"27" січня 2025 р. Справа № 363/5783/24
27 січня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
До суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, зі змісту протоколу серії ААД №680617 від 05.11.2024 року, складеному відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що 05.11.2024 року об 11 год. 30 хв. в м. Вишгороді по вул. Набережна, 24, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у лікаря нарколога Вишгородської ЦРЛ, зі згоди водія, у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря за №592 складеного о 12 год. 00 хв. 05.11.2024 року.
Таким чином ОСОБА_1 інкримінується порушення ним п. 2.9 (а) ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі не погодився, категорично заперечував проти них, зокрема і факт керування, зазначеним в протоколі транспортним засобом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Скляр М.С. просила суд закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 . Посилалася на те, що матеріали справи, зокрема і відеозаписи з боді камери поліцейського не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, зазначеним в протоколі, крім того, на жодному із фрагментів відеозаписів не зафіксовано наявності транспортного засобу, як і не зафіксовано ознак, нібито виявленого у ОСОБА_1 працівниками поліції, наркотичного сп'яніння. Працівники поліції безпідставно, без встановлення конкретних ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 розпочали процедуру його медичного огляду у КНП «Вишгородська ЦРЛ». Окрім того ОСОБА_1 не роз'яснювалися його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також з відеозапису вбачається, що в порушення вимог п. 1- глави 3 Інструкції, дослідження здійснювалося в приміщенні коридору медичного закладу, незрозумілим вимірювальним засобом, працівник медичного закладу з відібраними зразками ОСОБА_1 декілька разів виходила до окремого кабінету та поверталася, все це ставить під сумнів результати проведеного тесту. Вже наступного дня ОСОБА_1 самостійно прийшов до медичної лабораторії МЕДЛАБ та зробив тест на наявність наркотичних речовин, який показав негативний результат. У ОСОБА_1 з дитинства встановлена вада слуху та порушення апарату звукосприймання - хронічна двухстороння нейросенсорна туговухість. На підставі даної хвороби у ОСОБА_2 виражена млявість мови.
Так дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 році передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 9 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Так, частиною 1 ст. 130 КУпАП дійсно передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані зокрема, наркотичного сп'яніння.
Стаття 14 ЗУ "Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 а ПДР України - водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачений порядок проведення огляду особи на стан сп'яніння. Так, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані зокрема наркотичного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан наркотичного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан наркотичного сп'яніння, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан зокрема наркотичного сп'яніння, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан наркотичного сп'яніння, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан наркотичного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан наркотичного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані а сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, о гляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
ОСОБА_1 та його представник категорично заперечували проти обставин, викладених в протоколі та заперечували той факт, що ОСОБА_1 05.11.2024 року керував транспортним засобом, зазначеним в протоколі, оскільки жодних доказів цього працівниками поліції до протоколу не додано - пояснення свідків відсутні, а матеріали відеозапису не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 05.11.2024 року об 11 год. 30 хв. дійсно керував автомобілем, зазначеним в протоколі та був зупинений працівниками поліції.
Так, зі змісту протоколу серії ААД №680617 від 05.11.2024 року вбачається, що 05.11.2024 року об 11 год. 30 хв. в м. Вишгороді по вул. Набережна, 24, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi Lancer, д/н НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у медичному закладі у лікаря нарколога Вишгородської ЦРЛ зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря №592 складеного о 12 год. 00 хв. 05.11.2024 року.
У відповідній графі вказаного протоколу ОСОБА_1 зазначив, що не вживав наркотичних засобів, а вжив препарат «Старий Капітан» 1 капсулу. Поряд із цим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №680617 від 05.11.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без належних доказів, не доводить вини особи.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП - обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
До протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції, на підтвердження обставин, зазначених в цьому протоколі додано:
- направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння за №592 від 05.11.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння; заяву ОСОБА_3 ; розписку ОСОБА_4 про отримання ним від працівників поліції транспортного засобу; заяву ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронній формі; копію посвідчення водія ОСОБА_1 ; диск з матеріалами відеозапису.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Так, з оглянутих судом матеріалів відеозаписів вбачається, що 05.11.2024 року працівники поліції у службовому автомобілі складають протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . На відеозапису також зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, при цьому ані факту зупинки, зазначеного в протоколі транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , ані пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, ані вказівку на виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння - вказані матеріали не містять.
Як вже зазначалося вище, ч. 1 ст. 130 КУпАП дійсно передбачає відповідальність зокрема і, за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння. При цьому суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, обов'язковому з'ясуванню в даному конкретному випадку підлягає факт керування особою транспортним засобом. При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не доведений факт керування ним 05.11.2024 року транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації його дій за вказаною частиною цієї статті, сам ОСОБА_1 категорично оспорює факт керування - є всі підстави для застосування п. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ст. 251 ч. 2 КУпАП - обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Однак, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За клопотанням представника особи, що притягається до відповідальності, суд викликав працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області для надання пояснень з приводу складеного протоколу, але останні до суду не прибули та жодних пояснень не надали. Відтак, суд має сумніви щодо об'єктивності такого огляду та винуватості ОСОБА_1 , а отже позбавлений можливості, притягнути останнього до адміністративної відповідальності.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 року у справі за №216/5226/16-а - притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі за №536/1703/17.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 130 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі за №363/5783/24 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.П. Дьоміна