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги у Житомирській області, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_2 .
Доставити негайно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та звільнити з-під варти.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_9 :
- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу на це суду або прокурора;
- утримуватись від спілкування з потерпілою, свідками, іншим обвинуваченим по даному кримінальному провадженню;
- залишити на зберіганні в уповноважених органах державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- з'являтись до суду, прокурора на першу вимогу;
- носити електронний засіб контролю.
Зобов'язати Звягельський районний відділ поліції ГУНП в Житомирській області поставити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на облік за місцем домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , та повідомити про це суд.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю покласти на Відділ поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Національної поліції в Київській області, Звягельський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, обчислювати з 27 січня 2025 року до 27 березня 2025 року, включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3